Олег Гаврилевич народився 10 липня 1987 року в селі Підбрусинь, що у Повчанській громаді. Після здобуття середньої освіти, навчався в Міжнародному інституті економіки та менеджменту й Українській академії друкарства. Журналістика була його покликанням. Олег Гаврилевич працював у виданнях «Високий Замок», «Наше Дзеркало», «Скриня», «Замок», а також у «1+1 media».
Олег був відкритою та доброю людиною, мав тонке відчуття слова, був щирим у своїх думках та переконаннях. У поетичних збірках «Двадцять п’ята зима», «Благаю в життя…», «Завжди за руку з Ісусом» він передавав свої роздуми про життя, віру та долю людини. У 2024 році Олег Гаврилевич став до лав Збройних сил України. На жаль, його життя обірвалося 14 березня 2025 року у лікарні міста Чернівці.
17 березня 2025 року Олега Гаврилевича поховали в Повчанській громаді.
Список публікацій
Повчанська громада, виконавчий комітет сільської ради, депутатський корпус, односельці висловлюють щирі співчуття рідним Олега Гаврилевича – матері Тетяні Миколаївні, брату Олександру, доньці Софії. Важко знайти слова, які могли б зменшити біль утрати. Але пам’ять про нього житиме у серцях тих, хто знав його як чесну, талановиту та небайдужу людину”, – зазначили у громаді.
.”.О Боже мій! Скажи мені відверто…Для чого стільки болю і жалю! Для чого стільки люду вперто Руйнують Україноньку мою?”
І навіть краще і не скажеш…Ці рядки із вірша талановитого письменника, нашого учня, земляка Олега Миколайовича Гаврилевича, з яким сьогодні будемо прощатися навіки!. Олег відійшов у вічність надто рано… Але прожив своє коротке життя так, що залишаються про нього лише світлі спогади! Легких хмарок тобі, воїне та Захиснику! Сумуємо разом з родиною! Висловлюємо щирі співчуття…Світла пам’ять
Повчанський Ліцей
Пам’яті колеги…
Як перемогу всі ми так чекаєм,
А скільки твого цвіту вже нема.
Вже перецвів обпечений війною,
Моя любима липо, на дворі війна
Це слова Олег Гаврилевич написав пів року тому.
А сьогодні стало відомо, що автор цих та тисяч інших рядків відійшов у вічність…- Пані Ольго, сьогодні помер Олег, – як грім серед ясного неба смс від брата Олега Олексанра. – Як? Де? – У Чернівцях. Я тут біля нього. Ще сам нічого не розумію.
Як же так. Ще ну зовсім молодий, але життя завжди підганяло його у дорослі будні. Життя не балувало , адже творчий і наддобрий молодий чоловік був у постійних пошуках світла і справедливості.
Любив особливо маму й доньку, брата, тата й бабусю, цінував дружбу, писав, знімав гарні сюжети, тішився яблукам і черешням, дихав весною, відпочивав зимою. Тільки не часто посміхався… Але якщо робив це, то щиро.
Стільки тем обговорено в одній кімнаті редакції, стільки мандрів під час роботи, незабутні вихідні на березі Ікви, стільки доріг пройдено за тих трішки більше 30 років. І ось так раптово. Ще б кохати, ще б посадити один-два дерева, ще б зорати поле, ще б написати і видати збірку…
Ти і нас захищав...
Тільки за перемогу будеш радіти з небес...
Ще стільки не зроблено, Олеже...
Друже, спочивай з Богом.
Хай легкими будуть хмаринки...
Вічна тобі пам'ять...
Рідним Олега мужності та щирі співчуття, міцні обійми у надскладний час. Господи, коли ж нарешті хороші новини?
Ольга Кузнецова із фейсбука
У Повчанській громаді провели в останню земну дорогу військового Олега Гаврилевича
17 березня Повчанська громада попрощалася з Олегом Миколайовичем Гаврилевичем, який відійшов у вічність 14 березня 2025 року.
Спільна молитва та прощання із захисником відбулися у Свято-Миколаївському храмі села Миколаївка. Віддати останню шану Олегові, підтримати його рідних у скорботний день прийшли близькі, друзі, односельці, священнослужителі та представники громади.
Олег був людиною слова, талановитим журналістом, поетом, світлою й щирою особистістю. Він присвятив своє життя творчості, пошуку істини, прагненню до справедливості. Його статті вирізнялися глибиною думки та чесністю, а поетичні рядки відображали переживання, роздуми і любов до України.
Смерть завжди залишає біль і смуток у серцях рідних. Але пам’ять про Олега не зникне. Він житиме у своїх віршах, у добрих справах, у спогадах тих, хто мав честь його знати. Його слова та справи назавжди залишаться з нами, як відлуння його душі, що не зітре час.
Олег Гаврилевич «За святу, єдину Україну!»
О Боже мій, скажи мені відверто, Для чого скільки болю і жалю? Для чого стільки люду вперто Руйнують Україноньку мою?
У дев’яностих вражих боронили, Щоб незалежність свято зберегти. А нині патріотів схоронили, Щоб з ними в полі часом не лягти. Моя країно, скільки ж натерпілась Образ і зречень, брехунів і зрад. У двадцять п’ять ти, мов би зашарілась, Мов дівчина в зимовий снігопад.
Та не від щастя, Україно-мамо, А від знущань бандитів-дикунів. Тоді і зараз, всеодно так само, Тобі вселяють непотрібний гнів.
Тебе продати хочуть вже за безцінь, Як непотрібен ласий шмат землі. А люд простий за тебе б’ється вперто, Бо береже святі традиції свої.
Нову історію твою переписали, Пішла, як правда ходить по селі. Бабуся й дід мені давно казали: «Не відрікайся матінки землі.
Бо лиш тоді ти будеш, сину, жити, Коли у серці буде простота. І Україну треба всім любити, Вона – любов, не пустка-самота.
Люби батьків, прийми пораду старших, Так будеш довго жити на землі. Й не будь отак, що вашим й нашим, Бо так загубишся в отій світській імлі».
Чому ж знедолена, моя ти Україно? Тобі сьогодні двадцять п’ятий рік. Ти молода й водночас у руїнах, Так зустрічаєш свій юнацький вік.
Прости отим бездарам і хапугам, За рани у душі, яких багато. Я краще буду йти в землі за плугом, Аніж стріляти завтра в брата.Нас знову ставлять, люди, на коліна, Їм мало крові, ріжуть наш кордон. І в кабінетах справно хляють вина Й утверджують державності закон.
А ти, як дівчина, цнотлива й заповзята, Терпиш й чекаєш двадцять п’ятий рік. Бо той, хто проти тебе вже проклятий, Настав той, рідна, вже нарешті пік.
Вовки в овечій шкурі повтікають, Якою б це ціною не було… Тебе сьогодні генії вітають Й твоє Тарасове заквітчане село.
Прости й прослався, встань і йди навіки, Благословенна ти, Країно, між усіх. Повір, тобі Господь створив такії ліки, Що ворог твій впаде тобі до ніг.
Герої, слава вам і слава Україні! Подяку шле той ваш скалічений народ. Хто довго ждав, проживши у руїні, Достойний той найвищих нагород.
Список публікацій
Помер журналіст, поет і Захисник України Олег Гаврилевич // Теза:інформаційне агенство
У засвіти пішов один із кращих журналістів ріднокраю – Олег Гаврилевич // Дубенська районна рада
Повчанська громада прощається з журналістом, поетом і захисником Олегом Гаврилевичем // Горинь
Повчанська Громада Попрощалася З Військовослужбовцем Олегом Гаврилевичем // Правдоруб
Олег ГАВРИЛЕВИЧ «За святу, єдину Україну!» // Рівне 1
Твори автора: Oleg Gavrilevich // Клуб поезії