Родина Шереметів переїхала на постійне місце проживання у Вовковиї в кінці 80-их років із Костопільщини. Брати Олександр і Михайло виросли добрими людьми. Висококласний водій-далекобійник працював на різних маршрутах, адже дорога і все нове вабило Михайла.
Коли розпочалася у 2014 році антитерористична операція на Сході України, вовковиївчанин пішов у зону бойових дій. Михайло Ростиславович разом із дружиною Світланою (працювала секретарем, землевпорядником у Вовковиївській сільській раді) виховали двох чудових синів – Антона (зараз військовослужбовець проходить службу на Волині) та Андрія (з початку 2022 року перебував у теробороні, зараз викладає у ВПУ – 25 селища Демидівка).
. Розвідник, старший сержант загинув під час виконання бойового завдання 22 грудня 2023 року у Запорізькій області.
Чин похорону Новопреставленого Воїна було звершено у Вовковиївському Христо-Воздвиженському храмі духовенством Демидівського благочиння ПЦУ, яке очолив настоятель парафії митрофорний протоієрей Микола Іваник.
Публікації про Шеремету М
Демидівська громада знову у глибокій скорботі
Сьогодні, 29 грудня, жителі громади, зі сльозами на очах та почуттям важкої втрати, стоячи на колінах зустріли кортеж із тілом полеглого Героя Михайла ШЕРЕМЕТИ. Воїн Михайло востаннє повернувся додому, до рідного села, де залишилися найдорожчі серцю люди.
Сьогодні рідні, друзі, побратими та небайдужі жителі громади у скорботі та молитві, низько схиливши голови, вшановуючи пам’ять вірного сина України, провели в останню земну дорогу військовослужбовця Михайла ШЕРЕМЕТУ.
Старший сержант, розвідник-кулеметник Михайло ШЕРЕМЕТА вже багато років як залишив мирне життя, бо покликав обов’язок чоловіка, громадянина, воїна – боронити рідну землю від навали російських окупантів. За ці роки пройшов безліч надважких випробувань. І, на жаль, повернувся додому… На щиті…
Сім’я втратила рідну людину, друзі – хорошого товариша, Демидівщина та Україна – Героя… Серце загиблого воїна зупинилось, але Герої не вмирають! Вони житимуть доти, доки ми про них пам’ятаємо. Вічна пам’ять Герою! ,- повідомляє Демидівська селищна рада
Anna Poliščuková Kubisová Мої рідні,мої любі Антон Шеремета, Шеремета Андрій, Юля Шеремета моя дорога хресна Світлана Буховецька-Шеремета співчуваємо з вами. Бережіть себе тримайте себе . Любимо вас . Хресний завжди говорив що герої не вмирають ВІН БУДЕ НАШ ГЕРОЙ НАЗАВЖДИ. Міша Шеремета не забуду, люблю
Валентина Романовська Боже, яке горе…Вічна світла пам’ять Міші. Світлана, Андрій, Антон прийміть наші співчуття. Дай боже Вам сили пережити таку важку втрату.
Мирослава Погранична Андрію, прийми щирі співчуття, нехай Бог укріпить вас у цій страшній скорботі. Знаю, що немає слів, щоб вас втішити, тримайтеся. Вічна пам’ять татові, чоловікові, справжньому воїну, Вічна слава Герою!
Людмила Суходол Низький уклін Тобі, Герою України… Господи, осели Його душеньку там де праведники спочивають… Найщиріші співчуття рідним загиблого Героя.
.Оксана Щігулінська Спи спокійно ,рідненький.Ти віддав своє життя,не вагаючись.Світла пам”ять про тебе навіки залишиться у серцях рідних,близьких,побратимів.Царство небесне ,а родині сил і наснаги ,Божої допомоги у витримці такого непоправного горя.Смерть клятим ворогам!!!
40 гірких печальних днів, сороковини, немає: чоловіка, тата, дідуся,
хорошого товариша і побратима, героя України Михайла Ростиславовича
Шеремети.
Колись до нас приїхав хлопець гарний З далекого поліського села І в багатьох дівчат був задум марний Такого красеня, хотіла не одна. Великі очі, ніби синє небо, Ставний, високий, хлопець, хоч куди. Якого ж ще дівчатам треба? Хоч взавтра під вінець веди. Зазнайком був, та всі його любили, Зійшлися у «компанію» одну Збирались і по вечорах чудили, Ніхто тоді не думав про війну. Обрав Світлану, згодом одружились, Двійко синів, красивих, як орли. Жили, як вміли, часом і сварились, А коли ні, щасливими були. 14-й рік, АТО, і Міша Взяв зброю в руки і пішов на Схід, Щоб тут, у Вовковиях, була тиша, Бив москалів за український славний рід. Він воював, періодично був удома, А потім знову в руки зброю брав. Був серед перших, не зважав на втому, Коли у лютому москаль війну почав. І знов пішов, залишивши дружину, Синів залишив і внуча мале. Вкраїну захищав, свою родину, Не думав, що додому більше не прийде. Йшов на завдання, написав дружині: «Йду на позицію, три дні не жди дзвінка». Попали в засідку, загинув на чужині, Знав лише БОГ, що доленька така. Він говорив, що старий мудрий воїн, І вояків своїх синками називав, Коли почався бій, він став до бою, Синкам відходити скоріше наказав. Він прикривав відхід чиїхсь синів, Своїм життям життя їм дарував, Хлопці відходили, а автомат все стукотів, Знали вони, що їх від смерті врятував. Потім почули вибухи гранат, Запала тиша, скінчилось життя, І хлопці плакали вертаючись назад, Знали, сержанту вже немає вороття. Два дні на полі бою, не могли забрати, Убитий воїн ще під зорями лежав. Із рук його завмерлих автомата, Не могли вирвати, так міцно він тримав. Дев’ять страшних років із автоматом, Сім»ї не бачив, внучка не ростив. Із побратимами мав землю захищати, Із Україною у серці жив. А для сім’ї, яка велика втрата, У День народження дружині новина, Що більш НЕМАЄ чоловіка й тата, Й у Марчика дідусика нема. Хіба ми знали, бувши молодими, На стадіон збирались, в клуб, біля ставка, Що Міша наш, що на ВІЙНІ загине, Героєм стане, доленька гірка. Вже більше не зустрінемось ніколи, Загинув ти, за наше мирне майбуття. Пишаємось ми дружбою з тобою За волю України ти віддав життя. Ти спи спокійно, воїне – солдате, Хороший слід лишив ти на землі. А ми всі будемо у Господа благати Щоб спокій й мир послав твоїй душі! січень 2024 рік Л.Міркевич жителька с. Вовковиї
Михайло Шеремета нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест» (посмертно)
Мешканець Вовковий Михайло ШЕРЕМЕТА на службі виконував обов’язки старшого сержанта, розвідника. Добрий, товариський, мужній та хоробрий, завжди готовий прийти на допомогу – так відгукуються про Михайла побратими. Свій останній бій воїн прийняв на Запорізькому напрямку. Йому назавжди 52 …
Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» отримала дружина Світлана Петрівна, сини Антон та Андрій.
Список публікацій
Знову непоправна втрата для громади та України // Демидівська селищна рада
Полеглих військовослужбовців із Дубенщини відзначили державними нагородами // Район Дубно
На фронті загинув розвідник із Демидівщини // Район.in.ua