Басик Андрій народився 1995 в с. Антонівка Володимирецького, нині Вараського району. Він в родині старший із семи дітей. Навчався в місцевій школі. Пізніше вивчився на кухара в Київському Національному університеті харчових технологій, але за фахом не працював.
Сімнадцятого березня його призвали на військову службу по мобілізації. «Солдат 1 аеромобільного батальйону військової частини А4350 Андрій Басик …Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 26 липня 2022 року під час ведення бойових дій в районі н.п. Білогірка Херсонської області в результаті артилерійського обстрілу з боку противника…
… За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег по службі. Мав добрий рівень мотивації до військової служби».
У січні 2022 року Андрію Басику виповнилось 27 років.
Публікації про Басика А.
Відрядила мати двох синів у солдати – янголом небесного війська став один
Про сина-захисника розказала Світлана Василівна Басик, мати загиблого. Їй 57 років, але вже похоронила одного сина, Андрія, і побивається за старшим – пораненим у боях, Василем.
У січні 2022 року Андрію Басику виповнилось 27 років. А 17 березня його призвали місцевим терцентром на військову службу по мобілізації. Солдат з Антонівки бачив смерть побратимів-земляків. На його очах загинув Сергій Лінник з Волині, через невеликий час – Сергій Кравець з Рафалівки. У тому ж обстрілі загинув і Андрій Басик. Андрій ще пробував урятувати Сергія Кравця, але наступний «прихід» став для солдата фатальним.
Вони загинули майже разом – ліворуч Сергій Кравець, Андрій Басик, праворуч крайній – Сергій Лінник
Після артпідготовки військові підрозділу мали захопити позиції, щоб дати можливість вийти своїм побратимам з оточення, але йшли вони тільки зі стрілецькою зброєю, а обстріляли їх з мінометів.
Багато було контужених хлопців у тому бою, були й загиблі, але все ж потім відтіснили росіян і вивели побратимів. Та той бій для Андрія Басика став останнім.
Про це мамі, Світлані Василівні, згодом розказали побратими сина. 31 липня Андрій Басик повернувся додому у домовині, під синьо-жовтим стягом. Хоронили воїна з військовими почестями за участі військового священника, капелана, військових, під салют та Славень. І ще один прапор на кладовищі села Антонівка.
Про біду родини Басиків повідомив поранений побратим Андрія з госпіталю, зателефонував зятеві – Юрі. Потім вже дівчата йому дзвонили, і дізнавались деталі. Аня дуже тяжко переживала втрату, бо була сильно прив’язана до свого старшого брата. Люда працювала медсестрою, більш витриваліша і емоційно врівноваженіша.
Кухар і заядлий футболіст – таким був Андрій
Він був м’якосердий, слухняний, покірний. Андрій дуже любив готувати ще змалку, і вивчився на кухара в Київському Національному університеті харчових технологій, але за фахом не працював. Усе міг готувати, і ще й брата свого прогодувати. І голубці, і котлети, і борщ у нього були смачними. Ще дитиною він допомагав мамі на кухні і розповідав їй свої казки. У тих казках всі були щасливі і багаті.
Андрій Басик дуже любив футбол
– Підлітком Андрій захоплювався ще й футболом. Бувало, допомагав мені пасти корови і втомлювався. Але, як тільки ввечері почує стукіт м’яча – вже його дома не має. У мене семеро діток – Ірина, Вася, Саша, Люда, Андрій, Аня, Іванка. Вони завжди живуть дружно, підтримують один одного. З чоловіком я розлучена вже п’ятнадцять років. На похоронах він був, але як чужа людина, бо діти, фактично, виросли без батька.
Повний текст Людмили Босик “Відрядила мати двох синів у солдати – янголом небесного війська став один” читайте в газеті ВолодимирецьCity
Список публікацій
Втрата громади – в Антонівку везуть загиблого воїна. Він з 1995 року // ВолодимирецьCity
Відрядила мати двох синів у солдати – янголом небесного війська став один // ВолодимирецьCity
За звільнення Херсонщини віддали своє життя українські герої // Kherson.net.ua
В Антонівці поховають Андрія Басика, який загинув у бою з окупантами // Рівне вечірнє