Чубик Олександр Филимонович (07.03.1978-05.08.2022) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Чубик Олександр Филимонович народився 7 березня 1978 року в мальовничому селі Дерть, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району, Рівненської області.

Середню спеціальну освіту здобув у Березнівському училищі. Отримав спеціальність майстер з пошиву та ремонту взуття.

Олександр проживав сам, але від першого шлюбу мав доньку. Із рідних він мав маму Ніну, два брата Романа та Дмитра (який, на жаль, теж помер) та сестру Наталію.

Займався ремонтом та пошивом взуття. Усі односельчани зверталися до нього як хорошого спеціаліста і відповідального майстра. Також у вільний від роботи час займався виробами з дерева.

Олександр завжди був патріотом своєї країни, завжди міг протягнути руку допомоги хто б до нього не звернувся, був дуже розважливий та чемний, вірний товариш.

Мав звання молодшого сержанта. Перебував у складі 14-ї бригади 108-го стрілецького батальйону.

У 2014 під час вторгнення агресора на територію України Олександр один із перших, добровольцем відправився захищати нашу суверенність та незалежність на схід України. Також був учасником Іловайського котла, де отримав тяжку контузію.

Коли розпочалася повномасштабна війна із російським агресором, Олександр не зволікаючи відправився на захист нашої держави від загарбників. Так, під час виконання бойового завдання, 5 серпня 2022 року близько 17 год. він відправився за пораненими у м. Соледар. Під час поїздки їхнє авто було обстріляне із дрону. Олександр загинув від отриманих поранень на полі бою.

Поховали захисника на кладовищі с. Дерть.

8 березня 2023 року відбулося відкриття меморіальної дошки пам’яті на честь загиблого воїна Чубика Олександра у Дертівській гімназії.

14 квітня 2023 року, в холі адмінприміщення Рокитнівської селищної ради розмістили портрети воїнів з Рокитнівської громади, які загинули з початку повномасштабного вторгнення, захищаючи Україну від ворога. А у травні, з метою увічнення пам’яті про загиблих захисників, біля селищного будинку культури оновилася стела героїв.

Публікації про Чубика О

На Рокитненщині попрощалися із загиблим воїном

13 серпня 2022 року громада зустріла свого Героя Олександра Чубика у рідному селі. Прощання із загиблим відбулося вдома. Чин відспівування пройшов у православній церкві села Дерть.

“За наш спокій, мирне небо, за чиєсь щасливе дитинство він віддав найцінніше — своє життя. Ми не маємо права забути наших Героїв! Пам’ятаємо назавжди! Щирі співчуття рідним Олександра. Вічна пам’ять Герою!», – йдеться у повідомленні. пресслужби Рокитнівської селищної ради.

Спогади

«Був добрий та позитивний, він любив гуляти по лісу – знав усі доріжки та стежки збирав гриби та ягоди. Під час життя Олександр був майстром на всі руки та за щоб він не взявся у нього все виходило легко та просто», – згадують рідні Олександра Филимоновича.

Колеги та побратими завжди говорили про нього тільки добре, так як би тяжко не було та в якій ситуації вони не були б, він простягав руку допомоги так ішов пліч-о-пліч зі своїми побратимами заради нашого майбутнього у вільній і незалежній України.

«Саша був хорошою, тихою, скромною людиною. З 2014 року він був на Сході України в Іловайську, один із перших відчув запах війни,бачив багато горя… З першого дня повномасштабного вторгнення РФ, Сашко став на захист нашої країни, по тихому, по скромному один із перших із села пішов захищати нас із вами, сльози самі течуть, шкода Сашка (Канцервочку)», – поділилася спогадами односельчанка Олександра Валентина Чубик.

Сусідка Олександра (А.Л. Чубик) присвятила йому вірш:

«Сину, сину плаче небо

Горя більшого нетреба

З лютим ворогом ти бився,

І у раю опинився.

Шану ми тобі, співаєм.

Гіркі сльози проливаєм,

Ангели тебе зустріли,

На трон пишний посадили.

Хто поліг за Батьківщину,

Перебув гірку годину,

Буде вічно панувати,

А ми будем пам’ятати…».