Революція гідності. Війна. Рівненщина

Андрій Власенко народився 17 лютого 1976 року в місті Володимир, де тоді працював тато інженером на будівництві ГЕС. Згодом родина повернулася в Рівне. Андрій – кадровий військовий, офіцер запасу. Закінчив військовий ліцей імені Героїв Крут у Львові, а затим опанував фах авіаційного техніка в Київському інституті військово-повітряних сил.

«Близько десяти років Андрій ніс службу в Коломиї, а коли частину розформували, його перевели в запас. Так закінчилась братова військова служба. Андрій був надзвичайно добрим, веселим, товариським, міг знайти спільну мову з усіма. Чудовий друг, брат та дядько. Дуже любив свого племінника, допомагав мені його виховувати, багато часу проводив із ним. Коли ж розпочалось повномасштабне вторгнення, добровольцем пішов до територіального центру комплектування, кілька разів проходив ВЛК, але щоразу чув: чекайте виклику» – розповідає сестра Героя Юлія.

У жовтні 2024 року Андрія мобілізували до лав Збройних сил України.

«Він намагався обмежити мене від переживань, тому велику частину інформації тримав у собі. Розповідав якісь побутові речі, у нього завжди все було нормально, аби ми лише не турбувалися», – продовжує Юлія.… Детальніше

Дмитро Кириченко народився 16 листопада 1994 року в Рівному. Навчався у Рівненських ліцеях № 28 та №22. Працював у різних сферах, але найбільше – у службі доставки.

Наприкінці вересня 2024 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Дмитру було тяжко, адже підготовка була незначна – лише місяць на полігоні. А далі – служба на Запорізькому напрямку.

«Спокійний, врівноважений Дмитро прагнув допомогти всім навколо, готовий віддати останнє. Надзвичайно кмітливий, усе схоплював на льоту. А ще дуже добрий хлопчик – він завжди йшов людям на зустріч. Швидкий, мобільний, але при цьому йому було непросто на службі,» – розповідає мама Героя Оксана.

На жаль, 20 грудня 2024 року вірний військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок 30-річний солдат Дмитро Кириченко загинув у бою на Запорізькому напрямку.

… Детальніше

Віктор Дмитрієв народився у Рівному. Чоловік навчався у школі №3, потім здобув фах електрика у Вищому професійному училищі №38. Військовий відслужив строкову службу в армії та п’ять років за контрактом. Згодом після звільнення працював водієм.

Віктор Дмитрієв уклав контракт зі Збройними силами у 2014 році. Мав звання старшого сержанта й виконував обов’язки заступника командира бойової машини.

Віктор Дмитрієв завжди відстоював свою думку та попри все залишався доброю людиною.

47-річний старший сержант, заступник командира бойової машини, Віктор Дмитрієв, загинув 23 грудня 2024 року, внаслідок підриву протипіхотної міни під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Поховати Віктора Дмитрієва на Алеї Героїв кладовища “Нове” у Рівному.

… Детальніше

Віктор народився 23 серпня 1981 року у Рівному. Закінчив Рівненську гімназію №5, а за тим опанував професію газозварювальника у ВПУ №38 Рівного. Коли юнакові виповнилось 20, покинув рідну країну, аби працювати за кордоном. Повернувся лише у 2020 році. Оселився у тітки в селі, допомагав по господарству, виконував різну роботу, якої завжди вистачало.

Надзвичайно щирий, добрий Віктор легко міг знайти спільну мову з будь-ким. Спокійний та врівноважений, нікому не відмовляв у допомозі.

У червні 2024 року Віктора мобілізували до лав Збройних сил України. У складі свого підрозділу брав участь в операції Сил оборони України на території Донецької області, а потім Курської області російської федерації.

На жаль, 15 грудня 2024 року вірний військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок загинув у бою в Курській області.

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища “Нове” у Рівному.

… Детальніше

Роман Міськов народився 29 червня 1995 року. Навчався у Тучинській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті. За тим опанував професію столяра у Вищому професійному училищі №1. В останні роки працював охоронцем у магазині «Torba» в центрі міста.«Веселий, добрий, завжди готовий допомогти. Рома був волонтером іще з 2014 року, і після початку повномасштабного вторгнення прагнув бути корисним. До нього завжди можна було звернутися, він не відмовляв», – розповідає дружина Героя Ірина.

Роман разом з Іриною виховували двох діток, чекали на народження спільної дитини. Але побачити новонародженого він вже не встиг…«Рому мобілізували у липні 2024 року. Він все тримав у собі, нічого не розповідав. Їх саме перевели на Донеччину, пробули там кілька днів, Роман, як раз пішов на бойове завдання, але більше не повернувся», – продовжує Ірина.

29-річний солдат Роман Міськов загинув 30 листопада 2024 року в бою з російськими військами на Бахмутському напрямі…

Поховали захисника на кладовищі “Нове” у Рівному.

У нього лишилися дружина та троє дітей.

… Детальніше

Сергій Ноготков народився 31 грудня 1981 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №2, опанував професію електрогазозварювальника у ПТУ №38. Працював у місцевому ЖКП, а згодом – у приватній компанії, яка займається прокладанням сантехніки і комунікацій.

«Дуже м’який, спокійний, неконфліктний. Сергій не хотів когось турбувати, завжди був готовий зробити все сам, аби тільки не створювати незручностей іншим. Завжди хотів допомагати і бути корисним», – розповідає брат захисника Віктор.

Сергій мав сина від першого шлюбу, а потім понад 10 років жив у цивільному шлюбі з Олександрою.

«Він був надзвичайно добрим люблячим чоловіком, завжди дбав про мене, мою маму, з якою ми жили разом, а також про свою маму…» – розповідає Олександра. – «Адже тато його помер…»

Сергія мобілізували влітку 2024 року, службу ніс на Донеччині, а найпотаємнішим ділився із братом.

«Він служив на Торецькому напрямі, бачив та відчув на собі багато: і постійні обстріли, і скиди з дронів, і небезпечні гази, і не тільки… Під час одного з обстрілів отримав контузію та важке поранення.… Детальніше

Сергій Петрина народився 12 жовтня 1976 року в Рівному. Опанував фах токаря, але більшу частину свого життя присвятив захисту Батьківщини.

“Вперше Сергій добровольцем долучився до лав Збройних сил України у 2014 році. Мав позивний “Тихий”. Пройшов чимало гарячих точок, отримав контузію… Тож у 2019 році вимушений був залишити службу”, – розповідає дружина Героя Наталія.

Відкритий, щирий, справжній Сергій намагався передати таке ставлення до людей, країни та обов’язку дітям – синам 28 та 26 років, 7-річній донечці та 15-річному пасинку.

“Сергій був просто чудовим, чистий серцем та душею. Тож коли почалося повномасштабне вторгнення, знову опинився серед добровольців. Він виконував бойові завдання на території активних бойових дій із 2022 року, але здоров’я давало знати про себе… Перший інфаркт він переніс на ногах, ми про це дізналися лише у березні 2022 року. І ось знову серце дало про себе знати, воно просто не витримало навантаження “, – продовжує дружина.

На жаль, 48-річний старший лейтенант Сергій Петрина помер 5 грудня 2024 року.

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 9 грудня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Детальніше

Владислав навчався у 13-й школі Рівного, закінчив рівненське училище,число 1, де здобув кваліфікацію дизайнера. Любив читати. Писав вірші та прозу, які друкувалися у місцевих виданнях. Деякі з власних творів перекладав англійською мовою та надсилав у закордонні видання. Мріяв видати збірку власних творів. Захоплювався боксом.

Весною 2021 року був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. Через півроку строкової служби підписав контракт. Війна застала Владислава на Миколаївщині.У цей час він був у госпіталі і дуже хвилювався.Тому просив, щоб його виписали. У цей час його підрозділ був у Миколаєві. Там він і загинув 18 березня після рекетного удару окупаційної армії.

… Детальніше

Олег Зварич народився 15 вересня 1978 року у селі Клекотів на Радивилівщині. Закінчив Рівненський державний гуманітарний університет, де опанував професію вчителя фізики та інформатики. В останні роки працював вантажником на ринку Дикого.

«Він ніколи не мав військового досвіду, навіть в армії не служив. Дуже миролюбивий, добрий, доброзичливий. Завжди відгукувався, якщо хтось просив про допомогу. Надзвичайно любив наших двох діток – особливо дбав про молодшу донечку, адже у неї певні вади мовлення, тож Олег був надійною опорою та підтримкою», – розповідає дружина Героя Оксана.

Олега мобілізували на початку жовтня 2024 року. Спершу пройшов навчання, а згодом вирушив на завдання.

«Ми розмовляли у понеділок, вони саме повинні були виїжджати. Олег обіцяв зателефонувати у вівторок, але жодного дзвінка не було… Лиш у четвер нам зателефонували з центру комплектування й повідомили, що Олега більше немає», – продовжує дружина.

46-річний солдат Олег Зварич загинув 19 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку…

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 25 листопада, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Детальніше

Андрій Марк народився 18 квітня 1980 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей № 5, а потім ВПУ № 1, де здобув фах будівельника. Саме цій справі присвятив усе своє – працював на будівництві, займався ремонтами, вкладанням плитки.

“Андрій служив в армії, був зв’язківцем. У травні 2024 року його мобілізували. Як би його не питали, завжди казав, що все добре, жодних подробиць, ніяких деталей. Єдине, то дуже переживав за свого брата, адже в листопаді буде два роки, як він вважається зниклим безвісти…” – розповідає дружина захисника Наталія.

Люблячий чоловік та батько, Андрій завжди дбав про інших більше, ніж про себе. Роботящий, надзвичайно добрий приділяв час рідним і не хотів турбувати їх розповідями про себе.

На жаль, 22 жовтня 2024 року сержант Андрій Марк втратив свідомість у місці дислокації свого підрозділу на Харківщині. На жаль, врятувати його життя медикам не вдалося…

… Детальніше