Антонюк Олександр Андрійович народився 01 листопада 1983 року в с. Лопавше Демидівського району Рівненської області. З 1990 року по 2001 рік
навчався у Хрінницькій школі. Після закінчення школи займався підприємницькою діяльністю, згодом почав працювати майстром по
виготовленню меблів у приватного підприємця. 05.12.2009 року одружився, у 2010 році став татом сина, а у 2016 році народилась донечка.
05.12.2022 року був призваний до лав ЗСУ, навчання проходив у м. Рівне. 27.12.2022 року був доукомплектований до 88 батальйону Хмельницької
бригади добровольців, які були на ротації у Чернігівській області. У січні 2023 проходив навчання на Яворівському полігоні.
У лютому 2023 року знову повернувся до Чернігівської області, захищати кордон України. 07.03.2023 року був відправлений у м. Лиман Донецької
області, де виконував завдання при забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки, оборони і відсічі.
Військовослужбовець Олександр Антонюк,був стрільцем 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти однієї із військових
частин.
Загинув в районі н.п. Макіївка Луганської області 02.04.2023 року, внаслідок потрапляння міни в бліндаж, де виконував бойове завдання.
Указом Президента України від 2023 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Антонюк Олександр нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Публікації про Антонюк О.
Зустріли Героя…
Живим коридором з державними прапорами, квітами, сльозами на очах, стоячи на колінах жителі громади зустріли загиблого захисника України – Олександра АНТОНЮКА. Сьогодні, наш Герой назавжди повернувся до рідного дому.
Щирі співчуття рідним та близьким, розділяємо Ваш біль та схиляємо голову в глибокій скорботі. Хай Господь Бог допоможе пережити гіркий біль непоправної втрати!
Світла пам‘ять про Героя назавжди залишиться у наших серцях, – повідомляє Демидівська селищна рада
Схиляємо голови у скорботі.Біль у серці, гіркі сльози на очах… Сьогодні в останню дорогу провели Героя – Олександра Антонюка.
ВІдео:
https://www.facebook.com/demydivska/videos/1382756552459047
МАТЕРИНСЬКЕ ГОРЕ... - Мамо, на могилу яблук принесіть. Окраєць хліба, щоб гарячий, з печі. Голубко, ви за мною не тужіть і не чекайте з неба кожен вечір... Наш добрий тато, зовсім сивий став. Щодня йде виглядати мене в поле. Молився він, надіявся чекав. А син не йде. Не прийде вже ніколи. Я в 39 Ангелом вже став. І на хресті у мене смерті дата. Пробачте рідні, що слізьми вам став і ви на цвинтарі прийшли мене вітати... ........................................ Сьогодні 40 сину, брату, тату. Не в дім до нього на гостину йдем. Не за столом його будем вітати, а на могилу квіти принесем.. Доня і син запалюють лампадку. Дружина хрест холодний обіймає - Нам так тебе не вистачає, татку. Ми з Днем народження тебе вітаєм! І пригадаємо Сашка малим. Веселий, добрий, хотів багато знати. А посмішка його, як сонце в дім, брався малим усе допомагати. Хорошим братом, сином добрим був. Життя любив і друзів мав багато. Про допомогу кожного почув. Рано почав син гроші заробляти Легких стежок ніколи не шукав. Не лінувався чесно працювати. Створив сім'ю, невдовзі батьком став. Для донечки і сина добрий тато. Він від війни ховатися не став. Пішов свою країну боронити. За Україну в руки зброю взяв, щоб дітям в рабстві не прийшлося жити.. Молилися. І не чекали ми біди. Додому повернувся в домовині. Буде 39 назавжди. Сивиною і горем став нашій родині.. Господь його вітає в небесах. І побратими Ангели співають. Біля могили родина в сльозах, Сашка із Днем народження вітають Рано твоє обірване життя. Мрії твої розстріляні війною. Пішов шляхом, який без вороття, душа моя померла із тобою.. Не з нами 40 ти свої зустрів. Без слів сьогодні будемо вітати. Ой, сину, сину, мало ти прожив, нам усім горя залишив багато... Дивлюсь на небо. Там, між хмар є ти. Як шкода, що пташиних крил не маю. Мені б на мить, крізь вічність перейти, сказати - Синку, я тебе вітаю! Тридцять дев'ять буде назавжди... Лишилась пам'ять і світлини сина. За який гріх мені тої біди, що я пережила свою дитину... Слова всі полином в душі гірчать. Змиритись з болем тим мені не сила. Мої вітання в небеса летять, переді мною хрест твій і могила... Відчай і сльози - Синку мій, вставай! Тато й матуся з горя посивіли. В пекло піду за тебе, як не в рай. Не для війни ж дитя ми народили... Тріпоче поруч вітер прапори. Чиясь душа літає мов пташина. Голос синочка чується згори: - Мамо, пробач за сльози свого сина!!! автор Соломія Українець
ГЕРОЯ ОЛЕКСАНДРА АНТОНЮКА ВІДЗНАЧЕНО НАГОРОДОЮ «ЗА МУЖНІСТЬ» (ПОСМЕРТНО)
Указом Президента України, Героя Олександра Антонюка, жителя села Лопавше, відзначено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) за
особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України та самовіддане виконання військового
обов’язку.
Відзнаку отримали мама Ольга Володимирівна та дружина Тетяна Валеріївна. До вручення високої державної нагороди долучився селищний голова Сергій Радченко спільно з керівництвом районної військової адміністрації та Дубенського районного центру комплектування та соціальної підтримки.
Жодні ордени чи нагороди не зможуть вгамувати біль втрати, проте ці найвищі державні нагороди повинні нагадувати нам про подвиги сучасних українських Героїв. А ми маємо робити все, щоб наблизити Перемогу та перемогти у цій війні.
Список публікацій
На фронті загинув Олександр Антонюк із Лопавшого // Район in.ua
На війні загинув стрілець з Рівненщини // Рівне вечірнє
Сиротами лишилися діти: загинув Воїн з Рівненщини // Волинь