Олександр Данилюк народився 11 січня 1972 року у місті Рівне. Закінчив 18 місцеву школу, а потім здобув фах “слюсаря-монтажника” у ПТУ №38. Строкова служба в армії проходила на території білорусі у ракетних військах.

“Саша працював багато де, але переважну більшість часу був водієм. Мав право керувати усіма категоріями транспорту. В останні роки працював на СТО, займався ремонтом автівок, адже дуже добре в них розумівся,” – розповідає брат Героя Олег.

Тихий, спокійний, врівноважений Олександр – хороший брат, вдячний син для матері, люблячий батько двох синів — 26-річного Максима від першого шлюбу та 10-річного Дмитра від другої жінки. Він прагнув допомагати людям. Регулярно був донором крові.

“Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, брат в перші дні пішов до військкомату. Хотів стати на захист країни, своїх рідних, дітей. Його записали в резерв, викликали вже у січні 2023 року. Відтоді Саша пішов служити. У нього завжди все було добре. Принаймні саме так говорив, як напевне говорять усі, щоб не нервувати рідних…” – продовжує Олег.

52-річний солдат Олександр Данилюк загинув 5 березня 2024 року в результаті артилерійського обстрілу на Донецькому напрямку.

Прощання із Героями відбулося 12 березня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали Олександра Данилюка на кладовищі “Нове”.

Публікації про Данилюка О.

На майдані Незалежності у Рівному 12 березня попрощалися 52-річним Олександром Данилюком.

“Він дуже сильно любив свою сім’ю, рідню. Він сильно любив жити. Він дуже любив, щоб в Україні був мир, в домі був мир. Ніколи не кричав і не сварився. Дуже гарна людина”, — розповіла подруга військового Людмила.

Список публікацій

Сьогодні Рівне у скорботі за полеглими воїнами Олегом Диновським та Олександром Данилюком (ВІДЕО) // Рівне1

Рівне вшанує пам’ять двох Героїв // Рівненська міська рада