Андріюк Олег Богданович народився 5 лютого 1973 року в селі Колоденка, де і проживав. Навчався в Колоденській школі, після школи одразу пішов на строкову службу у 1991 році у високомобільні десантні війська (ВДВ), в 1991-1992 роках служив у Вітебську (Білорусь), а згодом прийняв присягу на вірність українському народові у 1992-1993 роках.
Після армії пішов працювати водієм. Був єдиною дитиною в сім’ї. Батьків втратив, коли був ще зовсім молодим.У 1998 році одружився, а згодом у 1999 році народилась чудова донечка.
Любив життя, був добрим, мужнім, хоробрим, життєрадісним, працьовитим, люблячим чоловіком, татом та дідусем. Був відкритим для людей і завжди йшов на допомогу. Мав багато друзів і був душею компанії.
Найбільше любив гратися з онуком, автомобілі і ходити по гриби. Був борцем за справедливість і будував плани на майбутнє. Коли почалась повномасштабна війна 24 лютого 2022 року не задумуючись пішов допомагати облаштовувати блокпости і волонтерити. Згодом, 19 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Навчання проходив на полігоні у Яворові, а пізніше перевівся у Запоріжжя.
Боронив нашу землю в населених пунктах Оріхів, Роботинне, Новоданилівка Запоріжської області. Був старшим солдатом і оператором в 65 бригаді роти радіоелектронної боротьби (РЕБ).За свою хоробрість отримав відзнаку від командира 65-ої Окремої Механізованої Бригади нагрудний знак “65 окрема механізована бригада || ступеня” та “Козацький Хрест- за бойові заслуги”.
Про життя на війні мало що розповідав. Казав, що нам воно не потрібно. Але завжди переживав за побратимів, навіть коли був у відпусці, був з нами на зв’язку. Був одним із перших у новоствореній 65 бригаді. Завжди навчав новоприбулих побратимів своїй справі та давав поради. Казав, поки внука не побачить, вмирати не збирається.
Приїхав у відпустку, зустрівся з багатьма рідними, знайомими, друзями, погрався з внуком … як хотів.Коли закінчилась відпустка не хотів їхати від сім’ї, але казав, що мусить допомогти побратимам у боротьбі проти окупантів.
2 жовтня 2024 року поїхав на своє місце дислокації, а 4 жовтня 2024 року вже став виконувати свій бойовий обов’язок. Страшна звістка прийшла в родину 7 жовтня 2024 року про те, що чоловік вважається зниклим безвісти…
Три тижні болю, сліз, невідомості і молитв для рідних, були нестерпними але надія на те, що він живий залишалася. Але дива, на жаль, на сталося…
29 жовтня 2024 року родину повідомили про те, що чоловік під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоданилівка Запоріжської області загинув.
Поховали захисника у рідному селі Колоденка, Рівненського району.
Указом Президента України 357/2025 від 30.05.2025 р. “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку”, Андріюка Олега Богдановича нагороджено орденом “За мужність” III ступеня.(посмертно)
..Публікації про Андріюка О.
Героя душа відлетіла на небо…
ВІДЕО
https://www.facebook.com/share/v/1CNB7azDVt
Відповідно до Указів Президента України, орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) нагороджено Андріюка Олега з Корнинської громади.
Нагороду рідним воїнів передали представники районної влади, територіального центру комплектування та голови громад. Під час церемонії наголосили: подвиг Героїв назавжди залишиться в історії, а обов’язок суспільства – пам’ятати їх і підтримувати родини, які зазнали непоправної втрати.
Список публікацій
На Запорізькому напрямку загинув Воїн із Рівненського району // Rivne Media
Загинув на Запоріжжі воїн з Рівненщини // Рівненські новини
Загинув військовий з-під Рівного Олег Андріюк // Райо. Рівне
Родинам полеглих Захисників на Рівненщині вручили державні нагороди // Сім Днів