Радивилівська територіальна громада

Павло Кравчук народився у селі Солонів колишнього Радивилівського району. Після завершення 9 класів у рівненській школі вирішив здобувати фах кухаря-кондитера у Радивилівському професійному ліцеї.

“Після завершення навчання Павло пішов в армію, а коли завершив строкову службу, влаштувався на роботу на ТзОВ “Хлібодар” (“Рум’янець”) і пропрацював там аж до самої мобілізації. Він був старшим зміни, працював укладальником-пакувальником. Дуже спокійний, врівноважений, ніколи нікому не відмовляв, навіть коли хлопці просили помінятися чи вийти за них на зміну. Не став відмовлятися і коли прийшла повістка. У серпні 2022 року пройшов усі комісії, а вже у вересні пішов захищати нас усіх,” – розповідає дружина Героя Ірина.

Павло був мінометником у 128 гірсько-штурмовій бригаді. Він воював на Херсонщині, згодом на Бахмутському напрямку. Рідних завжди заспокоював, аби не переживали — “Все буде добре”.

29 вересня 2023 року 33-річний старший солдат Павло Кравчук помер в лікувальному закладі внаслідок отриманих поранень під час мінометного обстрілу поблизу села Кам’янське Запорізької області.

Прощання із Героем відбулося 6 жовтня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Андрій Андрійчук народився 6 лютого 1980 року в місті Радивилові. 1 вересня 1987 року пішов у 1-й клас Радивилівської ЗОШ №1.

Зі спогадів класного керівника Василя Ілліча Вишницького та однокласників: « Андрій був відповідальним, скромним юнаком. Любив працювати, завжди брав участь в загальношкільних трудових десантах, сумлінно виконував доручення”. Після закінчення школи у 1996 році вступив до Радивилівського СПТУ, де здобув кваліфікацію майстра сільського виробництва.

  У 1999 році проходив службу в лавах ЗСУ на посаді розвідника-сапера відділення взводу інженерної розвідки групи інженерного забезпечення.  Після військової служби працював будівельником, теслею. У 2004 році отримав подяку та нагороджений грамотою за допомогу в будівництві храму в селі Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Був добрим, чуйним та щирим, завжди всім допомагав, ніколи не залишав у біді.

30 серпня 2023 року був призваний на військову службу Львівським МТЦК та СП в місті Львів. Виконував бойові завдання на Запоріжжі. 7 лютого 2024 року внаслідок ворожої атаки  життя Андрія Антоновича обірвалося. 

Страшна війна забрала життя найдорожчого чоловіка, люблячого батька трьох чудових хлопців, доброго брата, вірного друга.… Читати далі

Микола Оверчук 1982 року народження в с. Опарипси Дубенського район. Випускник міської тоді ще другої школи (сьогодні Радивилівський ліцей №2 ім. П.Г.Стрижака), виховувався у багатодітній родині, був серед п’ятьох дітей найстаршим сином у батьків. Молодший брат полеглого Героя також зі зброєю в руках захищає територіальну цілісність України на фронті.

Солдат єгерської роти був призваний на службу в Збройних Силах України 23 серпня 2023 року.

Загинув Микола Оверчук 30 жовтня 2023 року в результаті мінно – вибухової травми , несумісної з життям, виконуючи бойове завдання на Луганщині.

Поховали героя на кладовищі в с. Опарипси.

У Героя залишились малолітні син та донька.

Чин похорону Миколи Оверчука відбувся сьогодні, на останнє прощання з полеглим Захисником прийшли односельці, друзі, знайомі, однокласники, представники влади територіальної громади, територіального центру комплектування Другий вiддiл Дубенського РТЦК та СП , бійці роти охорони.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом президента України №818/2023 орденом “За мужність” ІІІ ступеня нагороджено ОВЕРЧУКА Миколу Миколайовича (посмертно) – солдата.… Читати далі

Юрій народився 13 травня в с.Лев’ятин Радивилівського району.(нині Радивилівська громада), де і проживав.  Призваний на військову службу за мобілізацією 18 січня 2024 року Личаківсько-Залізничним об’єднаним РТЦК та СП м.Львова. У Збройних Силах України воїн служив навідником-оператором, був заступником командира бойової машини.

Загинув 21 березня 2024-го року під час виконання бойового завдання біля н.п. Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Без батька залишились малолітні син та донька.

Поховали захисника на  кладовищі в с.Лев’ятин

… Читати далі

Назарій Тартачний 1994 року народження, проживав у місті Радивилів.

Назарій навчався в Радивилівський школі №2 , нині ліцей ім. П.Г.Стрижака, закінчив навчання у 2011році. Вступив до Рівненського університету водного господарства на спеціальность «Гідротехніка», де на військовій кафедрі здобув офіцерське звання молодшого лейтенанта.

На момент агресії росії проти нашої держави – знаходився за кордоном і повернувся добровільно захищати батьківщину і вступив в лави ЗСУ.

Чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України 3 березня 2022 року. 

Він був командиром 1-го інженерно-саперного взводу, на службу в Збройних Силах України призваний 3 березня 2022 року другим відділом Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Тримав оборону країни на Донецькому, Херсонському, Харківському напрямках, отримав важке бойове поранення, після якого міг більше не повертатись в бій. Однак, повернувся у фронтовий підрозділ та продовжив боротьбу з ворогом.
Підірвався на Харківщині на невідомому предметі. ТАРТАЧНИЙ НАЗАРІЙ БОРИСОВИЧ, житель м.Радивилів, старший лейтенант
загинув 4 грудня, на Харківщині.

Публікації про Тартачного Н

Як командир, завжди показував приклад, першим йшов на завдання…»

Сьогодні у Радивилівській громаді відбувся чин похорону загиблого на Харківському напрямку 30-річного старшого лейтенанта ЗСУ Назарія Тартачного.… Читати далі

Сенчук Юрій Леонідович народився в 1977 році у с.Бугаївка, Дубенського району там й проживав.

Гранатометник мотопіхотного відділення Юрій Сенчук був призваний на військову службу по захисту суверенітету й територіальної цілісності України Другим відділенням Дубенського РТЦК та СП 26 грудня 2022 року.

Загинув в районі населеного пункту Дружба Донецької області 22 липня 2023 року. Боєць отримав поранення, несумісні з життям, під час здійснення противником мінометного обстрілу. Йому назавжди 46 років.

Юрій Леонідович з честю виконував свій військовий та громадський обов’язок. У Героя залишились: дружина Олена Степанівна, , син 16 років, син 20 років, син 22 років, донька 17 років, донька 23 роки

Поховали захисника на кладовищі в с. Опарипси

… Читати далі

Сержант Дмитро Бабка народився та проживав у місті Радивилів, був випускником міського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака.

Командир автомобільного відділення артилерійської батареї, 36-річний сержант Дмитро Бабка загинув від ран, отриманих внаслідок обстрілу противника по позиціях нашої артилерійської батареї біля населеного пункту Затишшя Запорізької області.

Військовослужбовцеві було 36 років.

… Читати далі

Олександр Дудік народився 23 квітня 1975 р. Проживав у селі Сестрятин Радивилівської територіальної громади.

У 1982 році пішов у перший клас Закінчив  Радивилівську  школу №2, навчався у професійному ліцеї спеціальності токаря. . Він був хорошою, відповідальною людиною, талановитим майстром. Його знали як майстра із золотими руками. Мав синочка, і коли почалася війна, одразу подався у військкомат, бо хто, як не він,  мав захищати спокій своєї родини.

У Збройних Силах він перебував від початку повномасштабного російського вторгнення, був призваний на захист Батьківщини по мобілізації 1 березня 2022 року Другим відділом Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Проходив службу на посаді майстра-акумуляторника ремонтного відділення артилерійського озброєння ремонтного взводу озброєння, ремонтної роти військової частини А – 4789.

27 вересня 2023 року перестало битися серце матроса Дудніка Олександра Васильовича. Йому назавжди 48

Поховали Олександра на кладовищі с. Сестрятин

… Читати далі

Анастасія народилася у Радивилові. Закінчила школу ЗОШ із срібною медаллю, відвідувала музичну школу, танцювальний колектив, хор. Мама Анастасії працювала вчителем музики  у Радивилівському ліцеї №1, організовувала масові заходи, концерти, до яких, звісно, залучала й доньку. Цікавитися психологією та навіть здобула призове місце на обласній олімпіаді з неї.

Під час навчання у ліцеї Настя була удостоєна нагород «Надія року» та «Талант року».

Молода українка була великої душі людиною. Щира, завжди усміхнена, життєрадісна, вона світила промінчиком, що несе радість людям. Була єдиним сонечком для своєї мами Саленко Юлії Віталіївни.  Дитинство дівчинки було активним. Анастасія закінчила школу зі срібною медаллю та вступила до Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова на бюджетну форму навчання. Проживала в Києві, працювала у маленькій ІТ-компанії, пізніше займалася рекрутингом, приєдналася до компанії DataRobot . Директоркою з рекрутингу в компанії, яка була заснована фаундером DataRobot Джеремі Ачіном.. Була великою книгоманкою, любила подорожувати, займалася спортом.

З початком війни Анастасія залишилася у Києві та вирішила  волонтерити.  Разом з друзями допомогала 40 дітям з дитячого садку у Броварах, які залишилися без їжі, підгузків і серветок, відвозила допомогу воєнному шпиталю, купувала корм для собак з притулку.… Читати далі