Андрій Дятлик народився 6 липня 1991 року в місті Рівне в багатодітній християнській родині. Він був десятою дитиною з одинадцяти: шести синів і п’яти дочок Миколи Садоновича і Галини Іванівни. З дитинства Андрій виявляв неабиякі здібності до музики та навчання загалом. У 2004 році він закінчив Рівненську дитячу музичну школу № 2 за спеціальністю «Кларнет», а в 2008 році успішно завершив навчання в ЗОШ № 10 м. Рівного.
Андрій мав також особливу пристрасть до друкарської справи, яка для нього була не просто роботою, а справжнім джерелом натхнення та самореалізації. Ще зі шкільних років він регулярно їздив до сімейної друкарні в селі Корнин, де опановував мистецтво друку та працював після шкільних занять.
Прагнучи до знань і розвитку, Андрій продовжив освіту за кордоном. З 2009 по 2010 рік він навчався в Міжнародному університеті LCC (Литва) за спеціальністю «Іноземна філологія, англійська мова», що дало йому можливість не лише вдосконалити свої мовні навички, а й розширити світогляд та отримати міжнародний досвід. У 2011 році Андрій поглибив свої знання ще однієї іноземної мови, відвідуючи курси чеської мови при Карловому університеті в Празі (Чехія).
Однак, справжнім покликанням Андрія стала медицина. З 2012 по 2019 рік він навчався в Одеському національному медичному університеті за спеціальністю «Лікарська справа».
Під час російсько-української війни Андрій не міг залишатися осторонь. На початку літа 2014 року він добровольцем приєднався до лав БПСМОП «Азов» і брав безпосередню участь у бойових діях за Іловайськ у складі медпункту, ризикуючи власним життям заради порятунку поранених побратимів і надання їм невідкладної медичної допомоги. За свою відвагу, самовідданість і професіоналізм Андрій був нагороджений нагрудним знаком «Іловайськ – 2014».
Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року Андрій знову став на захист Батьківщини. Як військовий лікар він продовжував рятувати життя побратимів, незважаючи на ризики для себе.
За це був удостоєний кількох почесних нагород, зокрема, нагрудним знаком “Знак пошани”, медаллю “За вірну службу” III ступеня та медаллю «За військову службу Україні».
6 липня 2024 року, у свій 33-й день народження, Андрій отримав критичні поранення внаслідок ворожого обстрілу. Попри всі зусилля лікарів, які протягом 15 днів боролися за його життя до останнього, поранення виявилися несумісними з життям. 21 липня 2024 року о 6:30 ранку зупинилося серце старшого лейтенанта медичної служби Дятлика Андрія Миколайовича. Його смерть стала непоправною втратою для родини, друзів і побратимів, яких він так віддано захищав.
Поховали Андрія на Алеї Героїв на кладовищі «Нове» в місті Рівне.
Рішенням Рівненської міської ради Дятлику Анрію Миколайовичу присвоєно звання «Почесний Громадянин міста Рівне» (посмертно)
Публікації про Дятлика А.
“Врятував він дуже багато людей”: у Рівному попрощалися з військовим лікарем Андрієм Дятликом
Попрощалися з військовим лікарем Андрієм Дятликом о 9:10 на Майдані Незалежності «Нове».
Отримав критичні поранення на свій день народження
Андрій Дятлик був десятою дитиною в сім’ї й мав по п’ять братів і сестер. Брат Тарас озвучив звернення своїх батьків, яке вони попросили зачитати на прощанні сина: “Андрій двічі став на захист нашої Батьківщини. У 2014 році, коли добровольцем пішов на Донбас у складі Азов і у 2022 році, коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення. Ми з теплом згадуємо, як Андрій годинами працював у нашій сімейній друкарні в селі Корнин, вкладаючи всю свою душу в кожну надруковану сторінку”.
Андрій, командир:”Познайомились ми з ним у перший день повномасштабного вторгнення в рівненському військкоматі, коли прийшли виконувати свій громадянський обов’язок. Врятував він дуже багато людей. Це сотні й порахувати неможливо. Рятував він не тільки фізично, але й духовно допомагав людям. Всі кажуть, що коли він був поруч, то ніби з’являлася якась додаткова енергія, яка давала наснаги та сили йти рухатись далі”.
Зі слів командира, Андрій Дятлик надавав і йому домедичну допомогу після поранення внаслідок атаки військ РФ 23 квітня 2023 року. “Саме він вивозив мене з пораненням і надавав першу допомогу. Всю дорогу напевно понад 100 фотографій зробив, як я поранений лежав у машині”.
Волонтер ГО “Бульдозер” Валентин Ніконенко, розповів про останній день життя Андрія Дятлика: “До останнього Андрійко виконував свій обов’язок, як лікар. І це був його виїзд для того, щоб дослідити місцевість на яку треба було приймати перших поранених. Ланцет накрив місце їхнього розташування”.
Його щира посмішка, доброта, готовність прийти на допомогу були світлом в нашій сім`ї. Ми з теплотою згадуємо як Андрій працював у сімейній друкарні в Корнині вкладаючи душу в кожну сторінку, – каже брат Андрія Дятлика Тарас Дятлик.
Тетяна Гомонець “Вічна пам’ять Герою. Царство небесне. Найщиріші співчуття рідним та близьким. Спочивай з миром сину України. Доземний уклін батькам та родині, за виховання справжнього патріота нашої Країни. Жаль…Біль…”
@НінаПокидько-э3к “Сумуємо! Співчуваємо! Просимо у Господа захисту для всіх наших дітей, чоловіків, батьків! Боже, прости, зупини це безумство ворогів, дай перемогу і мир зі своєї руки!”
