Дубенська територіальна громада

Свінтозельський Володимир Володимирович народився 26 червня 1992 року. Навчався у Дубенській ЗОШ №6, активно відвідував різні гуртки Станції юних техніків, захоплювався парапланеризмом. У 2004 році зайняв перше місце у Всеукраїнських змаганнях учнівської молоді з ракетомодельного спорту, а у 2005 році вперше в історії міста Дубно виграв у Всеукраїнських змаганнях з судномодельного спорту.
У дорослому віці працював за кордоном, а також у ДП “Рівнеторф”.
Володимир захоплювався парапланеризмом, та не параплан був його крилами, а сповнена любові до безкрайнього українського неба, до рідної землі душа.
У зв’язку повномасштабної війни Російської федерації проти України чоловік був призваний на військову службу по мобілізації. Пройшовши навчальні курси у військовій частині, здобув фах сапера.
Служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді, виконував бойові завдання в складі інженерно-саперного взводу 2 десантно-штурмового батальйону. Брав участь в боях на території Донецької областей. За час проходження служби зарекомендував себе справжнім професіоналом саперної справи.
Загинув мужній воїн 14 липня 2023 року при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.… Читати далі

Праведний Володимир Олександрович народився 12 березня 1985 року в місті Глухів Сумської області. У 1985 році сім’я переїхала до Дубна.
У 1992 році пішов у Дубенську ЗОШ № 7. Продовжив навчання у ПТУ №27, де отримав професію електрозварника та водія. Працював з батьком, на будовах. У 2011 році одружився, у 2012 році народилась донька Юля.
З 2015 по листопад 2016 року був учасником АТО.
9 березня 2022 року у зв’язку з початком повномаштабного вторгнення росії в Україну був призваний до 71-ої окремої єгерської штурмової бригади.
Старший солдат, розвідник-радіотелефоніст загону спеціального призначення Володимир Праведний 6 березня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій біля н. п. Богданівка Донецької області отримав поранення несумісні  з життям в результаті бойового зіткнення з противником.
Похований у місті Дубно на кладовищі по вулиці  по вулиці Кременецькій.   
У воїна залишились мама, донька та сестра.

  Рішенням Дубенської міської територіальної громади Праведному Володимиру Олександровичу присвоїли найвищу міську відзнаку-звання «Почесний громадянин міста Дубно» (посмертно). … Читати далі

Гусак Юрій Сергійович народився 11 травня 1993 року у місті Дубно.
Навчався у ліцеї №7, після закінчення якого вступив в Кременецький лісотехнічний коледж, де здобув фах лісника. У подальшому певний період часу працювати тренером, так як головним захопленням Юрія була важка атлетика. Також його пристрастю були автомобілі і все, що з ними пов’язано.
Останні роки Юрій з дружиною проживали у місті Києві, активно будували плани на майбутнє, але коли настав день повномасштабного наступу, пара вирішила повернутись до рідного міста.
Не маючи військового досвіду, Юрій сам добровільно з’явився у військомат і відразу ж долучився до лав Збройних Сил України. Займав посаду водія автомобільного взводу забезпечення інженерно-позиційного батальйону військової частини.
Друзі, побратими і знайомі Юрія відзначають його, як приклад для наслідування, як відданого, чесного, справедливого і мужнього воїна.
Життя Юрія обірвалось 6 грудня 2022 року, на день Збройних Сил України, поблизу Бахмуту від артилерійського обстрілу противника.

Вдома на Юрія чекали дружина, дідусь, батько і брат. Похований на Алеї Слави в місті Дубно на Семидубському кладовищі.… Читати далі

Кірчик Максим Володимирович (позивний “Дирчик”) народився 3 лютого 1990 році в  Кременці на Тернопільщині, згодом проживав у місті Дубно.
Випускник Дубенського ліцею №2.
З 2005 року навчався в Дубенському вищому художньому професійно-технічному  училищі. У 2008 році став студентом Національного університету водного господарства та природокористування, факультет «Економіка підприємств». У дорослому віці мешкав у Києві.
З 2013 року працював у національному музеї народної архітектури та побуту України майстром з гончарства. Максима цікавило все, що пов’язане з українською культурою. Був активним учасником Революції Гідності.
З квітня 2019 року працював оператором висотного баштового крана на підприємстві «Рента-кран».
Незадовго до повномасштабного вторгнення pocіян Максим одружився, будував плани на майбутнє.
Не маючи військового досвіду, з 24 лютого 2022 року в складі 204-го батальйону територіальної оборони захищав місто Київ. Звільняв місто Ірпінь, Чернігівщину, Миколаївщину, брав участь у бойових діях зі звільнення Херсона. Служив стрільцем другого стрілецького відділення першого взводу третьої роти. Далі – втримання кордону з Бєлгородською областю, з початку 2023 року – на Бахмутському напрямку.
Загинув 13 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в жорстоких боях біля населеного пункту Залізнянське Бахмутського району Донецької області.… Читати далі

Козюра Олександр Дмитрович народився 1 червня 1980 року у місті Дубно.
У 1986 році розпочав навчання в першому класі Дубенської ЗОШ №8. Після закінчення 9 класу подальше навчання продовжив в Дубенській гімназії №1. У 1997 році вступив до Академії пожежної безпеки України, яку закінчив у 2002 році та здобув вищу освіту за спеціальністю “Пожежна безпека”.
Службову діяльність розпочав з посади інспектора служби держпожнагляду, а в подальшому, з 2003 по 2013 роки пройшов шлях від судового експерта до начальника сектору вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Рівненській області.
У 2013 році одружився та продовжив службу в УМВС Херсонської області.
З 2014 року брав активну участь в АТО/ООС з забезпечення вибухобезпеки та розмінування території України. У 2018 році очолив відділ вибухотехнічної служби ГУНП в Херсонській області.
Після повномасштабного вторгнення, спільно з підлеглими, продовжив очищати від вибухових пристроїв територію Миколаївської області, а після деокупації здійснював розмінування Херсонської області.
Полковник поліції Олександр Козюра особисто зумів знищити не одну сотню вибухонебезпечних предметів та ворожих мін, які більш ніколи не завдадуть шкоди і тим самим зумів врятувати не одне життя та забезпечити безпеку громадянам України.… Читати далі

Школярчук Олександр Анатолійович народився 7 квітня 1987 року у місті Дубно. З 1993 по 2004 роки навчався в Дубенській ЗОШ №1. З 2004 по 2011 роки отримував повну вищу освіту в Львівському державному аграрному університеті за спеціальністю “Землевпорядкування та кадастр”. У 2009 році був призваний на строкову військову службу у Збройні Сили України АР Крим. У 2010 році – звільнений у запас старшим матросом. До 2012 року працював заступником начальника підготовчого цеху в Дубенському заводі ГТВ, наступних 2 роки – фахівцем із земельних питань в ТзОВ “Райз-Захід”.
У 2014 році був мобілізований до лав ЗСУ в зону проведення АТО. Як “найкращому моряку сухопутних військ” побратими дали йому позивний “Морячок”. Воював у найбільш гарячих точках на Донбасі. Після демобілізації з 2015 року продовжував службу за контрактом в військових частинах, підрозділи яких перебували в зоні проведення АТО/ООС, на посаді старшого солдата. З 2016 по 2022 роки проходив службу за контрактом в Дубенському об’єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Олександр як справжній воїн ніколи не любив знаходитись в тилу, тому під час служби неодноразово був у відрядженнях в зоні проведення АТО/ООС.… Читати далі

Стібиш Артур Віталійович, народився 23 березня 2003 року, в  с. Княгинине, Дубенського Району, Рівненської області.
З 2009 по 2020 роки навчався у Княгининському ліцеї.
Після закінчення ліцею у 2021 році був призваний на строкову службу (охорона генерального штабу) у м. Київ. Загинув внаслідок обстрілу 26 лютого 2022 року у м. Києві, на вул. Берестецькій. Герою було всього 19 років.

Похований на кладовищі рідного села Вишневе Дубенського району.
20 липня 2022 року солдата посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня: «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність
військовій присязі».

… Читати далі

Полтавцев Юрій Михайлович народився 4 травня 1978 року в місті Дубно. З 1985 року навчався у Дубенській ЗОШ І-ІІІ ст. №8.
Упродовж 1993 – 1996 років був учнем СПТУ-27 міста Дубно, де здобув професію газоелектрозварювальника.
У 1997 – 1999 роках проходив службу в ЗСУ.  У 2000 році служив у ГУ МВС України, місто Київ.
З 2009 року проживав у Харкові, та працював на ДП «Харківський БТЗ». Одружився, у шлюбі народилися дві донечки.
Із початком повномасштабної війни вступив добровольцем до лав ТРО у військовому званні сержанта. Був командиром взводу в Харківському спецпідрозділі «Kraken», позивний «Полтава».
З0 квітня 2022 року героїчно загинув біля села Руська Лозова Харківської області, виводячи підрозділ з оточення.

Похований на кладовищі в селі Михайлівка Дубенського району.

У Юрія Полтавцева залишилися мама, дружина, діти та чисельна родина.… Читати далі