Кулакевич Олександр Васильович (12.10.1973-27.10.2023) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Кулакевич Олександр Васильович, народився 12 жовтня 1973 року, в селі Блажове, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.

У 1980 році Олександр пішов до першого класу Блажівської середньої школи. У 1990 році отримав атестат про неповну середню освіту.

Після закінчення школи, а саме 22 листопада 1991 року, вступив до лав ЗСУ, де гідно присягнув на вірність народу України. Після закінчення служби Олександр продовжував насолоджуватись життям у своєму селі.

Був одруженим. Сімейне життя тривало не довго, вже у 2006 році шлюб було розірвано. Від шлюбу у Олександра залишився син, який також гідно боронить Україну.

Родичі відзиваються про Олександра, як про чуйну та добру людину. «Дуже любив життя, свою сім’ю, був турботливим, дбайливим, люблячим дядьком та братом. Завжди усім допомагав. Не був байдужим до своєї країни, за яку віддав життя», – розповідає племінниця Альона.

Для сина – хорошим батьком, для рідних і близьких – найкращим братом і дядьком, для односельчан та друзів – хорошим та співчутливим співбесідником. У вільний час дуже любив порибалити, сходити до лісу. Знав найкращі місця, де росте багато грибів та ягід. Вмів знайти діалог, як із дорослими так малими співбесідниками, завжди відгукувався на поміч. Тому і не зміг стояти осторонь, коли в Україні відбулося повномасштабне вторгнення Росії.

31 жовтня 2022 року знову вступив до лав ЗСУ. Був кулеметником відділення морської піхоти (36 ОБрМП). Він перебував на передовій, а саме на Авдіївському напрямку, до березня 2023 року. Через хворобу був змушений припинити службу.

Матрос кулеметник Олександр Кулакевич помер 27 жовтня 2023 року, внаслідок серцево-судинної недостатності у Миколаївській області.

Публікації про Кулакевича О.

29 жовтня 2023 року, у громаді було оголошено Днем жалоби за загиблим військовослужбовцем Олександром Кулакевичем. Живим коридором Слави жителі громади та односельці зустріли загиблого Героя.

Заупокійна служба проходила у храмі села Блажове. Прощання із захисником відбулося на кладовищі села. Рідні та близькі люди запам’ятають Олександра привітним, чуйним, турботливим, добрим, щирим та хоробрим.

У холі адмінприміщення Рокитнівської селищної ради розмістили портрети воїнів з Рокитнівської громади, які загинули з початку повномасштабного вторгнення, захищаючи Україну від ворога, які, на жаль, поновився новим загиблим Кулакевичем Олександром Васильовичем.


Племінниця Олександра (Коханевич Альона) присвятила йому вірш:

Чому так рано ти пішов , чому?

Усі думки у голові переплелися,

Ми відчуваєм тільки смуток, самоту,

А твоє серце вже навіки зупинилось.

Не чути більше голосу твого,

Не бачимо усмішки на обличчі

І біль стискає серце кожного,

В душі лунає тільки голосіння.

Добро своє ти сіяв крізь життя,

Хотілося тобі все досягнути.

Не встиг, закрились двері у земне життя

І вже поринув журавлем у вирій.

Ти вірно Україну боронив

Своїм чолом хотів нас захистити,

Усім бажав ти так допомогти,

А серце так хотіло просто жити.

Наш любий, дорогий, найкращий в світі!

Тобі життя подарувало мало літ,

А замість щастя, радості й надії,

Дало в дарунок болі та граніт.