Шолота Василь народився 3 серпня 1979 року в селі Трипутня Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району). У 1986- 1997 рр. навчався в Трипутнянській школі.
Після військової служби у ЗСУ, куди його призвали у 1998-му, приїхав працювати до Рівного, де й зустрів свою майбутню дружину Ірину. Згодом родина жила у селі Кошатів Рівненського району (до 2021 р. – Здолбунівського району). Василь розпочав власний бізнес. У них народилися трійко діток.
У 2014 році пішов добровольцем на фронт, а в 2015-му отримав важке поранення. Після поранення повернувся додому та продовжував працювати волонтером. У 2015 році був нагороджений медаллю «За оборону держави», мав нагрудний знак «Бійцю батальйону «Айдар».
Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України 24 лютого 2022 року, Василь відразу став на її захист.
13 квітня 2022 року солдат Василь Шолота загинув під час зіткнення з військами російської федерації біля населеного пункту Борова Харківської області.
12 листопада 2022 року жителі Здолбунівської громади провели Героя в останню путь, а поховали його в рідному селі Трипутня Сарненського району.
Публікації про Шолоту В.
На жаль, скорботні дні у нашій громаді трапляються все частіше. Сьогодні земляки віддали останню шану Василю Шолоті – воїну ЗСУ, який віддав своє життя під час виконання бойового завдання із захисту суверенітету та незалежності України.
Василь Шолота родом з Дубровиччини. Після військової служби у ЗСУ, куди його призвали у 1998-му, приїхав працювати до Рівного, де й зустрів свою майбутню дружину Ірину. Згодом родина жила у селі Кошатів. Василь розпочав власний бізнес. У них народилися трійко діток.
У 2014-му пішов добровольцем на фронт. Рік потому, у 2015-му, отримав важке поранення. Після поранення повернувся додому та проводжував працювати. У 2015 році був нагороджений медаллю «За оборону держави», мав нагрудний знак «Бійцю батальйону «Айдар».
Після початку повномасштабного вторгнення Василь відразу сказав дружині, що піде на фронт. І хоч у мобілізації йому відмовили, вирушив до Києва, де з побратимами пішли до ТРО. Потім була Чернігівщина, Прип’ять…
У квітні бійці отримали наказ рушати до Лисичанська. 13 квітня біля населеного пункту Борова на Харківщині їхній підрозділ прийняв бій, який для Василя і більшості його побратимів став останнім. Лінія фронту швидко пройшла місце бою, і настали дні важкого очікування. 21 квітня хлопці з його підрозділу повідомили, що Василя вже немає…
Лише 9 листопада, після звільнення території, де проходив бій, від командира військової частини надійшло повідомлення, що 13 квітня 2022 року Василь Шолота, вірний військовій присязі, загинув внаслідок вогневого зіткнення з військами російської федерації. Василь увесь час просив дружину: «Якщо загину, поховай мене у рідному селі на Дубровеччині, біля батьків». Тож його волю родина виконала.
А жителі Здолбунівської громади провели його в останню путь, уклонившись світлій пам’яті героя.
Розділяємо скорботу родини і підтримуємо її у ці важкі дні.
З Facebook-сторінки Здолбунівська міська рада
Сьогодні, 12 листопада у селі Трипутня, жителі Дубровицької громади провели в останню путь воїна Шолоту Василя Миколайовича. Від дому де проживав Василь в місті Здолбунів до батьківського дому у рідному селі люди зустрічали кортеж на колінах.
Герой був вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконавши свій службовий обов’язок, віддавши за мир в Україні найцінніше – власне життя. Василь Шолота був призваний на військову службу під час мобілізації, перебував у місцях, де велися запеклі бої, стояв на захисті своєї країни. 13 квітня 2022 року наш Герой віддав життя за Україну, за її незалежність та територіальну цілісність, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця.
Біль втрати, який неможливо залікувати. Дубровицька громада у скорботі схиляє низько голови перед пам’яттю Захисника та висловлює щирі слова співчуття рідним людям. Спочивай з миром, Герою, якого не судилося дочекатися. Вічна і світла пам’ять!
Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть в пам’яті тих, хто їх любив…
Низький уклін Воїну, перед яким ми всі в неоплатному боргу, слава Герою!
З Facebook-сторінки Дубровицька міська рада
Про комфорт бійців дбає бабуся зі Здолбунівського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів
Віра Іванівна Шпак не з розповідей знає, що таке тоталітарний режим у дії. В її рідному селі Лебеді на Острожчині в час Другої світової діяло націоналістичне підпілля. Тож коли радянські спецслужби викрили її брата-повстанця, сім’ю їхню, в тому числі й тринадцятирічну Віру, вислали до Сибіру. Там вона провела 15 років. Тож жінка не розуміє, навіщо Росія, яка тепер веде війну проти українців, так довго прикидалася «братньою».
Зараз Вірі Іванівні вісімдесят три. З її великої родини, а батьки мали десятеро дітей, не залишилося в живих уже нікого. Через травму коліна жінка не може ходити, тож часто переглядає телепередачі, звідки дізнається найсвіжіші новини про ситуацію на Сході. Часом слухає радіо, газети ж читає рідко – підводить зір. Але в’яже пані Віра вправно. Плете теплі шкарпетки й передає їх українським воїнам.
– Сумно без роботи, от і вирішила наплести шкарпеток бійцям. Знаю, що вони там не дуже розкошують. Тож і користь від моєї роботи буде. Бо вже зима йде, і так шкода тих хлопців… – зітхає Віра Іванівна, дістаючи з великого пакета ідеально сплетені шкарпетки з кольоровими візерунками.
Від літа вона виготовила вже понад 23 пари шкарпеток. Ниток для роботи потрібно багато, тож небайдужі люди приносять Вірі Іванівні старі светри. Вона їх розплітає, а згодом дає друге життя.
Коли ж з’ясувалося, що плетені теплі шкарпетки воїнам на Сході справді дуже потрібні, жінка вирішила, що тепер працюватиме ще більше.
Нещодавно до Віри Іванівни навідалися волонтерка Валентина Лукашук та боєць АТО Василь Шолота. Від бійця жінка отримала подарунок – синьо-жовтий прапорець з найщирішими побажаннями. Спілкуючись з гостями, цікавилась, у яких умовах живуть солдати, чи не мерзнуть і чи не голодні. Коли ж дізналась, що їм доводиться жити в землянках, у холодних будинках, враз засмутилася. Адже справді щиро хвилюється за хлопців, які для неї, наче рідні діти…
Список публікацій
Гинуть наші краяни у боротьбі за мир в Україні // Вільне слово. – 2022. – 17 листоп. – С. 5.
Дубровиччина провела в останню путь воїна Василя Шолоту // Сарненські новини – 2022. – 17 листоп. – С. 2.
Рівненщина попрощалася з Героями // Вісті Рівненщини. – 2022. – 18 листоп. – С. 2.
Самчук І. Про комфорт бійців дбає бабуся зі Здолбунівського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів // RvNews
Навесні під час бойових дій на Харківщині загинув уродженець Дубровиччини // RIVNE.MEDIA
Дубровицька громада зустрічає полеглого Героя // Район.Сарни