Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився Гонтарик Микола Володимирович 15 грудня 1974 року в селі Опарипси.

Виховувався в багатодітній сім’ї в якій було п’ятеро дітей. Пізніше пішов до школи, навчався в Радивилівській школі №2. Потім закінчив ПТУ – 26 в місті Радивилові. Згодом пішов до армії. Проживав заробляв, виховував дочку. В 2014 році почалась війна, і Микола Гонтарик  став на захист України. Пізніше знову в 2023 році пішов захищати Україну. У Збройних Силах України виконував обов’язки командира відділення взводу розмінування15 грудня йому мало б виповнитися  50 років.

Микола Володимирович  -молодший сержант з с. Опарипси помер 26 березня 2024 р. на Миколаївщині. .

Але пам’яті усіх, хто його знав, Микола назавжди залишиться 49-річним.

Був розумним, талановитим, енергійним, сміливим, безкомпромісним, добрим, співчутливим, всіх слухав, допомагав, не покидав в біді товаришів.

Похований на кладовищі в с. Опарипси.

ПУблікації про Гонтарика М.

Заупокійне Богослужіння проходило у храмі св. Олександра Невського. Останню шану Захиснику України прийшли віддати рідні, близькі, односельці, представники влади територіальної громади та керівництво Другий вiддiл Дубенського РТЦК та СП , бойові побратими та військові Радивилівської роти охорони.… Читати далі

Гладун Володимир Олександрович народився у місті Радивилів 30 серпня 1974 року. Протягом багатьох років сумлінно та добросовісно трудився електромонтером у місцевому відділенні «Укртелекому». На військову службу призваний за мобілізацією 13 травня 2024 року Золочівським РТЦК та СП Львівської області. Служив стрільцем десантно-штурмового відділення десантно-штурмової роти.

З 21 липня 2024 року Володимир вважався зниклим безвісти. Після проведення ДНК-ідентифікації підтверджено його загибель внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.

До рідного Радивилова на щиті Володимир повернувся 15 листопада 2025

Поховали Володимира Гладуна на кладовищі в Радивилові.

… Читати далі

 Проживав Матвєєв Вадим Олексійович з сім’єю у селі Опарипси Радивилівського району. Певний період він разом з батьками проживав у Росії. Після повернення в село Опарипси, Вадим навчався в загальноосвітній школі. Девятий клас закінчив у 1999 році. Поступив на навчання у Мирогощанський аграрний фаховий коледж.

Старший диспетчер командного пункту штабу військової частини, головний сержант Матвєєв Вадим Олексійович із 2001 року прийнятий до Збройних Сил України за контрактом.

Військовослужбовець Вадим Матвєєв помер під час несення військової служби у місті Суми.

Чоловіка і батька з війни не дочекалася дружина, дві донечки.

… Читати далі

Борис Тушаковський народився 2 травня 1981 року. Проживав у селі Балки Радивилівської громади. Випускник Радивилівського ліцею №2 (в роки його навчання Радивилівської ЗОШ №2 ім.П.Г.Стрижака), золотий медаліст випуску 1998 року. Цього ж року в ступає до Національного аграрного університету на спеціальність лісове господарство. В 2003 році отримав фах інженера лісового господарства.
У минулому – держслужбовець, довгий час працював у Радивилівській районній державній адміністрації головним спеціалістом відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури тодішньої адміністрації.
Після ліквідації РДА у ході реформи децентралізації в Україні працевлаштувався на Радивилівську меблеву фабрику.

У березні 2022 року Бориса Тушаковського призвали на військову службу Другим відділом Дубенського РТЦК та СП. Він служив стрільцем у стрілецькому батальйоні.
Загинув 2 лютого 2025-го року при виконанні бойового завдання за призначенням поблизу населеного пункту Приморське Запорізької області під час воєнних дій на території України.
Борис був дуже відповідальним та сумлінним християнином та глибоко віруючою людиною. Він був учасником церковного хору, часто долучався до християнського паломництва. Тож уся духовна громада щиро молилась про Царство Небесне душі та гірко оплакувала хорошу і світлу людину, доброго і люблячого чоловіка і батька, який назавжди залишиться таким у пам’яті всіх, хто його знав, любив, поважав.… Читати далі

Павло Кравчук народився у селі Солонів колишнього Радивилівського району. Після завершення 9 класів у рівненській школі вирішив здобувати фах кухаря-кондитера у Радивилівському професійному ліцеї.

“Після завершення навчання Павло пішов в армію, а коли завершив строкову службу, влаштувався на роботу на ТзОВ “Хлібодар” (“Рум’янець”) і пропрацював там аж до самої мобілізації. Він був старшим зміни, працював укладальником-пакувальником. Дуже спокійний, врівноважений, ніколи нікому не відмовляв, навіть коли хлопці просили помінятися чи вийти за них на зміну. Не став відмовлятися і коли прийшла повістка. У серпні 2022 року пройшов усі комісії, а вже у вересні пішов захищати нас усіх,” – розповідає дружина Героя Ірина.

Павло був мінометником у 128 гірсько-штурмовій бригаді. Він воював на Херсонщині, згодом на Бахмутському напрямку. Рідних завжди заспокоював, аби не переживали — “Все буде добре”.

29 вересня 2023 року 33-річний старший солдат Павло Кравчук помер в лікувальному закладі внаслідок отриманих поранень під час мінометного обстрілу поблизу села Кам’янське Запорізької області.

Прощання із Героем відбулося 6 жовтня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

 Галанджовський Володимир Петрович народився 16 грудня 1975 року в місті Радивилові.  1 вересня 1983 року пішов у 1-й клас Радивилівської ЗОШ №1 І-ІІІ ст. Володимир був енергійним, жвавим хлопчиком, любив грати у футбол. Після закінчення 8-го класу вступив до Радивилівського ПТУ, де здобув фах тракториста. Через поганий зір та проблеми із здоровʼям не ніс строкову військову службу.

Після одруження проживав у Тернопільській області, батько трьох дітей. Працював різноробочим. Останні роки Володимир проживав у м.Радивилові з мамою та сестрою.

Призваний до ЗСУ був 22 червня 2023 року. Навчання проходив на Тучинському полігоні Рівненської області. Службу проходив на посаді стрільця стрілецького взводу. 11 січня 2024 року був відправлений на Купʼянський напрямок. Загинув Володимир Петрович 17 лютого 2024 року при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Куп’янськ Харківської області. 

       З військовими почестями похований на Лев’ятинському кладовищі поряд з могилою батька.

… Читати далі

Андрій Андрійчук народився 6 лютого 1980 року в місті Радивилові. 1 вересня 1987 року пішов у 1-й клас Радивилівської ЗОШ №1.

Зі спогадів класного керівника Василя Ілліча Вишницького та однокласників: « Андрій був відповідальним, скромним юнаком. Любив працювати, завжди брав участь в загальношкільних трудових десантах, сумлінно виконував доручення”. Після закінчення школи у 1996 році вступив до Радивилівського СПТУ, де здобув кваліфікацію майстра сільського виробництва.

  У 1999 році проходив службу в лавах ЗСУ на посаді розвідника-сапера відділення взводу інженерної розвідки групи інженерного забезпечення.  Після військової служби працював будівельником, теслею. У 2004 році отримав подяку та нагороджений грамотою за допомогу в будівництві храму в селі Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Був добрим, чуйним та щирим, завжди всім допомагав, ніколи не залишав у біді.

30 серпня 2023 року був призваний на військову службу Львівським МТЦК та СП в місті Львів. Виконував бойові завдання на Запоріжжі. 7 лютого 2024 року внаслідок ворожої атаки  життя Андрія Антоновича обірвалося. 

Страшна війна забрала життя найдорожчого чоловіка, люблячого батька трьох чудових хлопців, доброго брата, вірного друга.… Читати далі

Микола Оверчук 1982 року народження в с. Опарипси Дубенського район. Випускник міської тоді ще другої школи (сьогодні Радивилівський ліцей №2 ім. П.Г.Стрижака), виховувався у багатодітній родині, був серед п’ятьох дітей найстаршим сином у батьків. Молодший брат полеглого Героя також зі зброєю в руках захищає територіальну цілісність України на фронті.

Солдат єгерської роти був призваний на службу в Збройних Силах України 23 серпня 2023 року.

Загинув Микола Оверчук 30 жовтня 2023 року в результаті мінно – вибухової травми , несумісної з життям, виконуючи бойове завдання на Луганщині.

Поховали героя на кладовищі в с. Опарипси.

У Героя залишились малолітні син та донька.

Чин похорону Миколи Оверчука відбувся сьогодні, на останнє прощання з полеглим Захисником прийшли односельці, друзі, знайомі, однокласники, представники влади територіальної громади, територіального центру комплектування Другий вiддiл Дубенського РТЦК та СП , бійці роти охорони.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом президента України №818/2023 орденом “За мужність” ІІІ ступеня нагороджено ОВЕРЧУКА Миколу Миколайовича (посмертно) – солдата.… Читати далі

Юрій народився 13 травня в с.Лев’ятин Радивилівського району.(нині Радивилівська громада), де і проживав.  Призваний на військову службу за мобілізацією 18 січня 2024 року Личаківсько-Залізничним об’єднаним РТЦК та СП м.Львова. У Збройних Силах України воїн служив навідником-оператором, був заступником командира бойової машини.

Загинув 21 березня 2024-го року під час виконання бойового завдання біля н.п. Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Без батька залишились малолітні син та донька.

Поховали захисника на  кладовищі в с.Лев’ятин

… Читати далі

Назарій Тартачний 1994 року народження, проживав у місті Радивилів.

Назарій навчався в Радивилівський школі №2 , нині ліцей ім. П.Г.Стрижака, закінчив навчання у 2011році. Вступив до Рівненського університету водного господарства на спеціальность «Гідротехніка», де на військовій кафедрі здобув офіцерське звання молодшого лейтенанта.

На момент агресії росії проти нашої держави – знаходився за кордоном і повернувся добровільно захищати батьківщину і вступив в лави ЗСУ.

Чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України 3 березня 2022 року. 

Він був командиром 1-го інженерно-саперного взводу, на службу в Збройних Силах України призваний 3 березня 2022 року другим відділом Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Тримав оборону країни на Донецькому, Херсонському, Харківському напрямках, отримав важке бойове поранення, після якого міг більше не повертатись в бій. Однак, повернувся у фронтовий підрозділ та продовжив боротьбу з ворогом.
Підірвався на Харківщині на невідомому предметі. ТАРТАЧНИЙ НАЗАРІЙ БОРИСОВИЧ, житель м.Радивилів, старший лейтенант
загинув 4 грудня, на Харківщині.

Публікації про Тартачного Н

Як командир, завжди показував приклад, першим йшов на завдання…»

Сьогодні у Радивилівській громаді відбувся чин похорону загиблого на Харківському напрямку 30-річного старшого лейтенанта ЗСУ Назарія Тартачного.… Читати далі