Зінкін Андрій Миколайович народився 02 травня 1987 року у місті Лукоянов (Нижньогородська область, рф). У 1989 році з сім’єю повернувся додому,  в місто Дубно. Навчався у Дубенській школі №8. Після закінчення  9-го класу продовжив навчання у Дубенському професійно-технічному училищі за спеціальністю газоелектрозварювальник , коваль ручної ковки, водій.
Військову службу розпочав у Полтаві, пізніше – у військовій частині в с. Старичі (Львів). Отримав звання молодший сержант. Повернувшись до цивільного життя, займався ремонтом та фарбуванням автомобілів.
20 травня 2023 року був призваний до Збройних Сил України, пройшов навчання у Великобританії. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та незалежності Батьківщини на Донеччині. Військовослужбовець  був командиром протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону.
Мужній воїн загинув 23 вересня 2023 року у бою з російськими окупантами в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області.
Поховали Героя на Алеї слави, що на кладовищі по вулиці Семидубській. Без батька залишилась маленька донечка, мати втратила єдиного сина.

Зінкіну Андрію  Миколайовичу присвоїли найвищу міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).… Читати далі

Вознюк Андрій Михайлович народився 15 листопада 1978 року у місті Дубно. Навчався з 1985 року по 1996 рік в Дубенській ЗОШ №1. У 2001 році закінчив   Національний університет водного господарства та природокористування, де, окрім диплому, отримав військову посаду старшого лейтенанта. З 2001 року працював у ТзОВ «ДУБНОПОБУТСЕРВІС», а згодом і очолив  дане підприємство.
У перші дні війни був мобілізований до лав ЗСУ. Перебуваючи на командній посаді, дбав про своїх підлеглих побратимів.
Старший лейтенант, командир взводу заготівлі дерев’яних конструкцій, інженерно-технічної роти Андрій Вознюк загинув 13 вересня 2022 року при виконанні бойового завдання результаті ракетного обстрілу в н.п. Лозова Харківської області.
Похований у м.Дубно на кладовищі по вулиці Млинівській.
У воїна залишились мама та сестра.

   Вознюку Андрію Михайловичу присвоєно найвищу міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).

… Читати далі

… Читати далі

Перетятко Олег Ростиславович народився 10 лютого 1996 року у місті Дубно. Навчався в Дубенській ЗОШ №5, після закінчення якої вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу. У 2015 році отримав диплом молодшого спеціаліста та кваліфікацію «технік лісового господарства».
Проте ще з дитинства з Олег мріяв стати військовим, бо був справжнім патріотом своєї країни. З 2014 року приїздив на Схід до свого батька військового ЗСУ. У червні 2016 року підписав контракт з військовою частиною А****. Брав участь в АТО, у 2017 році отримав посвідчення Учасника бойових дій.
Будучи військовослужбовцем, заочно навчався в Національному університеті водного господарства та у 2020 році здобув ступінь вищої освіти «Магістр» за спеціальністю «Екологія».
У 2020 році підписав контракт з 1** окремим розвідувальним батальйоном, де в подальшому проходив службу. Добросовісно виконував всі завдання та мав повагу серед побратимів та командування.
Старший солдат Перетятко Олег Ростиславович, розвідник – радіо телефоніст 3-го розвідувального відділення 1-го розвідувального взводу 2-ї розвідувальної роти загинув 2 березня 2024 під час виконання бойового завдання, в результаті артилерійського обстрілу ворога в районі н.п.… Читати далі

Донцов Вадим Валерійович народився 13 вересня 1987 року у селі Радинка Поліського району Київської області. Згодом сім’я переїхала до Дубна. Навчався у Дубенській ЗОШ №3 та Дубенській ЗОШ №6. У 2005 році вступив до Мирогощанського аграрного коледжу на електрика. Після навчання був призваний на строкову службу. Завжди мріяв стати військовим. 
З початком антитерористичної операції був мобілізований до Збройних Сил України. За час служби в зоні АТО/ООС отримав відзнаку «За зразкову службу», був нагороджений нагрудним знаком «Гордість та Честь», нагрудним знаком «Батальйон Горинь», пам’ятною медаллю «Ветеран АТО». В подальшому продовжив службу за контрактом в 1** окремого розвідувального батальйону. 
Старший солдат Донцов Вадим Валерійович, номер обслуги гранатометного відділення взводу бойового забезпечення 2-ої розвідувальної роти військової частини А**** загинув 02.03.2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Роботине, Запорізької області внаслідок артилерійського обстрілу ворога. 

Похований на Алеї Слави у місті Дубно на кладовищі по вулиці Семидубській. У Героя залишились мама, донька, дві сестри.

… Читати далі

Редько Руслан Олександрович народився 07 жовтня 1967 року. Навчався у початкових класах у Дубенській ЗОШ №3, потім отримав середню базову освіту у Дубенській ЗОШ №8. Після цього вступив до Мирогощанського аграрного коледжу. Звідти був призваний для проходження строкової  військової служби в армії впродовж 1985 – 1987 років. 
Після служби повернувся до навчання у Мирогощанський аграрний коледж. Закінчив його у 1989 році. 
З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів на Україну добровольцем став у ряди захисників Батьківщини. 
25 лютого 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України. У вересні 2023 року переведений до військової частини у Донецькій області. .З 11 листопада 2023 року перебував у населених пунктах Подоли, Рідкодуб Куп’янського району Харківської області на посаді стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А 7289. 
Руслан Редько, вірний військовій присязі, виконуючи свій обов’язок, загинув 26 вересня 2024 року в селі Фиголівка Куп’янського району Харківської області під час мінометного обстрілу. 
Поховали Героя у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій. … Читати далі

Кунинець Віктор Юрійович народився 24 листопада 2001 року в місті Дубно. Навчався у Дубенській ЗОШ №6. Неодноразово брав участь у Всеукраїнській дитячо-юнацькій військово-патріотичній грі “Сокіл” (“Джура”) як в міських, так і обласних змаганнях. У 2017 році вступив до Мирогощанського аграрного коледжу на факультет «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому комплексі». Вчителям, викладачам, друзям назавжди запам’ятався позитивним, щирим, світлим юнаком.
У жовтні 2021 року Віктор добровільно призвався на військову службу до Збройних Сил України. У липні 2023 року перейшов на контрактну службу, виконував бойові завдання по збиттю ворожих безпілотних апаратів. Навесні 2024 року був направлений у військово-тренувальний центр, де був зарахований до 71-ої єгерської бригади десантно-штурмових військ.
Воїн загинув 11 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Вовчанські хутори на Харківщині. Поховали мужнього Захисника України на Алеї Слави, що на кладовищі по вулиці Семидубській. … Читати далі

Ільчишин Володимир Степанович (позивний «Дєд») народився 30 липня 1974 року у місті Дубно. Навчався у Дубенській ЗОШ №7, після закінчення якої вступив у Кременецьке педагогічне училище. 

У 1994-1995 роках проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. 
У 2015 році Володимир був мобілізований до лав ЗСУ в зону проведення АТО. Воював у найбільш гарячих точках на Донбасі.

За час проходження військової служби був нагороджений медаллю «Учасник АТО» та нагрудним знаком «Обовʼязок виконано з честю». 
Після повномасштабного нападу росії на Україну, з 24 березня 2022 року старший солдат Володимир Ільчишин захищав країну у складі 71-ої розвідувальної бригади спеціального призначення. 
Життя мужнього захисника України обірвалося 7 травня 2024 року у медичному закладі міста Харків.  
Поховано Героя у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій. У Володимира залишилися дружина та донька. 

… Читати далі

Василь Дещинський народився 13 лютого 1981 року в селі Озеряни Дубенського району. Навчався у Квітневській загальноосвітній школі, згодом закінчив Здолбунівське технічне училище №2, а також здобув фах інженера-будівельника у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Після навчання чоловік працював за спеціальністю – долучився до будівництва низки об’єктів у Рівному.

У 2014 році Василь Дещинський приєднався до захисту Батьківщини у складі 128-ї гірсько-штурмової бригади. Тримав оборону Дебальцевого, брав участь у боях за Луганщину. Після демобілізації певний час працював на будівництві за кордоном.

У січні 2022 року чоловік повернувся в Україну й з першого дня повномасштабного вторгнення продовжив захищати рідну землю. Деякий час працював інструктором. Цьому передувало навчання у Польщі та Великій Британії. Був нагороджений медалями “За участь в АТО”, “За поранення”.

«Принциповий, завжди відвертий і прямолінійний, із загостреним почуттям справедливості, щирий патріот України. Він був неймовірною людиною – люблячим чоловіком та прекрасним батьком», – таким його запам’ятала дружина.

На жаль, 44-річний сержант Василь Дещинський загинув 23 грудня 2025 року в бою з російськими окупантами на Харківщині.… Читати далі