Василенко Владислав Леонідович (17.08.1995 – 20.11.2023) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився Владислав 17 серпня 1995 року у м. Сарни. Із Золотою медаллю закінчив Сарненський НВК «Школа-колегіум» імені Т. Г. Шевченка (нині ліцей №1). Закінчив Університет підприємництва та адміністрації у Любліні (Польща). Працював у школі онлайн-вивчення англійської мови. Влад був розумним і талановитим. Мав успіхи у спорті: поло, рафтинг, а надто обожнював баскетбол. Владислав поспішав жити яскраво та успішно, завжди та в усьому досягати вершин. Прожите коротке, але достойне життя, адже випромінював щирість душі, чесність та справедливість, чуйність та людяність, дбаючи про всіх та розуміючи кожного. Все давалось легко, бо кожна справа, у реалізацію якої вкладав зусилля, знання та життєвий досвід була направлена на позитив. Влад став прикладом мужності, вірності, надійності, доброти, оптимізму, сміливості та взірцем справжнього патріотизму, не боячись нових викликів, нових пригод та вважаючи, що все у цьому світі можливо. Ніколи не чекав життєвих змін, а створював ці зміни сам! Він міг подружитися з кожним і ніколи не відчував різниці якого людина статусу, завжди умів вислухати кожного, допомогти та бути поруч, коли це потрібно. Адже був прихильником добра, порядності та нетерпів несправедливості! Золота і світла Людина, прекрасний син та люблячий брат, вірний друг, надійний побратим.

Влад мобілізувався до лав Збройних сил України в 2023 році у День Незалежності, однак від початку повномасштабного вторгнення ніколи не залишався осторонь. У серпні 2022 року пройшов навчання базового курсу бойової підготовки полку «Азов». Під час повномасштабної війни служив у складі 71-ї єгерської бригади. Досконало володіючи англійською, Влад всі сили спрямовував на пошук можливих іноземних волонтерських ініціатив, аби допомогти Збройним силам. Говорив, що ЗСУ – це найкраще, що з ним трапилось у житті.

20 листопада 2023 року в населеному пункті Роботине Запорізької області Воїн кинувся рятувати свого пораненого побратима, але ворог не дав шансу обом. Йому назавжди 28…

У Героя залишились батьки та брат. Похований на Алеї Героїв у місті Сарни.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обовʼязку Указом Президента України солдата Василенко Владислава Леонідовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Публікації про Василенко В.

— Досконало володіючи англійською, Влад шукав волонтерку для війська, спілкувався з іноземцями. Казав, що ЗСУ — це найкраще, що з ним трапилось у житті. Того страшного дня, на одному з Запорізьких напрямків воїн ринувся рятувати свого пораненого побратима, ворог не дав шансу обом, — зазначають у Сарненській міській раді.

“У години страшної біди, колектив Сарненського ліцею 4, висловлює щирі співчуття нашій директорці, ТЕТЯНІ МАРКІВНІ, з приводу героїчної загибелі її сина – ВАСИЛЕНКА ВЛАДИСЛАВА ЛЕОНІДОВИЧА. На жаль, словами важко загоїти болючу рану втрати. У цю гірку мить щиро поділяємо горе та разом з Вами схиляємо голову в глибокій скорботі. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються у наших серцях. Вічна слава і пам’ять Молодому Воїну, який захищав Батьківщину, кожного з нас. Хай Господь дарує Царство Небесне його душі, а сім’ї сили, щоб пережити ці надлюдські випробування”, – . йдеться на фейсбук – сторінці Сарненського ліцею №4

Влад під час останньої зустрічі з батьками.

.«Армія — це найкраще, що сталося в цьому житті»: в Сарнах попрощалися з Владиславом Василенком

5 грудня з воїном прощалися в Сарнах.Під час прощання над площею зійшла веселка. «Це небо тебе так приймає, сину», — промовляла біля труни мама Тетяна. Поховали Владислава Василенка на Алеї Героїв, що на вулиці Шарпака в Сарнах.