Народився Павло Вікторович 29 серпня 1984 року. Навчався у Здолбунівській загальноосвітній школі №1. Закінчивши 10 класів, вступив до Здолбунівського залізничного училища, де здобув професію зварювальника.
Після закінчення училища, призваний на строкову службу, яку проходить спочатку у місті Радехів, згодом – у військовій частині МНС смт Оженіно. По поверненню зі служби – влаштовується працювати слюсарем на підприємтво «КВАНТ» . Пізніше, у КП «ЗДОЛБУНІВ КОМУНЕНЕРГІЯ» . Згодом опановує професію столяра та працює на приватному підприємстві «НОСТРАДАМУС».
В Здолбунівському військоматі йому відмовили. Тоді наш Герой їде до міста Рівне, де був зарахованим у батальйон добровольців Рівненської Територіальної Оборони. Згодом, у складі 104-ої бригади проходить навчання у місті Сарни, де знайомиться з військовими з міста Суми. Після цієї зустрічі пише рапорт на продовження служби в “примарних” військах.
Секретний батальйон виконував надзвичайно складні завдання на усіх гарячих напрямках – Харківщина, Чернігівщина, Сумщина, Дніпропетровщина , Покровське.
У липні 23 року пише новий рапорт на продовження служби у складі 1-го батальйону 3-оїї штурмової бригади, що входила до складу полку АЗОВ.
Кілька місяців посилених тренувань на полігоні поблизу міста Черкаси, а з 10 лютого 2024 року направлений в Авдіївку для підтримки наших військових. Наш Захисник зі своїми побратимами прикривали з флангів виведення 110-ої бригади, з самого пекла …
«Живий» – було перше, що написав в повідомленні додому.
Остання звісточка рідним прилетіла від Павла 25 лютого 2024. Писав, що швидко збирається на відправку.
Про страшну звістку родині повідомили 26 лютого 2024 року, що під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Красногорівка Донецької області, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність, відданий військовій присязі Воїн Горпенюк Павло Вікторович загинув.
Поховали Героя на кладовищі с. Здовбиця, вул. Третя
Публікації про Горпенюка П.
“Страшна війна без жалю забирає молоді життя наших захисників. Здовбицька громада із сумом повідомляє про загибель Героя, здовбичанина – Горпенюка Павла Вікторовича 1984 р.н., який загинув 26 лютого 2024 року у Донецькій області, захищаючи кордони держави від окупанта.
Вічна та світла пам’ять Захиснику! Щирі співчуття родині з приводу втрати”. йдеться на вебсторінці Здовбицької сільської ради
“Павло дуже любив гори …. Найбільша його мрія – це підкорення найвищих гірських вершин. Підкоривши Говерлу, він планував найближчим часом відвідати Грузію та страшна війна перекреслила всі задуми нашого Героя.
Для своїх земляків Павло Горпенюк став прикладом сміливості і відваги , адже з початком повномасштабного вторгнення російського агресора 24 лютого 2022 року мужньо і свідомо за власним покликом серця пішов захищати свою рідну землю та домівку від московської навали. Це було його незмінне рішення, попри благання рідних. Щирий, добрий та чуйний, доброзичливий та вірний, свідомий, відповідальний та цілеспрямований – саме таким запам’ятають нашого Захисника рідні, друзі, колеги, побратими, односельчани “, – йдеться на фейсбуці Здовбицької ОТГ
29 серпня - День пам’яті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави
Мама полеглого воїна Павла Горпенюка ,Ольга Володимирівна, зачитала вірші , які вона написала в памʼять про сина…
Свій 40-річний ювілей Павло святкує в небесному легіоні…
Найдорожча у світі людино,
Найдорожче, що мала-дитя.
Чому, сину, так склалось,
Що тебе вже на світі нема.
Синочку мій, моя душа,
Моя ти радість, вже журба.
Ти місяць в небі молодий,
Та шлях твій скінчений земний.
Моя надія і майбуття
Та відібрала все війна.
Мого ти серденька биття
Та із тобою вмерла й я.
Для нас ти був ,як свіжий подих вітру,
Ковток живучої води.
Твої слова любові не забутні:
«Вибачте за все, ви мої дорогі батьки»!
Не прийде син, не обійме.
Нас «тато» й «мамо» не назве.
Та гордість душу зігріває.
Хоч порятунку вже немає.
Ти дбав про все і нас беріг,
Тепер ти наший оберіг.
По правді жив і нас навчав,
Господь тебе від нас забрав.
Молився щиро і піст тримав,
Терпіння й щедру душу мав.
Просив, щоб важко не робили,
Як діти, щоб життю раділи.
Вже не живем, а лиш існуєм,
У спогадах тебе шануєм.
Бо ти найкращим сином був
Шкода, що з нами мало був.
Ллються й ллються сльози рікою.
Як нам жити з цією бідою?
Щодня батько ридає, про себе мовчу,
Лиш в молитві за сина може спокій знайду.
Ця біль така, що й не збагнути.
Дай, Бог, нікому не відчути,
Лиш ті ,хто сина поховав,
Себе із ним в труну поклав.
Ольга Горпенюк
Список публікацій
На фронті загинули військові Василь Власюк та Павло Горпенюк з Рівненщини // Суспільне Рівне
На Донеччині загинув 39-річний воїн зі Здовбиці // Rivne Media