Бусел Микола Дмитрович, позивний “Буська”(21.12.1968 – 12.11.2025) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Бусел Микола Дмитрович, позивний “Буська”(21.12.1968 – 12.11.2025)

Микола народився 21.12.1968 р. в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області. Закінчив Клеванську середню школу № 1 в 1986 році.

Після закінчення школи навчався в Клеванському професійному училищі №23, де отримав спеціальність «Газозварювальник та газорізчик».

Строкову військову службу проходив у військово-морських силах. У грудні 1986 року був призваний Рівенським РВК і направлений в 7-й навчальний загін військово-морських сил в місті Севастополь. Був у складі прикордонного сторожового надводного корабля типу «Корвет», а згодом на підводному човні. За час проходження строкової служби він був відзначений нагрудними знаками «Гвардія» та «Відмінник ВМФ». Наказом Командуючого Чорноморським флотом № 059, від 02.10.1989 йому було вручено Житон «За дальній похід». Строкову військову службу він закінчив спеціалістом 1-го класу.

По закінченню строкової військової служби повернувся у рідне селище де продовжив працювати. Понад 20 років працював на підприємстві «Сільгосптехніка», згодом в ТОВ «Агрореммаш Сервіс».

19 грудня 2022 року був призваний по мобілізації Рівненським РТЦК та СП Рівненської області. Службу проходив у складі мінометної батареї механізованого батальйону 42-ої окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя на посаді старшого навідника міномету мінометного взводу.

За неповних три роки війни Микола пройшов усі гарячі точки Донбасу: 2023 рік – Луганська область оборонні бої в Кремінському районі Луганської області, наступальні дії у Серебрянському лісництві. Починаючи з осені 2023 року бригада була переміщена в Донецьку область, на Бахмутський напрямок, де розпочала виконувати бойові завдання на околицях Бахмута, в районі Хромового та Богданівки. В подальшому підрозділи бригади перейшли до оборони на напрямку Часів Яр. З березня 2024 року бригада отримала нове бойове завдання, яке полягало у відбитті наступальних дій та знищенні ворога на Харківському напрямку, зокрема в населених пунктах Вовчанськ, Липці та Стариця. Перебуваючи на Вовчанському напрямку, де проходив службу Микола, підрозділ розмістився в селі Зарожне. Тут він і знайшов своє кохання та одружився.

Під час бойових дій Микола мав три поранення останнє було смертельне. Перше порання отримав в оборонних боях на напрямку Часів Яр. Після тривалого лікування спочатку в населеному пункті Близнюки Лозівського району, а потім в місті Карлівка Полтавської області. Микола повернувся в підрозділ і продовжував виконувати бойові завдання.

31.12.2024 року підрозділ повертався з бойових позицій. Ворог атакував їх автомобіль дроном в результаті Микола отримав друге тяжке поранення і лікувався в Iнституті загальної та невiдкладної хiрургiї iм. В. Т. Зайцева. Згодом знову повернувся в стрій, щоб разом зі своїми побратимами боронити рідну землю.

У жовтні-листопаді 2025 року, діючи в смузі оборони 9-го армійського корпусу Угрупування військ «Схід», підрозділи 42-ї окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя, із суміжними підрозділами, оперативно застосовували необхідні заходи для знищення противника, який намагається робити постійні спроби штурму. Підрозділ, де проходив службу Микола Бусел, безпосередньо брав участь у захисті села Горіхове Покровського району Донецької області.

Відпрацювавши на бойових позиціях біля населеного пункту Горіхове Покровського району Донецької області 12 листопада 2025 року, мінометний розрахунок, де проходив службу Микола Бусел готувався до наступного виходу на бойову позицію. Десь 13.00 годині ворог атакував місце перебування мінометного розрахунку бойовим дроном-камікадзе. Під час цієї атаки Микола та ще один його побратим отримали вибухові та осколкові травми несумісні з життям.

Похований на місцевому кладовищі селі Зарожне.

За час служби неодноразово заохочувався нагородами бригади. Має Подяку Харківської обласної військової адміністрації за особисту мужність під час захисту Харківської області.

Публікації про Бусла М.

21.11.2025 року в селі Зарожне віддали шану та провели в останню путь полеглого на війні Героя – старшого солдата Бусел Миколу Дмитровича.

Як згадують його друзі: «Микола був товариською, чесною, відповідальною та доброю людиною. Він дуже полюбляв рибалку, а тому багато часу присвячував улюбленому заняттю. А ще більше він полюбляв читати.