Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився Микола у с. Мар’янівка у багатодітній сім’ї колгоспників Федори та Пилипа Гомонців. Микола був найскромнішім з шістьох дітей. Навчався у школі рідного села. Після закінчення школи здобув професію шофера. У 1998-1999 роках проходив військову строкову службу. Вихований у любові до праці, не боявся ніякої роботи, більше того, працювати дуже любив – гідний син своїх батьків. Нічого не любив так, як риболовлю. До оголошення антитерористичної операції на сході України у 2014 році Микола працював шофером у Карпилівському лісництві. В лютому 2015 року був мобілізований до війська, де боронив східні рубежі нашої країни по квітень 2016 року. За період служби він пройшов увесь Донбас. Сміливий і скромний водій БТРа ніколи не скаржився та нічого не розповідав. Після служби В АТО повернувся на роботу у лісництво.

З повномасштабним вторгненням росії, Микола Гомонець, як і більшість його побратимів з АТО, став на захист рідної землі. 5-го липня 2022 року вступив до лав захисників України. Служив навідником у складі в/ч А0998 24-ї окремої механізованої бригади ім.Короля… Читати далі

Народився Іван у м.Сарни та був найстаршим з трьох дітей сім’ї Дулачиків. З дитинства захоплювався технікою. Закінчивши 9 клас Сарненського НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка (нині ліцей), здобув спеціальність тракториста-машиніста та водія у Сарненському СПТУ№21 (нині ЗП(ПТ)О “Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж”). Ще навчаючись в училищі орав самостійно трактором, допомагаючи дядьку в полі. Строкову службу проходив два роки у м.Житомир. Відразу по завершенні служби Іван одружився. У мирному житті працював на різних підприємствах міста: Сарненському льонозаводі, водієм у ПП, ТЗОВ Окко-Рітейл, останнє місце роботи – ПАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій». Багато часу присвячував родині й вихованню дітей. Любив спорт. Часто возив двох синів на змагання з боротьби — не лише як тато, а як наставник. 

З 2015 по 2016 роки приймав участь в АТО, служив у десантних військах на Донеччині. Іван Дулачик, з позивним «Койот», був мудрим наставником, добрим товаришем і майстром на всі руки. Його завжди памʼятатимуть за щирість, підтримку та силу духу.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, у лютому 2022 року, пішов добровільно до військомату, сказавши дружині «…ворог вже близько, чекати не буду коли мене викличуть, я піду сам…».… Читати далі

… Читати далі

Народився Кирило в люблячій багатодітній родині у м.Сарни. Був одним із братів-двійнят. З дитинства батьки прививали Кирилу любов до праці, тому був гідним татовим помічником.

Здобував середню освіту у Сарненському ліцеї №4. Підчас навчання у ліцеї відвідував Сарненську дитячу музичну школу по класу тенора і закінчив її у 2018 році, грав у музичному оркестрі.

Після закінчення школи продовжив навчання у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» де здобув професію «Тракторист, машиніст». У шкільні та юнацькі роки займався з татом мулярними роботами з виготовлення грубок та камінів.

У жовтні 2021 року Кирило пішов на строкову службу у Національну гвардію України. Після прийняття присяги служив у в/ч 3021 м.Дніпра. Із початком повномасштабного вторгнення у червні 2022 року, за відчуттям власного обов’язку та патріотизму, підписав контракт. Бойові завдання виконував на посаді стрільця в/ч 3035 м. Слов’янськ Донецької області. 

Мав позивний «Pit Bull». Кирило допомагав усім та у всьому, був відповідальним та дружелюбним, люблячим сином, братом, другом…

17 травня 2023 року у районі н.п. Кузьмине, Луганської області Кирило Філончук загинув.… Читати далі

Народився Василь та проживав у м. Сарни. Після закінчення 9-го класу місцевої ЗОШ№2 (нині ліцей), з 1994 по 1998 роки, навчався у Сарненському ВПУ №22 за спеціальністю «Молодший спеціаліст-організатор будівельного виробництва». В дитячі та юнацькі роки активно відвідував різні спортивні секції та гуртки, а також любив читати художню літературу.
З 25.11.1998 по 19.04.2000 рр. Василь проходив строкову військову службу. Після служби в армії, з 2003 по 2007 роки, здобув кваліфікацію бакалавра з оподаткування у Національному університеті державної податкової служби України в м. Ірпінь.

За своє життя працював у різних сферах: від будівельних робіт, виготовлення пластикових вікон, до заняття підприємницькою діяльністю. Захоплювався риболовлею, любив збирати гриби та весело проводити час з друзями та родиною. І мрія була у нього – збудувати дачу із власним ставком та великим садом. Мав добре серце: рідні згадують, що Василь умів вислухати та щиро підтримати кожного, хто до нього звертався за порадою. 

А ще, Василь Васильович щиро любив свою державу і з перших днів повномасштабної війни добровільно став на захист свого народу.… Читати далі

Сергій Анатолійович народився та проживав у селі  Тріскині. З 1994 по 2003 роки навчався в Тріскинський ЗОШ (нині Тріскинський ліцей). Ріс звичайним сільським хлопцем, любив грати у футбол, хокей, захоплювався риболовлею. Після закінчення школи, з 2003 по 2006 роки, навчався в Київському  вищому професійному училищі будівництва та архітектури № 8, де здобув професію «лицювальник-плиточник». У 2006 році влаштувався на роботу у фірму Київміськбуд (ДСК-3 СМУ-1) плиточником.

30 жовтня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ, у 59-ту окрему штурмову бригаду імені Якова Гандзюка, 9 батальйон, 1 рота. А вже з 5 листопада по 18 грудня того ж року проходив навчання в Англії.

Після навчання за кордоном повернувся в Україну та був направлений на службу у м. Павлоград,  Дніпропетровська області, згодом – на Покровський напрямок  Донецької області.

22 грудня 2024 року Сергій Анатолійович пішов на позиції і відтоді з ним був втрачений зв’язок. З 25 грудня вважався зниклим безвісти, а вже 30 грудня надійшла звістка, що живий. Та радість рідних тривала недовго…Сержант Філончук Сергій Анатолійович загинув 10 січня 2025 року, від вогнепальних поранень по дорозі у госпіталь, біля населеного пункту Нововасилівка Покровського району Донецької області.… Читати далі

Олександр народився у м. Сарни, тут проживав по вулиці Набережній. З 2003 по 2014 роки навчався в Сарненській ЗОШ №2 (нині ліцей). Одночасно, з 2004 по 2011 роки, навчався в Сарненській музичній школі (нині мистецька школа) та закінчив повний курс по класу скрипка.

З раннього дитинства Сашко захоплювався автомобілями і всім, що було з ними зв’язано. У нього були цілі стоси журналів про автомобільний транспорт, які він переглядав кожного дня перед сном. В школі був дуже активним, відвідував всі можливі гуртки та секції. Також обожнював грати у футбол. Через поганий зір носив окуляри, а граючи у футбол ніколи їх не знімав. І мамі доводилось досить часто купувати нові окуляри, так як далеко не всі з них проходили Сашкову перевірку. Тому він з легкістю міг би стати амбасадором якоїсь місцевої оптики.

Після закінчення школи навчався в ДПТНЗ “Сарненський професійний аграрний ліцей”, де здобув професію “Слюсаря з ремонту автомобілів, водія автотранспортних засобів”. Сашко ніколи не сидів на місці. Ще під час навчання працював на пилорамі, згодом на ринку.… Читати далі

Анатолій Маслянчук народився у селі Тутовичі у великій та дружній родині. У 2020 році після закінчення Тутовицького ліцею здобув фах електрика та водія в Сарненському аграрно-технологічному професійному коледжі. Він був молодим, щирим і працьовитим хлопцем, який завжди приходив на допомогу іншим.

24 жовтня 2021 року Анатолія було призвано на строкову військову службу до лав Національної гвардії України. Службу проходив у місті Дніпро. У 2023 році підписав контракт, адже знав: Батьківщина потребує мужніх і відданих синів.

У січні 2024 року Анатолій одружився. Разом із дружиною Анею вони мріяли про мирне життя та сина, на якого з нетерпінням чекали. Та війна безжально обірвала ці мрії… 29 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в Харківській області зв’язок з Анатолієм обірвався. Відтоді він вважався безвісти зниклим. Рідні до останнього не втрачали надії…

У Героя залишилися дружина, син, батьки, сестра, троє братів та бабуся.

Похований на місцевому кладовищі у селі Тутовичі.

… Читати далі

Народився Віктор у с.Люхча, тут закінчив місцеву ЗОШ та продовжив навчання у Мирогощанському сільськогосподарському технікумі (нині Мирогощанський аграрний фаховий коледж) де здобув фах технік-механік. По закінченні технікуму був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Чехії в танкових військах.
Згодом доля його занесла у с.Яринівка. Віктор Корнійович був людиною праці та відповідальності, упродовж багатьох років працював токарем на СЗМТК та на Сарненській залізниці. У повсякденному житті був щирою та надійною людиною. Його знали як доброго односельчанина, люблячого чоловіка й турботливого батька, який завжди підтримував рідних і був опорою для своєї сім’ї.
Із початком повномасштабного вторгнення ворога в Україну Захисник став на захист держави. У березні 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив службу у військовій частині А5245.Під час проходження військової служби Віктор Корнійович виконував бойові завдання на сході України, зокрема на території Донецької та Луганської областей.

За безпосередню участь у бойових діях він мав статус учасника бойових дій. Серед побратимів був відомий за позивним «Ландиш». Військова служба суттєво вплинула на стан його здоров’я.… Читати далі

 Сергій Нікітчук народився у багатодітній сім’ї  в мікрорайоні Дослідна станція м. Сарни, там і проживав. Навчався у Сарненському ліцеї № 1 ім. Т.Г. Шевченка. Під час навчання в школі відвідував секцію з боксу. Також залюбки допомагати батькам по-господарству. Спеціальність «лозоплетіння» Сергій здобув у Сарненському ВПУ-22.

Після закінчення училища, довгий період їздив на заробітки на різні будови, як в Україні так і за кордон. Згодом одружився, з дружиною виховували доньку та сина. Деякий час працював оператором котельні у Сарненському ліцеї № 1 ім.Т.Г.Шевченка. До мобілізації працював різноробочим на пилорамі в Сарненському лісгоспі. Колеги згадують його порядним, відповідальним і дружелюбним. У вільний від роботи час любив тихе полювання та рибалку.

28 травня 2024 року Сергій був мобілізований до лав ЗСУ, де проходив службу в 47 окремій механізованій бригаді «Маґура». Спочатку відточував бойові навички на полігоні м. Кривий Ріг, а далі разом з іншими захисниками  був відправили на Курський напрямок. «Снайпер», такий позивний мав Сергій, був командиром бойової машини-командира 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч А 4699, ВОС-121144А/182.… Читати далі