Олександр Дудік народився 23 квітня 1975 р. Проживав у селі Сестрятин Радивилівської територіальної громади.
У 1982 році пішов у перший клас Закінчив Радивилівську школу №2, навчався у професійному ліцеї спеціальності токаря. . Він був хорошою, відповідальною людиною, талановитим майстром. Його знали як майстра із золотими руками. Мав синочка, і коли почалася війна, одразу подався у військкомат, бо хто, як не він, мав захищати спокій своєї родини.
У Збройних Силах він перебував від початку повномасштабного російського вторгнення, був призваний на захист Батьківщини по мобілізації 1 березня 2022 року Другим відділом Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Проходив службу на посаді майстра-акумуляторника ремонтного відділення артилерійського озброєння ремонтного взводу озброєння, ремонтної роти військової частини А – 4789.
27 вересня 2023 року перестало битися серце матроса Дудніка Олександра Васильовича. Йому назавжди 48
Поховали Олександра на кладовищі с. Сестрятин
Публікації про Дудніка О.
“Залишилась сім’я, яка в цей час оплакує втрату найдорожчої людини, у глибокій скорботі й односельці, які знали Олександра як порядну людину, кваліфікованого майстра будівельної справи, доброго та чуйного батька, чоловіка, дідуся.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Захисника України.
Схиляємо голови у скорботі перед його пам’яттю, усією громадою підтримуємо Вас у важку хвилину” – йдеться на фейсбук-сторінці Радивилівської громади
ГЕРОЮ-ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ ВІДДАЛИ ОСТАННЮ ШАНУ
У вересні 2023-го громада провела на вічний спочинок земляка-військовслужбовця з с. Сестрятин Дудніка Олександра Васильовича
Жалобний кортеж з тілом воїна прибув у рідне село військовослужбовця, де вулицями люди схилялись на коліна, останній шлях воїна додому встеляли квітами.
Чин похорону проходив у с. Сестрятин, віддати шану Захиснику –оборонцю України зійшлися всі рідні й близькі, друзі, односельці, представники влади територіальної громади, військовослужбовці Радивилівської територіальної роти охорони.
Заупокійне Богослужіння проходило в Свято-Миколаївському храмі с.Сестрятин.
З військовими почестями Олександра Дудніка поховали на сільському кладовищі у Сестрятині. Рідним Героя було передано національний прапор України, яким була вкрита його труна упродовж всього чину похорону, відповідно до встановленого державою церемоніалу поховання військових. Вічна пам’ять та слава Герою-Захиснику України!
Світлий спомин про Олександра Васильовича Дудніка назавжди в наших серцях!
Зі спогадів вчительки та класного керівника Алли Василівни Фаєвської: «Дуднік Олександр Васильович народився 23 квітня 1975 року. У 1982 році маленького Сашка і його сестричку Світлану батьки передали в дбайливі вчительські руки. Нова школа зустріла їх , взяла у свою родину , навчала добру , виховувала для добра , згодом провела у широкий світ. З родиною Дудніків познайомилася у 1985 році після призначення класним керівником п’ятого класу , де навчалися двійнята. Яким він був? Звичайним , таким як усі. Єдиним сином у своїх батьків. У школі – звичайним учнем. Спогади про Сашка лише світлі. Простий , щирий. Запам’ятався скромним хлопчиною середнього зросту. Сором’язливий , і цю сором’язливість , здається , намагався сховати за ледь помітною посмішкою .
Він завжди усміхався.Ще у шкільні роки хотів всього навчитися по-господарству і був у цьому дуже настирливим: поламаний стілець вмить був доведений до ладу , потрібні планки до таблиці тут же були знайдені і прибиті , ніжка у столі хиталась – Саша знав, як дати раду. Саша був готовий прийти на допомогу будь-якої миті. І, напевно , ця його риса з віком розвинулася в ньому найбільше. Коли у нього , як майже у кожного з його однокласників були якісь незначні прогалини у знаннях (багато братові допомагала сестричка )і до школи приходив хтось із батьків , він ніколи не виправдовувався , не нарікав, не обіцяв. Просто дивився своїми ясними очима і ніби дивувався: ” Що ви від мене хочете? У мене все в порядку”.
Так воно і вийшло.Став відважним, сміливим, справжнім захисником усіх нас.Сашу зустріла всього-на-всього один раз після школи. Розговорилися. Найперше , що вразило , – позитив. “У мене все добре : діти , дім , дружина, робота. Все буде добре!”. Те, що найбільше запам’яталося з його слів: “Все буде добре”.
Він не хотів у житті надто багато , хотів тільки жити. Але не сталося…На запитання : ” Якщо не я, то хто?”він відповів “Я”. Відповів саме так , бо любив свою країну .Любив просто. Просто , без присяг , з першого дня війни пішов рідну землю боронити.
Кажуть , що у кожної епохи- свої герої . Мій учень , Дуднік Олександр , став Героєм нашого часу. Вічна і світла тобі пам’ять, наш Герою!»
Список публікацій
На Радивилівщину прибуде траурний кортеж з тілом воїна-земляка // Район Дубно
Помер воїн з Радивилівської громади // Район . Дубно