Народився Тарас Лещук 7 грудня 1977 року в місті Березне у сім’ї робітників. У 1984 році Тарас пішов навчатися у Березнівську середню школу №2, де
і закінчив 9 класів.
Пізніше Герой переїхав до Соснівської громади та проживав у селі Великі Селища. 3 червня 1996 року Лещука Тараса Анатолійовича було призвано до
лав Збройних Сил України. Значну частину свого життя Тарас Анатолійович присвятив військовій справі.
У 2014-2016 роках Тарас ЛЕЩУК безпосередньо брав участь в антититерористичній операції. З 01 вересня 2021 року призваний на військову службу за контрактом Березнівським РТЦК та СП.
Тарас Анатолійович боронив нашу незалежність і волю на сході України в Бахмутському, Куп’янському, Запорізькому напрямках, останню військову службу проходив в окремому штурмовому батальйоні «Да Вінчі».
Загинув Захисник смертю хороброго Воїна 07 серпня 2024 року, мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області.
Турботливий і люблячий татусь. Разом з дружиною виховували трьох дочок. Мав свої мрії, плани на майбутнє, але жорстока війна обірвала їх.
Відповідно до рішення Соснівської селищної ради від 22.08.2024 №786 Тарасу Лещуку було присвоєно звання «Почесний громадянин Соснівської
селищної територіальної громади» (посмертно).
Публікації про
Березнівська громада попрощалася із Захисником України Тарасом ЛЕЩУКОМ
З гордістю та щемом у серці пам’ятаємо Тараса ЛЕЩУКА- справжнього патріота, який став до боротьби за вільну, демократичну, незалежну Україну, віддавши найдорожче, що мав, – своє життя. За нас віддав, аби ми жили краще.
Тож нехай наша пам’ять буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості пожертвував собою.
Світла пам’ять про нашого Героя назавжди залишиться у наших серцях. Глибоко сумуємо і поділяємо горе і біль втрати найріднішої людини та щиро співчуваємо родині. Вічна пам’ять і слава Захиснику України! Герої не вмирають! – йдеться на фейсбук-сторінці Соснівської
16 серпня у Соснівській громаді провели в останню дорогу відважного Воїна-Героя, командира відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки – ЛЕЩУКА Тараса Анатолійовича.
Охоронний кортеж з тілом Захисника України ЛЕЩУКА Тараса рухався центральними вулицями міста Березне, згодом на міському Майдані Незалежності розпочалося прощання із загиблим Героєм. Після чого похоронний кортеж вирушив до батьківського будинку, у якому Тарас виріс.
Після прощання біля батьківського будинку похоронний кортеж вирушив до сімейного будинку Тараса в селі Великі Селища.
Встеляючи останню життєву дорогу оборонця живими квітами, мешканці громади зустріли справжнього Воїна з вірним і сміливим серцем. Провести мужнього сина України прийшли односельчани, жителі навколишніх населених пунктів громади, священнослужителі, військовослужбовці, керівництво та працівники селищної ради, побратими, друзі, найближчі та найрідніші люди. Здавалось, кожен місцевий житель став до живого коридору, прихиливши коліно, аби віддати останню шану Захисникові України.
Прощання із загиблим Героєм розпочалося у його будинку в с. Великі Селища. Потому, у супроводі колони прапороносців, військових кортеж із тілом воїна попрямував до Свято-Михайлівського храму, де священнослужителі помолилися за упокій душі нашого Захисника.
Місцем вічного спочинку Героя стало кладовище с. Іванівка, де востаннє йому віддали військові почесті: на його честь, під Державний Гімн України, здійснено трикратний салютний залп та вручено Державний Прапор України дружині Героя-Наталії ЛЕЩУК, який почесна варта зняла з його домовини.
Плакали люди… Розривалось серце від болю у всіх, хто зібрався, щоб вшанувати пам’ять та провести в останню дорогу нашого мужнього Захисника України –ЛЕЩУКА Тараса Анатолійовича.
Турботливий і люблячий татусь. Разом з дружиною виховували трьох дочок. Мав свої мрії, плани на майбутнє, але жорстока війна обірвала їх.
Герої не вмирають!
Відгуки
Трагічна звістка прийшла у нашу сім’ю. Загинув ЛЕЩУК ТАРАС АНАТОЛІЙОВИЧ, люблючий син, брат, коханий чоловік, батько трьох найкращих дівчаток, хоробрий воїн, добрий та чуйний до всіх. Ми тебе любимо і пам'ятаємо! Вічна пам’ять ГЕРОЮ!
Спочивай з миром!
Жанна Хименко “Господи, прийми в Царство небесне нашого захисника. Вічна пам’ять нашому герою”.
Люда Семенчук “Царство небесне і вічний спочинок НАШОМУ ГЕРОЮ. Вічна пам’ять!! Сім’ї, родині сил і терпіння щоб пережити цю тяжку втрату”
Тетяна Воронко “Тарас був справжнім …Справжнім чоловіком , другом та татом чарівних дівчаток , яких обожнював. Не можу повірити що підступний ворог забрав його життя , забрав від коханої дружини та донечок , від батьків люблячого сина
Вічна памʼять Герою. Царство небесне. Легких хмаринок тобі друже”
Люди-Титани. Як шкода, що вони не безсмертні…
Ти був із тих синів, якими Мати-Земля буде гордитися найбільше.
Коли твій друг на війні,є ймовірність,що він не повернеться.
Тарас Дякую за все, що ти зробив. Легких хмаринок тобі друже
ДО БАТАЛЬЙОНУ ЗОРЯНОЇ РОТИ
Памяті Тараса Лещука, захисника України,
що загинув у Запорізькій області
7 серпня 2024 року, командира відділення
гранометного взводу роти
вогневої підтримки
Бої на Запоріжжі не стихають.
Пекельні дні та ночі сну не знають.
На чатах командир і його рота,
Бо суне хмара - орківська піхота.
Із чотирнадцятого мужній патріот
Пішов Вітчизну захищать, народ,
Щоб вирвати з пащеки зла землицю
Й очистити джерельную водицю.
На Сумщині він подолав Горгону:
Немов Персей, пішов на оборону,
Щоб не впустить медузу Гонористу
І дати відсіч лютому рашисту.
У Сіверську виходив із оточення –
Не вистежило орківське ополчення.
«Він Богом поцілований», - казали.
Його в боях всі кулі обминали.
Він в Запоріжжі теж беріг кордони
Від злої тітки - від русні-горгони.
Однак медуза щупальця розкрила
І вибухова, неймовірна сила
Взяла Героя у свої лещата.
Пітьма і розпач... Як тут не кричати?!
Хай пропаде навік русня проклята,
Яка забрала в донечок їх тата!
Вертається Тарас в дитинства хату.
Ридає мама, біль доймає тата.
Не хоче смуток зачинять ворота –
Все місто сколихнула ця скорбота.
А далі шлях до себе, в ту оселю,
Де діток він садив на каруселю.
Тепер лиш вітер погойдає доню –
Більш не відчує татову долоню.
Не обійме дружина чоловіка...
Жовто-блакитний стяг вкриває віко.
І лиш портрет, що добротою сяє,
Про долю патріота спонукає
Розповісти всю правду про тривоги,
Якими були встелені дороги.
І Лисичанськ, і Бахмут, і Донецьк –
Усе пройшов наш командир-боєць.
Беріг усіх,кожного –горою.
Сміливо йшли бійці за ним до бою,
Бо вірили і знали до кінця,
Що врятує кожного бійця.
Останні простріли і - неба парашут
Герою визначає свій маршрут.
Він командир. Він ангелів збере
І кляту цю війну враз відверне.
Відкрило небо знов свої ворота,
Аби зустріти гідно патріота.
Затихло все. Пішли усі турботи
До батальйону зоряної роти.
Горять лампадки. їх святі вогні –
Пекучий спогад і ганьба війні.
Осиротіла і сімя, і хата...
Як дітям жити без любові тата?..
Тетяна Марцинюк.
Список публікацій
У Березному просять з шаною зустріти захисника, який назавжди повертається додому // Рівне Вечірнє
На фронті загинули двоє бійців з Рівненщини // Суспільне Рівне
16 серпня 2024 року у Рівненському районі попрощалися із двома полеглими воїнами // Рівненська районна рада