Білоус Богдан Іванович (14.03.1985-22.11.2023)
БІЛОУС Богдан Іванович народився 14 березня 1985 року в селі Незнанів Добротвірської громади, нині Червоноградський район Львівська область. Навчався в місцевій школі. Згодом у 2003 році закінчив Вище професійне училище 71 м.Камʼянка-Бузька Львівської області, здобувши освіту водія автотранспортних засобів і пішов служити в армію. Захисник народився у великій сімʼї, але тато рано помер, тому мама сама виховувала своїх синів та дочок. Після одруження Богдан проживав із родиною в селі Великі Селища. Під час повномасштабного російського вторгнення був призваний до лав ЗСУ 05 серпня 2022 року. Брав участь у боях в найгарячіших напрямках фронту. Понад усе на світі Богдан любив свою родину, любив життя. Він був найкращим чоловіком та татком, надійним другом, гарним сином і братом. Завжди і в усьому допомагав всім, хто б не попросив, та робив усе на совість і прагнув досконалості. Однак жорстока війна розпорядилася інакше… Богдан Білоус загинув 22 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання на Харківщині. Захиснику назавжди 38 років. Без батька залишилися двоє маленьких синочків, 10-ти і 7-ми років, кохана дружина, любляча мама, брати та сестри.
Богдан був вірним Захисником своєї Батьківщини. Відповідно до рішення Соснівської селищної ради від 22.12.2023 №700 присвоєно звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно).
Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності
України, Богдан Іванович Білоус нагороджений від 20 вересня 2024 року №641 орденом « За мужність» III ступеня ( посмертно).
Богдан Білоус нагороджений від орденом «Князівський Хрест Героя « Навіки в строю» (посмертно).
Публікації про Білоуса Б.
Пам’ять серця
У сучасній історії України ми переживаємо події, які змушують задуматися про силу духу, патріотизм та відданість своїй країні. Герої, які віддали своє життя за незалежність, територіальну цілісність і безпеку нашої держави, заслуговують на вічну шану. Богдан Білоус… військовослужбовець, гранатометник, старший солдат Збройних сил України. Йому назавжди 38. А все почалося так гарно…
14 березня 1985 року надзвичайно теплого весняного ранку світ зустрів нове життя. Маленького ясночолого хлопчика, якого батьки назвали Богданом. Непосидючий, веселий, щирий хлопчик був світлою потіхою для всієї родини. Свою шкільну дорогу Богданко розпочав у Незнанівській школі на Львівщині. 1991 року Богдан Білоус іде до першого класу. Вихований, дисциплінований, фізично загартований хлопчик, був улюбленцем і вчителів і однокласників. У 2000 році, після закінчення школи перед юнаком постає питання – яку ж професію
обрати, з чим далі іти в життя? І хлопчина з легкістю вступає до Кам’янка- Бузького Вищого професійного училища № 71, де здобуває освіту водія автотранспортних засобів.
А далі був 2003 рік – служба в армії. Нові друзі, нові плани, нові сподівання. Та 2010 рік вирішив внести свої корективи в життя молодого чоловіка. Богдан зустрів свою долю, свою половинку, незрівнянну, ніжну, турботливу Марійку. І третього березня 2013 року Богдан і Марія одружилися. Разом раділи життю, разом переживали, були надійною опорою один одному. Щедре життя подарувало їм первістка Іванка, а згодом і Назарчика.
Щасливі батьки не могли натішитись своїми крихітками. Будували плани, мріяли про світле майбутнє для своїх діток. Та доля обрала для них інший шлях — шлях війни, болю, недоспаних ночей в чеканні і надії.
Під час повномасштабного російського вторгнення Богдан Білоус 05.08.2022 призваний до лав ЗСУ. Було багато випробувань. Адже війна саме набирала обертів. Протягом першого місяця потрібно було відповідально підготуватися. Пригадати військові навички, попіклуватися про рідний дім, дітей, дружину, маму та всіх рідних.
А далі… далі жорстокі бої. Бої на передовій у найгарячіших точках. Така доля наших захисників – іти вперед зі зброєю в руках. А Богдан був гранатометником. Разом з побратимами звільняв кожен клаптик рідної землі. А в години тиші заспокоював рідних та близьких, переконував, що все буде добре, що незабаром повернеться додому.
І…повернувся… 22 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання на Харківщині старший солдат, гранатометник Богдан Білоус загинув.
Любий наш Богдане, Ти пішов під кулі, в кров і дим, Під «гради», під розірвані гранати. Як страшно помирати молодим, Коли тебе щодень чекають діти.
Так, війна і смерть невблаганні. Вони забирають найкращих. Без батька залишилося двоє синочків – 7 та 10 років, кохана дружина, мама, брати та сестри. Втрата близької людини завжди супроводжується болем і тугою, яку не зміряти, не обійняти. Замовкли молитви, озвались гучні дзвони і рушила серед юрби труна.
Поховали Богдана з усіма військовими почестями на цвинтарі села Великі Селища. Трьохкратний салютний залп та Державний Гімн України востаннє звучали для нашого Героя.
Герой… посмертно… Сліз не вистача…
Ще скільки їх таких піде у вічність?..
Його не стало на Землі, хоча…
Такі, як він, вияснюють трагічне.
Такі, як він, тримають небеса,
Своє життя віддаючи за спокій…
22 листопада 2024 року, минає перша річниця з дня загибелі нашого односельчанина – БІЛОУСА Богдана Івановича.
Світлини із домашнього архіву.
Список публікацій
Загинув воїн із Березнівщини Богдан Білоус // Район. Рівне
В боях за Україну загинув воїн із Березнівщини Богдан Білоус // Горинь
Білоус Богдан Іванович // Соснівська селищна рада