Геннадій Георгійович Генов народився 19 лютого 1984 року у селі Підлужне. Проживав з мамою, дідусем і старшим братом. У 1990 році пішов у перший клас Великолюбаської загальноосвітньої школи I-III ступенів. У школі навчався добре. Приймав активну участь у шкільних заходах. Бувсправедливий, завжди опомагав друзям.
У 2001 році Геннадій закінчив школу. Відразу поїхав до Києва, працював на будівництві. Коли приїздив додому допомагав мамі по господарству, підтримував її матеріально, добудовував батьківську хату.
У 2003 році познайомився з дівчиною Оксаною, згодом одружився. Жив у місті Костопіль та працював на будівництві. У 2009 році народилася донька Єва, а у 2017 році народився синочок Марк.
На початку повномаштабного вторгнення росії в Україну, Геннадій не роздумуючи пішов до військкомату. 21 березня 2022 року був призваний на службу у 5ОШБр, в/ч А 4010 м. Київ. Пішов на війну сміливо та виконував завдання у найгарячіших точках з самого початку. Разом з рідним братом Сергієм боронили землю від окупанта.
19 грудня 2023 року у Геннадія загинув старший брат Сергій. Він ще з більшою жагою помсти продовжував боротьбу. Був переведений на службу у в/ч А 0504 м. Київ( Головне Управління розвідки). Показав себе як справжній воїн виконуючи надскладні завдання. Був нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани», та медаллю «За хоробрість у бою».
14 липня 2023 року молодший сержант Геннадій Генов загинув між населеними пунктами Підстепне та Козачі Лагері Херсонської області, виконуючи бойове завдання. Йому назавжди 39…
19 липня 2023 року на майдані Шевченка у Костополі, відбулось загальноміське прощання. Віддати шану оборонцю прийшли рідні, військові, друзі, представники влади та жителі громади. Чин похорону відбувся у Свято- Михайлівському соборі ПЦУ. У чоловіка залишилась дружина та двоє дітей.
Похований на кладовищі « Нове» поруч з іншими воїнами небесного легіону.
Публікації про Генова Г.
Костопільська громада попрощалась Геннадієм Геновим
“Для нашої сім’ї він був найкращим чоловіком, татусем: люблячим, добрим і турботливим. Геннадій був доброзичливим, сильним, працьовитим, мужнім, життєрадісним і щирим. Пішов на війну сміливо та виконував завдання у найгарячіших точках з самого початку війни. Його поважали побратими”, — розповіла для міськради дружина бійця Оксана Генова.
Спогади дружини Оксани:
« Ми познайомилися, коли мені було 19 а Геннадію – 20. Я одразу зрозуміла, що цей хлопець мужній і за ним я буду, як за кам’яною стіною, завжди в захисті
і підтримці. Так з року в рік ми розпочали своє найщасливіше життя. Геннадій був справжнім чоловіком, він завжди дотримувався своєї думки, навчав і
підтримував мене. З народженням донечки, він був найкращим татом у всьому світі. Коли ми вперше з дитячим візком вийшли на вулицю, то посварилися, хто
буде перший везти донечку. Він мріяв саме про дівчинку, тому ніколи ні в чому Єві не відмовляв, хотів для неї найкращого життя. Та коли народився синочок Марк, він сказав: « Я ніколи не думав, що буду любити так пацана».
Гена постійно носив його на руках, коли підріс, закидав на плечі. Проходячи повз магазини, не міг стриматись і завжди купував сину нову іграшку. Ми дуже любили подорожувати. Я придумувала місця куди можна поїхати.
Коли приїздив Гена на вихідні дні ми вирушали на відпочинок. Це найкращі спогади нашого життя… Найважливіше, що він цінував у житті – це сім’я!!! Він знав що таке жити без тата і всю свою любов віддавав дітям. Це чоловік, який невтомно працював зарази своєї родини. Найбільша мрія, яку Гена хотів реалізувати, це щоб ми всією сім’єю переїхали до Києва. Щоб ми ніколи не розлучалися. До мрії залишився один крок, але клята війна зруйнували всі плани…
Р.S Геннадій був, є, і завжди буде: найкращим татом, коханим чоловіком. Ти назавжди з нами! Ти живий! Ти в наших серцях! Такі як ти не вмирають!
Ми будемо разом, тільки почекай … Люблю! »
Спогади доньки Єви:
« Тато завжди був для мене підтримкою, вмів знайти потрібні слова в найважчі хвилини, підставити своє сильне плече, саме тоді, коли світ здавався надто складним. Але найбільше тато був для мене уособленням щастя. Його усмішка – це те, що я згадую найперше: щира і тепла. Тато був любов’ю. Він завжди
говорив, що сім’я – це найголовніше і доводив це не словами а хорошими вчинками. Коли мене тато обіймав, я відчувала тепло, спокій, надійність,
затишок.
Мої найкращі спогади пов’язані з нашими подорожами. Ми часто виїжджали за місто чи далеко в гори. Тато любив відкривати для мене нові місця. Ці
спогади я бережу, як найкращий скарб. Він назавжди залишиться частиною мене. Тато – це моя сила й віра в життя, навіть коли його немає поруч».
Список публікацій
Генов Геннадій Георгійович // Костопільська міська рада :
На фронті загинув військовий з Рівненщини Геннадій Генов // Суспільне Рівне
На фронті загинув воїн із Костопільщини Геннадій Генов // Горинь
Костопільська громада попрощалась Геннадієм Геновим // Костопільська
міська рада
Війна забрала життя костопільчанина Геннадія Генова // Сім днів:
Загинув хоробрий захисник з Костопільщини:[Геннадій Генов] // Рівне вечірнє