Перетятко Олег Ростиславович народився 10 лютого 1996 року у місті Дубно. Навчався в Дубенській ЗОШ №5, після закінчення якої вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу. У 2015 році отримав диплом молодшого спеціаліста та кваліфікацію «технік лісового господарства».
Проте ще з дитинства з Олег мріяв стати військовим, бо був справжнім патріотом своєї країни. З 2014 року приїздив на Схід до свого батька військового ЗСУ. У червні 2016 року підписав контракт з військовою частиною А****. Брав участь в АТО, у 2017 році отримав посвідчення Учасника бойових дій.
Будучи військовослужбовцем, заочно навчався в Національному університеті водного господарства та у 2020 році здобув ступінь вищої освіти «Магістр» за спеціальністю «Екологія».
У 2020 році підписав контракт з 1** окремим розвідувальним батальйоном, де в подальшому проходив службу. Добросовісно виконував всі завдання та мав повагу серед побратимів та командування.
Старший солдат Перетятко Олег Ростиславович, розвідник – радіо телефоніст 3-го розвідувального відділення 1-го розвідувального взводу 2-ї розвідувальної роти загинув 2 березня 2024 під час виконання бойового завдання, в результаті артилерійського обстрілу ворога в районі н.п.… Читати далі

Донцов Вадим Валерійович народився 13 вересня 1987 року у селі Радинка Поліського району Київської області. Згодом сім’я переїхала до Дубна. Навчався у Дубенській ЗОШ №3 та Дубенській ЗОШ №6. У 2005 році вступив до Мирогощанського аграрного коледжу на електрика. Після навчання був призваний на строкову службу. Завжди мріяв стати військовим. 
З початком антитерористичної операції був мобілізований до Збройних Сил України. За час служби в зоні АТО/ООС отримав відзнаку «За зразкову службу», був нагороджений нагрудним знаком «Гордість та Честь», нагрудним знаком «Батальйон Горинь», пам’ятною медаллю «Ветеран АТО». В подальшому продовжив службу за контрактом в 1** окремого розвідувального батальйону. 
Старший солдат Донцов Вадим Валерійович, номер обслуги гранатометного відділення взводу бойового забезпечення 2-ої розвідувальної роти військової частини А**** загинув 02.03.2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Роботине, Запорізької області внаслідок артилерійського обстрілу ворога. 

Похований на Алеї Слави у місті Дубно на кладовищі по вулиці Семидубській. У Героя залишились мама, донька, дві сестри.

… Читати далі

Редько Руслан Олександрович народився 07 жовтня 1967 року. Навчався у початкових класах у Дубенській ЗОШ №3, потім отримав середню базову освіту у Дубенській ЗОШ №8. Після цього вступив до Мирогощанського аграрного коледжу. Звідти був призваний для проходження строкової  військової служби в армії впродовж 1985 – 1987 років. 
Після служби повернувся до навчання у Мирогощанський аграрний коледж. Закінчив його у 1989 році. 
З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів на Україну добровольцем став у ряди захисників Батьківщини. 
25 лютого 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України. У вересні 2023 року переведений до військової частини у Донецькій області. .З 11 листопада 2023 року перебував у населених пунктах Подоли, Рідкодуб Куп’янського району Харківської області на посаді стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А 7289. 
Руслан Редько, вірний військовій присязі, виконуючи свій обов’язок, загинув 26 вересня 2024 року в селі Фиголівка Куп’янського району Харківської області під час мінометного обстрілу. 
Поховали Героя у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій. … Читати далі

Кунинець Віктор Юрійович народився 24 листопада 2001 року в місті Дубно. Навчався у Дубенській ЗОШ №6. Неодноразово брав участь у Всеукраїнській дитячо-юнацькій військово-патріотичній грі “Сокіл” (“Джура”) як в міських, так і обласних змаганнях. У 2017 році вступив до Мирогощанського аграрного коледжу на факультет «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому комплексі». Вчителям, викладачам, друзям назавжди запам’ятався позитивним, щирим, світлим юнаком.
У жовтні 2021 року Віктор добровільно призвався на військову службу до Збройних Сил України. У липні 2023 року перейшов на контрактну службу, виконував бойові завдання по збиттю ворожих безпілотних апаратів. Навесні 2024 року був направлений у військово-тренувальний центр, де був зарахований до 71-ої єгерської бригади десантно-штурмових військ.
Воїн загинув 11 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Вовчанські хутори на Харківщині. Поховали мужнього Захисника України на Алеї Слави, що на кладовищі по вулиці Семидубській. … Читати далі

Ільчишин Володимир Степанович (позивний «Дєд») народився 30 липня 1974 року у місті Дубно. Навчався у Дубенській ЗОШ №7, після закінчення якої вступив у Кременецьке педагогічне училище. 

У 1994-1995 роках проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. 
У 2015 році Володимир був мобілізований до лав ЗСУ в зону проведення АТО. Воював у найбільш гарячих точках на Донбасі.

За час проходження військової служби був нагороджений медаллю «Учасник АТО» та нагрудним знаком «Обовʼязок виконано з честю». 
Після повномасштабного нападу росії на Україну, з 24 березня 2022 року старший солдат Володимир Ільчишин захищав країну у складі 71-ої розвідувальної бригади спеціального призначення. 
Життя мужнього захисника України обірвалося 7 травня 2024 року у медичному закладі міста Харків.  
Поховано Героя у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій. У Володимира залишилися дружина та донька. 

… Читати далі

Василь Дещинський народився 13 лютого 1981 року в селі Озеряни Дубенського району. Навчався у Квітневській загальноосвітній школі, згодом закінчив Здолбунівське технічне училище №2, а також здобув фах інженера-будівельника у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Після навчання чоловік працював за спеціальністю – долучився до будівництва низки об’єктів у Рівному.

У 2014 році Василь Дещинський приєднався до захисту Батьківщини у складі 128-ї гірсько-штурмової бригади. Тримав оборону Дебальцевого, брав участь у боях за Луганщину. Після демобілізації певний час працював на будівництві за кордоном.

У січні 2022 року чоловік повернувся в Україну й з першого дня повномасштабного вторгнення продовжив захищати рідну землю. Деякий час працював інструктором. Цьому передувало навчання у Польщі та Великій Британії. Був нагороджений медалями “За участь в АТО”, “За поранення”.

«Принциповий, завжди відвертий і прямолінійний, із загостреним почуттям справедливості, щирий патріот України. Він був неймовірною людиною – люблячим чоловіком та прекрасним батьком», – таким його запам’ятала дружина.

На жаль, 44-річний сержант Василь Дещинський загинув 23 грудня 2025 року в бою з російськими окупантами на Харківщині.… Читати далі

Гончарук Орест Рустамович народився 24 січня 2000 року у місті Дубно. Навчався у Дубенському ліцею №7, продовжив навчання у Вишнівецькому професійному ліцеї.
Після закінчення коледжу підписав контракт зі ЗСУ і став на захист рідної України. Згодом був мобілізований в зону бойових дій, отримав звання “молодший головний сержант механізованого батальйону”. Військову службу проходив у 93-ій окремій механізованій бригаді “Холодний Яр”.
Мужній воїн загинув 09 вересня 2023 року поблизу населеного пункту. . Кліщіївка Донецької області в бою за Україну, її свободу і незалежність.
Поховали Героя 12 вересня 2023 року у місті Дубно на Алеї Слави на кладовищі по вулиці Семидубській.

Указом Президента України “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” Гончарука Ореста Рустамовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.(посметрно)

Гончаруку Оресту Рустамовичу присвоєно найвищу міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).

… Читати далі

ВАСИЛЮК Максим Васильович народився 21 квітня 1999 року у місті Дубно Рівненської області. Впродовж 2006-2015 років навчався у Дубенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6. Після закінчення 9-го класу вступив до Дубенського вищого художнього професійно-технічного училища, де здобув фах «Різьбяр по дереву та бересту. Столяр будівельник». 
Свою військову службу розпочав у квітні 2019 року, спочатку як строковик, а згодом продовжив службу на контрактній основі. Служив стрільцем у складі 101 окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України, пізніше був переведений на посаду навідника. 
Він брав участь в антитерористичній операції, воював в гарячих точках Донецької та Харківської області, мав посвідчення учасника бойових дій та був нагороджений грамотою за сумлінне виконання службових обов’язків. 

У 2023 році Максим одружився. Тож вдома на нього постійно чекала кохана дружина. Молодий чоловік дуже любив життя, був надзвичайно доброю і чуйною людиною, завжди намагався прийти на допомогу потребуючим, дуже любив тварин і навіть рятував котиків з позицій. 
29 січня 2024 року воїн був переведений до 47 окремої інженерної бригади на посаду водія-сапера. … Читати далі

Юрій Білик народився 6 серпня 1975 року. Навчався у Дубенській загальноосвітній школі №6 та Дубенському професійно-технічному училищі. До служби Юрій Білик працював на комунальному підприємстві “Дубноводоканал”.

Юрій Білик зник безвісти 16 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Кізомису на Херсонщині. Інформація про встановлення факту смерті надійшла 10 червня.

Впродовж кількох місяців військовослужбовець вважався зниклим безвісти і лише днями надійшло підтвердження про його загибель.

Завтра, 13 червня, о 10.00 годині на майдані Незалежності міста Дубна відбудеться прощання з полеглим воїном. Після прощальної церемонії чин похорону буде звершено у Свято-Георгіївському храмі м.Дубно (вул.Садова). Алеї Слави.

Юрій Білик був неодруженим, дітей не мав. У полеглого воїна залишилася мати.

Поховали Юрія Білика на Алеї слави, що на кладовищі по вулиці Семидубській. 13 червня у Дубні оголосили Днем жалоби.

… Читати далі