Любомир народився 25 грудня 1990 року у селі Теслугів Дубенського району, де і  проживав із сім’єю. . Закінчив Дрогобицький нафтовий технікум за спеціальністю «Обслуговування і ремонт обладнання нафтових і газових промислів». Займався підприємницькою діяльністю.

Навесні 2022 року чоловік приєднався до лав захисників, щоб боронити Україну від окупантів. Воював у лавах 1-го (Донецького) прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії-начальника секції (гранатометника) Прикордонної комендатури швидкого реагування № 1

. Перше бойове хрещення відбулося на Донеччині в с. Тетянівка, де приймав безпосередню участь у бойових діях.

З 9 січня 2023 року не виходив на зв’язок з рідними, вважався зниклим безвісти.

Любомир загинув 09.01.2023 року у м. Соледар,

До останнього подиху захищав рідну Батьківщину від рашистів, мужньо боровся за нашу державу, наближаючи Перемогу.

Поховали воїна у рідному селі. У загиблого героя залишилися дружина, донечка, батьки та брат.

… Детальніше

Перетятко Олег Ростиславович народився 10 лютого 1996 року у місті Дубно. Навчався в Дубенській ЗОШ №5, після закінчення якої вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу. У 2015 році отримав диплом молодшого спеціаліста та кваліфікацію «технік лісового господарства».
Проте ще з дитинства з Олег мріяв стати військовим, бо був справжнім патріотом своєї країни. З 2014 року приїздив на Схід до свого батька військового ЗСУ. У червні 2016 року підписав контракт з військовою частиною А****. Брав участь в АТО, у 2017 році отримав посвідчення Учасника бойових дій.
Будучи військовослужбовцем, заочно навчався в Національному університеті водного господарства та у 2020 році здобув ступінь вищої освіти «Магістр» за спеціальністю «Екологія».
У 2020 році підписав контракт з 1** окремим розвідувальним батальйоном, де в подальшому проходив службу. Добросовісно виконував всі завдання та мав повагу серед побратимів та командування.
Старший солдат Перетятко Олег Ростиславович, розвідник – радіо телефоніст 3-го розвідувального відділення 1-го розвідувального взводу 2-ї розвідувальної роти загинув 2 березня 2024 під час виконання бойового завдання, в результаті артилерійського обстрілу ворога в районі н.п.… Детальніше

Донцов Вадим Валерійович народився 13 вересня 1987 року у селі Радинка Поліського району Київської області. Згодом сім’я переїхала до Дубна. Навчався у Дубенській ЗОШ №3 та Дубенській ЗОШ №6. У 2005 році вступив до Мирогощанського аграрного коледжу на електрика. Після навчання був призваний на строкову службу. Завжди мріяв стати військовим. 
З початком антитерористичної операції був мобілізований до Збройних Сил України. За час служби в зоні АТО/ООС отримав відзнаку «За зразкову службу», був нагороджений нагрудним знаком «Гордість та Честь», нагрудним знаком «Батальйон Горинь», пам’ятною медаллю «Ветеран АТО». В подальшому продовжив службу за контрактом в 1** окремого розвідувального батальйону. 
Старший солдат Донцов Вадим Валерійович, номер обслуги гранатометного відділення взводу бойового забезпечення 2-ої розвідувальної роти військової частини А**** загинув 02.03.2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Роботине, Запорізької області внаслідок артилерійського обстрілу ворога. 

Похований на Алеї Слави у місті Дубно на кладовищі по вулиці Семидубській. У Героя залишились мама, донька, дві сестри.

… Детальніше

Редько Руслан Олександрович народився 07 жовтня 1967 року. Навчався у початкових класах у Дубенській ЗОШ №3, потім отримав середню базову освіту у Дубенській ЗОШ №8. Після цього вступив до Мирогощанського аграрного коледжу. Звідти був призваний для проходження строкової  військової служби в армії впродовж 1985 – 1987 років. 
Після служби повернувся до навчання у Мирогощанський аграрний коледж. Закінчив його у 1989 році. 
З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів на Україну добровольцем став у ряди захисників Батьківщини. 
25 лютого 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України. У вересні 2023 року переведений до військової частини у Донецькій області. .З 11 листопада 2023 року перебував у населених пунктах Подоли, Рідкодуб Куп’янського району Харківської області на посаді стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А 7289. 
Руслан Редько, вірний військовій присязі, виконуючи свій обов’язок, загинув 26 вересня 2024 року в селі Фиголівка Куп’янського району Харківської області під час мінометного обстрілу. 
Поховали Героя у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій. … Детальніше

Кунинець Віктор Юрійович народився 24 листопада 2001 року в місті Дубно. Навчався у Дубенській ЗОШ №6. Неодноразово брав участь у Всеукраїнській дитячо-юнацькій військово-патріотичній грі “Сокіл” (“Джура”) як в міських, так і обласних змаганнях. У 2017 році вступив до Мирогощанського аграрного коледжу на факультет «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому комплексі». Вчителям, викладачам, друзям назавжди запам’ятався позитивним, щирим, світлим юнаком.
У жовтні 2021 року Віктор добровільно призвався на військову службу до Збройних Сил України. У липні 2023 року перейшов на контрактну службу, виконував бойові завдання по збиттю ворожих безпілотних апаратів. Навесні 2024 року був направлений у військово-тренувальний центр, де був зарахований до 71-ої єгерської бригади десантно-штурмових військ.
Воїн загинув 11 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Вовчанські хутори на Харківщині. Поховали мужнього Захисника України на Алеї Слави, що на кладовищі по вулиці Семидубській. … Детальніше

Ільчишин Володимир Степанович (позивний «Дєд») народився 30 липня 1974 року у місті Дубно. Навчався у Дубенській ЗОШ №7, після закінчення якої вступив у Кременецьке педагогічне училище. 

У 1994-1995 роках проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. 
У 2015 році Володимир був мобілізований до лав ЗСУ в зону проведення АТО. Воював у найбільш гарячих точках на Донбасі.

За час проходження військової служби був нагороджений медаллю «Учасник АТО» та нагрудним знаком «Обовʼязок виконано з честю». 
Після повномасштабного нападу росії на Україну, з 24 березня 2022 року старший солдат Володимир Ільчишин захищав країну у складі 71-ої розвідувальної бригади спеціального призначення. 
Життя мужнього захисника України обірвалося 7 травня 2024 року у медичному закладі міста Харків.  
Поховано Героя у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій. У Володимира залишилися дружина та донька. 

… Детальніше

Василь Дещинський народився 13 лютого 1981 року в селі Озеряни Дубенського району. Навчався у Квітневській загальноосвітній школі, згодом закінчив Здолбунівське технічне училище №2, а також здобув фах інженера-будівельника у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Після навчання чоловік працював за спеціальністю – долучився до будівництва низки об’єктів у Рівному.

У 2014 році Василь Дещинський приєднався до захисту Батьківщини у складі 128-ї гірсько-штурмової бригади. Тримав оборону Дебальцевого, брав участь у боях за Луганщину. Після демобілізації певний час працював на будівництві за кордоном.

У січні 2022 року чоловік повернувся в Україну й з першого дня повномасштабного вторгнення продовжив захищати рідну землю. Деякий час працював інструктором. Цьому передувало навчання у Польщі та Великій Британії. Був нагороджений медалями “За участь в АТО”, “За поранення”.

«Принциповий, завжди відвертий і прямолінійний, із загостреним почуттям справедливості, щирий патріот України. Він був неймовірною людиною – люблячим чоловіком та прекрасним батьком», – таким його запам’ятала дружина.

На жаль, 44-річний сержант Василь Дещинський загинув 23 грудня 2025 року в бою з російськими окупантами на Харківщині.… Детальніше

Гладун Володимир Олександрович народився у місті Радивилів 30 серпня 1974 року. Протягом багатьох років сумлінно та добросовісно трудився електромонтером у місцевому відділенні «Укртелекому». На військову службу призваний за мобілізацією 13 травня 2024 року Золочівським РТЦК та СП Львівської області. Служив стрільцем десантно-штурмового відділення десантно-штурмової роти.

З 21 липня 2024 року Володимир вважався зниклим безвісти. Після проведення ДНК-ідентифікації підтверджено його загибель внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.

До рідного Радивилова на щиті Володимир повернувся 15 листопада 2025

Поховали Володимира Гладуна на кладовищі в Радивилові.

… Детальніше

Народився ІВАН ЧЕРЕХ 09 жовтня 1996 року у селі Миколаївка, яке входило до складу колищнього Млинівського району. Як і всі сільські діти, хлопець змалечку із братом Романом допомагали батькам працювати по господарству. Трудилася родина Черехів на 15 гектарах землі: садили картоплю, сіяли зернові, вирощували полуницю, малину. Одне слово, робили не покладаючи рук. Іван вибрав професію кухаря та деякий час працював у закладах громадського харчування, а згодом заробляв на життя на підробітках у Києві. Разом із дружиною, млинівчанкою Христиною молоді люди будували своє майбутнє, купили дім у селі Дубрівка Привільненської територіальної громади.

Повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну перервало мирне життя багатьох українських родин. Доєднався до лав Збройних сил України й ІВАН ЧЕРЕХ. Довелося пережити на війні чимало: тяжке поранення, далі – операція, лікування.

10 листопада 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мирне Покровського району Донецької області ВОЇН загинув унаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям.

Щирий, добрий, надзвичайно трудолюбивий, люблячий, – таким запам’ятають рідні, близькі, друзі, односельчани, побратими мужнього патріота України ІВАНА ВОЛОДИМИРОВИЧА ЧЕРЕХА.… Детальніше