Сергій народився 09 травня 1976 року і постійно проживав у селі Моквин. Навчався у Моквинській середній школі, яку закінчив у 1993 році. 2 роки проходив строкову службу у президентському полку Національної гвардії України в місті Миколаїв. Після служби працював у Березнівському райміжколгоспбуді. У 2000 році закінчив Березнівський лісовий коледж та здобув спеціальність – технік лісового господарства. Добрий чоловік, люблячий батько, дбайливий господар. Утримував власне підсобне господарство, періодично виїжджав на сезонні роботи, великий любитель лісу (збирання грибів) і риболовлі.
Сергій ХАРЧУК мобілізований до лав Збройних Сил України в серпні 2023 року. Нагороджений медаллю «Хрест незламності» та отримав Подяку військової частини за сумлінне виконання службових обов’язків, старанність та ініціативу, ваговий внесок у справу зміцнення бойової готовності ЗСУ у боротьбі з ворогом.
Головний сержант, гранатометник механізованої роти Сергій ХАРЧУК помер 23.02.2024 на Дніпропетровщині.
У Свято-Михайлівській церкві села Моквин відбулася заупокійна служба а поховали Сергія Олександровича на місцевому кладовищі поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє України.
У померлого військового залишилися дружина Наталія Олександрівна, двоє неповнолітніх синів.
Публікації про Харчука С.
У Моквині віддали останню шану військовому Харчуку Сергію Олександровичу
Проводжали захисника з усіма військовими почестями. У супроводі почесної варти та колони прапороносців похоронна процесія в жалобі тягнулася від сімейного будинку сільськими вулицями до Свято-Михайлівської церкви села Моквин, де відбулася заупокійна служба за померлим захисником України.
Поховали Сергія Олександровича на місцевому кладовищі поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє України.
“У глибокій скорботі низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю українського воїна. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати.
Нехай світлий спомин про українського воїна назавжди залишиться в наших серцях і спогадах його рідних та близьких” , – повідомляється на сайті Березнівської міської ради
Військові почесті звитяжцю
Першого березня Моквин вкотре оповив серпанок скорботи і печалі – до рідного села прибув, на жаль, “на щиті” ще один воїн-захисник. Зі смутком в очах, з квітами в руках люди рікою пливли до оселі Харчуків. І якою ж добротною була вона, ця оселя! Не по-панськи розкішною, а саме добротною, в якій є все необхідне для гарного життя, вмілого господарювання. І звів її власними руками при допомозі тоді ще живого батька він, Сергій, якого тепер доставили в домовині на рідне обійстя для вічного прощання. В очікуванні священників, які мали вчинити обряд заупокійної служби, сільська староста Раїса Мудра нагадала односельчанам, яким був, як жив Сергій ХАРЧУК.
Народився він у пору розкішного весняного буяння 9 травня 1976 року. Закінчив Моквинську загальноосвітню школу, дійсну військову службу проходив у Президентському полку Національної гвардії України. Здобув кваліфікацію технік лісового господарства у Березнівському лісовому коледжі. Та й поза тим мав золоті руки — за що брався, все в нього виходило якнайкраще – опанував чи не всі будівельні професії. Утримував власне підсобне господарство, час від часу виїжджав на сезонні роботи. А ще Сергій був добрим, турботливим сином, внуком, люблячим чоловіком, батьком.
У серпні 2023 року С. Харчук був мобілізований до війська. Нагороджений медаллю “Хрест незалежності”, отримав Подяку військової частини за сумлінне виконання службового обов’язку, старанність та ініціативу, вагомий внесок у справу зміцнення бойової готовності ЗСУ у боротьбі з ворогом.
Війна жорстока і немилосердна, вона забирає найкращих. Старший сержант С.О.Харчук – гранатометник 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу1 механізованої роти першого механізованого батальйону в/ч А0536 помер під час виконання військових обов’язків 23 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Новотроїцьке Дніпропетровської області.
В рідній оселі Сергія оплакували мама Зоя Адамівна, дружина Наталя, сини Дмитро та Ярослав, сестра Лариса, брат Юрій. Під звуки духового оркестру, духовні піснеспіви в супроводі колони прапороносців похоронна процесія рушила до місцевого Свято-Михайлівського храму, де священники Української Православної Церкви відправили над воїном заупокійну службу. Поховали його з усіма військовими почестями на сільському кладовищі поруч із земляками, які віддали своє життя за Україну, її майбутнє. Світлий спомин про воїна-звитяжця назавжди залишиться в наших серцях.
Надія ЯРМОЛЮК.
Список публікацій
Ярмолюк Н. Військові почесті звитяжцю/ Н. Ярмолюк // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2024. – N 10/07 берез./. – С. 3.
Зупинилося серце головного сержанта з Березнівщини // Rivne Media
Помер військовий із Березнівщини Сергій Харчук // Район Рівне