Грицюк Денис Васильович (15.05.1992-05.02.2025) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Денис Васильович народився 15 травня 1992 року в Рівному. Навчався у 13-й школі, після чого здобував освіту в автотранспортному технікумі. Згодом вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де він навчався заочно. Однак у 2013 році його призвали на строкову службу, яка тривала два роки. Повернувшись з армії, він завершив навчання та розпочав працювати на Приватному підприємстві «Фабрика кондитерських прикрас».

Футбол був його великою пристрастю. Він присвятив себе тренерству в академії «Стандарт» – виховував юних спортсменів, передаючи їм свої знання та любов до гри. Водночас він і сам виходив на поле, граючи у дорослих матчах.

З початком повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, був мобілізований до лав ЗСУ. Спочатку ніс службу на Рівненщині, а у травні 2023 року його направили у Донецьку область. Будучи бойовим медиком – у листопаді-грудні 2024 року проходив навчання в Іспанії.

“Денис був людиною, яка випромінювала світло. Він мав унікальний дар об’єднувати людей, підтримувати їх – словом, ділом, турботою. Він завжди був поруч, коли комусь було важко, завжди готовий допомогти. Для рідних і друзів він був справжнім «сонечком» – теплим, щирим, незамінним”, – ділиться мама Героя Світлана Олександрівна.

На жаль, у віці 32 років, захищаючи суверенітет України, Денис загинув 5 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Прощання із Героєм відбудеться у вівторок, 18 лютого о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійну службу проведуть у церкві ЄХБ “Преображення”. Поховають його на кладовищі “Нове”.

Його відданість і мужність були відзначені численними нагородами. Денис отримав почесний нагрудний знак «Золотий хрест», медаль «За врятоване життя», а також відзнаку Президента України «За оборону України».

Публікації про Грицюка Д.

У Рівному на майдані Незалежності 18 лютого попрощалися з Денисом Грицюком.

“Я знав Дениса з того часу, як мій молодший син почав відвідувати секцію футболу у клубі “Стандарт”. Це було близько шести років тому. Він запам’ятався мені як щира, весела і дуже добра людина”, — пригадав знайомий Дениса Грицюка Юрій.

“Денис був надзвичайно чуйною та відповідальною людиною. Він серйозно ставився до своїх обов’язків, був “моторичком” та “живчиком” нашого підрозділу. Він щиро вірив у Бога і завжди молився, сподіваючись на його захист”, — розповів побратим Дениса Грицюка “Данило”.

“Денис був світлою та доброю людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Позитив, любов до футболу та тренерська діяльність робили його чудовою людиною. Нам шкода втрачати таку особистість”, — поділилася подруга Дениса Грицюка Олена.

Людмила Сущевська Сумно…боляче …Завжди будемо пам‘ятати, якою ціною здобувається свобода ! Вічна і світла пам‘ять Герою-захиснику !

Немає слів, щоб висловити ту біль, яка сповняє нас. Пишаємось і дякуємо за те, що ти зробив для кожного з нас.
«Ніхто не має більшої любові, ніж той, хто віддає своє життя за своїх друзів.»
— Біблія, Івана 15 : 13

З глибоким сумом ми повідомляємо про смерть Дениса Грицюка, відважного воїна, якого було вбито під час виконання бойових завдань у війні росії проти України.

Денис виступав у районних та обласних змаганнях за команду “Стандарт”. Його пристрасть до спорту привела його до ролі дитячого тренера, де він передавав свої знання та любов до футболу молодшому поколінню.

Денис Грицюк залишить після себе спогади про хороброго воїна, люблячого тренера та чудову людину. Надзвичайно відкриту, просту, чесну…
Вічна пам’ять і шана нашому герою. Він завжди залишиться у серцях тих, хто його знав і любив.

Рівненська районна асоціація футболу висловлює співчуття його родині та близьким. Нехай його душа знайде спокій, а його спадок живе у наших спогадах та серцях.

Свої співчуття висловив президент Футбольна академія “Стандарт” Рівне” Євгеній Донцов.

“Він був спочатку гравцем у “Стандарті”, тому, що грав на область і район. І потім тренером. Це була просто чудова людина. Більше позитивної, доброї, чесної я не зустрічав. Для нас це дуже велика втрата, бо це не просто тренер, не просто гравець, це був друг. Він реально з перших днів війни пішов служити і для нас це втрата, – сказав Zhenya Dontsov.