Революція гідності. Війна. Рівненщина

Петро народився 06 липня 1984 року у місті Сарни, був другою дитиною у багатодітній родині. У 1990–1999 роках навчався у Сарненській ЗОШ №3 (нині — гімназія №3). З дитинства захоплювався технікою, любив ремонтувати велосипеди. Після закінчення дев’ятого класу здобув фах тракториста-механізатора у Рокитнівському ПТУ (нині — Рокитнівський професійний ліцей). Відразу після навчання влаштувався на роботу на СТО, де працював до мобілізації.

Петро був майстром своєї справи — працьовитим, відповідальним, завжди готовим прийти на допомогу. Любив риболовлю, цінував спокій, щирі розмови та прості радощі життя. Був хорошим сином, чудовим братом та турботливим татом. Добрий, привітний і відкритий — таким його назавжди пам’ятатимуть рідні, друзі та всі, хто мав честь знати Петра.

У серпні 2025 року Захисник був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі 71-ї єгерської бригади, в/ч А4030. За свою відкриту посмішку отримав позивний «Смайлік». Під час служби мужньо й стійко виконував військовий обов’язок, залишаючись вірним присязі та бойовим побратимам.

Виконуючи бойові завдання на Сумщині, в районі населеного пункту Варачине, Петро отримав тяжкі поранення внаслідок скиду ворожого боєприпасу з квадрокоптера.… Детальніше

Дячок Петро Геннадійович народився 28 листопада 1999 року в місті Сарни, де зростав і формувався як особистість. У 2015 році він закінчив Сарненську гімназію №5 (нині ліцей). З дитинства Петро був напрочуд активним та цілеспрямованим: захоплювався греко-римською боротьбою, пізніше — баскетболом, а особливе місце в його серці займала любов до мотоциклів.

Після здобуття середньої освіти Петро вступив до Київського національного транспортного університету, де також вступив на військову кафедру. Попри те, що він не проходив строкову службу та не мав досвіду участі в АТО/ООС, він завжди мав загострене почуття відповідальності та працьовитість. Свій трудовий шлях Петро розпочав дуже рано, не цурався важкої роботи: працював на пилорамі, будівництві, в охороні, а згодом — водієм у компанії «Нова пошта”

Найбільшою цінністю для Петра була сім’я. Він із особливою турботою ставився до двох молодших братів, батьків та племінників, яких щиро любив і оберігав. Для рідних він був прикладом, опорою та надійним старшим братом. Був щирим, відкритим і справжнім. Його мирне життя було наповнене рухом, планами та турботою про близьких.… Детальніше

Василь народився у мальовничому селі Трипутні на Дубровиччині. Коли йому виповнилося п’ять років, родина переїхала на постійне місце проживання до міста Сарни. З юних років Василько вирізнявся щирістю та дружелюбністю. Він дуже любив допомагати дідусям і бабусям по господарству, а особливо — дідусеві Роману ремонтувати його маленький тракторець. Майже кожних вихідних разом зі старшим братом вони їздили в село.

У 2005–2014 роках Василь навчався у Сарненському НВК «Школа-колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Після закінчення дев’яти класів вступив до Сарненського вищого професійного училища № 22, де здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів та водія категорії С. Мріючи про професію, що поєднує працю й відповідальність, продовжив навчання в Луцькому національному технічному університеті.

Василь завжди прагнув розвиватися, досягати більшого й бути корисним людям. Працюючи водієм-експедитором на хлібозаводі «Скиба» та м’ясокомбінаті «Пан Курчак», він здобув щиру повагу колег за доброту, людяність і надійність.

У квітні 2024 року Василя мобілізували до лав Збройних Сил України. Спочатку він проходив військову підготовку на Рівненському, згодом — на Яворівському полігонах.… Детальніше

З початком повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав ТРО. З 9 березня 2022 року перебував на службі, як солдат гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 224-го батальйону територіальної оборони, 126 бригади ТРО ЗСУ. За свій військовий шлях був неодноразово відзначений Грамотами та Подяками від вищого командування. Нагороджений медалями «За хоробрість в бою» та «Сталевий хрест». За місяць до загибелі отримав ступінь бакалавра, складав державний іспит з окопу.

Правник все своє життя – і не тільки правник, а ще і праведник, саме тому мав позивний «Ісус».… Детальніше

Ярослав народився у місті Сарни. Навчався у Сарненській ЗОШ №2 (нині — ліцей). Після дев’ятого класу вступив до Івано-Франківського технікуму фізичної культури, де професійно займався греко-римською боротьбою. Здобувши спеціальну освіту, розпочав свій трудовий шлях у Чудельській допоміжній школі №1 (зараз — Спеціальна школа №1 с. Чудель). Паралельно навчався у Кам’янець-Подільському університеті за фахом «дефектолог, вчитель-логопед, олігофренопедагог». У цьому ж закладі заступницею директора з виховної роботи працює його дружина, Олена Новак.Подружжя виховувало двох доньок.

Майже тридцять років свого життя Ярослав Григорович присвятив роботі з дітьми. Він щиро любив свою справу та спорт, повністю віддаючи себе вихованцям. Під його керівництвом учні постійно здобували призові місця на обласних змаганнях із футболу, волейболу та шашок. У 2006 році Ярослава Новака визнали кращим вчителем року в області, він мав почесне звання «Старший вчитель». 

Особливу увагу педагог приділяв військово-патріотичному вихованню. Він створив осередок Дитячого козацького товариства «Пагін Володимиреччини» («Соколята»). Разом із полеглим воїном Олександром Бортніком та Віктором Пражмовським мріяв після війни заснувати гурток «Спас», де діти вивчали б історію козацтва та опановували елементи бойового гопака. … Детальніше

Сергій народився у Рівному, після закінчення школи здобув фах електрика в ПТУ-10. Працював на «Рівнеазоті», згодом його життя пов’язалося із Сарнами. Тут створив сім’ю, будував майбутнє, займався підприємництвом — чесною щоденною працею забезпечував рідних.

Коли прийшла війна, не залишився осторонь. Із перших днів повномасштабного вторгнення без вагань став у стрій. Добровольцем пішов боронити Україну. Служив у 104-й бригаді, 60-му батальйоні «Поліські вовки». Згодом, у 2023 році, проходив службу у військовій частині А4931, де опанував складні системи радіоелектронної боротьби та виконував обов’язки оператора-кулеметника. Мав позивний «Князь».Його бойовий шлях пролягав через Оріхівський та Покровський напрямки — це щоденна небезпека, відповідальність і витримка. Це поранення, після якого він повернувся до побратимів, бо не міг інакше — там були його люди, його обов’язок, його Україна.

Сергій був не лише воїном. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і братом. Людиною, яка жила просто і чесно, тримала слово та понад усе цінувала родину.

Серце Захисника зупинилося у Павлоградській міській лікарні 27 квітня 2026 року. У Героя залишилися дружина, син, мама та сестра.… Детальніше

Народився Микола у с. Мар’янівка у багатодітній сім’ї колгоспників Федори та Пилипа Гомонців. Микола був найскромнішім з шістьох дітей. Навчався у школі рідного села. Після закінчення школи здобув професію шофера. У 1998-1999 роках проходив військову строкову службу. Вихований у любові до праці, не боявся ніякої роботи, більше того, працювати дуже любив – гідний син своїх батьків. Нічого не любив так, як риболовлю. До оголошення антитерористичної операції на сході України у 2014 році Микола працював шофером у Карпилівському лісництві. В лютому 2015 року був мобілізований до війська, де боронив східні рубежі нашої країни по квітень 2016 року. За період служби він пройшов увесь Донбас. Сміливий і скромний водій БТРа ніколи не скаржився та нічого не розповідав. Після служби В АТО повернувся на роботу у лісництво.

З повномасштабним вторгненням росії, Микола Гомонець, як і більшість його побратимів з АТО, став на захист рідної землі. 5-го липня 2022 року вступив до лав захисників України. Служив навідником у складі в/ч А0998 24-ї окремої механізованої бригади ім.Короля… Детальніше

Народився Іван у м.Сарни та був найстаршим з трьох дітей сім’ї Дулачиків. З дитинства захоплювався технікою. Закінчивши 9 клас Сарненського НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка (нині ліцей), здобув спеціальність тракториста-машиніста та водія у Сарненському СПТУ№21 (нині ЗП(ПТ)О “Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж”). Ще навчаючись в училищі орав самостійно трактором, допомагаючи дядьку в полі. Строкову службу проходив два роки у м.Житомир. Відразу по завершенні служби Іван одружився. У мирному житті працював на різних підприємствах міста: Сарненському льонозаводі, водієм у ПП, ТЗОВ Окко-Рітейл, останнє місце роботи – ПАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій». Багато часу присвячував родині й вихованню дітей. Любив спорт. Часто возив двох синів на змагання з боротьби — не лише як тато, а як наставник. 

З 2015 по 2016 роки приймав участь в АТО, служив у десантних військах на Донеччині. Іван Дулачик, з позивним «Койот», був мудрим наставником, добрим товаришем і майстром на всі руки. Його завжди памʼятатимуть за щирість, підтримку та силу духу.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, у лютому 2022 року, пішов добровільно до військомату, сказавши дружині «…ворог вже близько, чекати не буду коли мене викличуть, я піду сам…».… Детальніше

Народився Кирило в люблячій багатодітній родині у м.Сарни. Був одним із братів-двійнят. З дитинства батьки прививали Кирилу любов до праці, тому був гідним татовим помічником.

Здобував середню освіту у Сарненському ліцеї №4. Підчас навчання у ліцеї відвідував Сарненську дитячу музичну школу по класу тенора і закінчив її у 2018 році, грав у музичному оркестрі.

Після закінчення школи продовжив навчання у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» де здобув професію «Тракторист, машиніст». У шкільні та юнацькі роки займався з татом мулярними роботами з виготовлення грубок та камінів.

У жовтні 2021 року Кирило пішов на строкову службу у Національну гвардію України. Після прийняття присяги служив у в/ч 3021 м.Дніпра. Із початком повномасштабного вторгнення у червні 2022 року, за відчуттям власного обов’язку та патріотизму, підписав контракт. Бойові завдання виконував на посаді стрільця в/ч 3035 м. Слов’янськ Донецької області. 

Мав позивний «Pit Bull». Кирило допомагав усім та у всьому, був відповідальним та дружелюбним, люблячим сином, братом, другом…

17 травня 2023 року у районі н.п. Кузьмине, Луганської області Кирило Філончук загинув.… Детальніше

Народився Василь та проживав у м. Сарни. Після закінчення 9-го класу місцевої ЗОШ№2 (нині ліцей), з 1994 по 1998 роки, навчався у Сарненському ВПУ №22 за спеціальністю «Молодший спеціаліст-організатор будівельного виробництва». В дитячі та юнацькі роки активно відвідував різні спортивні секції та гуртки, а також любив читати художню літературу.
З 25.11.1998 по 19.04.2000 рр. Василь проходив строкову військову службу. Після служби в армії, з 2003 по 2007 роки, здобув кваліфікацію бакалавра з оподаткування у Національному університеті державної податкової служби України в м. Ірпінь.

За своє життя працював у різних сферах: від будівельних робіт, виготовлення пластикових вікон, до заняття підприємницькою діяльністю. Захоплювався риболовлею, любив збирати гриби та весело проводити час з друзями та родиною. І мрія була у нього – збудувати дачу із власним ставком та великим садом. Мав добре серце: рідні згадують, що Василь умів вислухати та щиро підтримати кожного, хто до нього звертався за порадою. 

А ще, Василь Васильович щиро любив свою державу і з перших днів повномасштабної війни добровільно став на захист свого народу.… Детальніше