Народився 1 березня 2001 року в смт Зарічне ,був другою дитиною в сім’ї. Навчався в Зарічненській середній школі, яку закінчив у 2019 році. У червні 2021 року уклав контракт про військову службу в Збройних Силах України. . Уродженець смт Зарічного проходив службу у військовій частині А1008 на посаді механіка-водія. Хлопець, як і багато інших однолітків, мріяв про вільну незалежну Україну, будував плани на майбутнє, але не судилося їм здійснитись, бо поклав своє молоде життя за незалежність та свободу нашої держави!
28.09.2022 року старший солдат КОХНО Сергій Олександрович загинув в Харківській області під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини
Похований в смт Зарічне на місцевому кладовищі
Публікації про КОХНО С.
На жаль, сумні новини вкотре не обходять нашу Зарічненщину.
І знову мої земляки в скорботі стали на коліна, проводжаючи в останню
дорогу свого загиблого сина- Кохна Сергія Олександровича, 2001р.н.
Вічна і світла пам’ять тобі, земляче!
Дякуємо і вклоняємось до ніг!
Усе більше свічок…Усе менше життів, В небеса відлітають орлята. Біль не вип'є сльоза, як би ти не хотів, Заридає невтішена мати. Іще зовсім дитя! І не віриться нам! І клубок підступає до горла… Хижий коршун війни прямо в серце попав, Перекреслила все стрічка чорна. Проливається кров. Усе більше могил, І тире знов поєднує дати, Молим Господа всі: - Дай нам, Боженьку, сил Хижих нелюдів швидше здолати! …ЗакінчИться війна, вийде сонце з хмарин. І затихнуть снаряди й гармати. Буде спокій і мир, та не вернеться син І довіку ридатиме мати… Олена Філончук
Кохно Сергій Олександрович
Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся Зарічненського ліцею №2 при звістці про трагічну загибель 28 вересня колишнього випускника Кохно Сергія. На жаль словами важко загоювати в наших серцях болючу рану війни – втрату нашого учня , однокласника, сина, воїна
добровольця. Він пішов захищати нашу країну , яку любив понад усе. Сергій Кохно навчався в Зарічненському ліцеї з першого класу , та у 2012 році перейшов до 5 – го класу. Здається , він лише недавно сидів у біологічному кабінеті , за своєю улюбленою партою… Його всі пам’ятають
тихеньким , спокійним та дуже задумливим хлопчиком. Спочатку це був низенький хлопець, який у старших класах змужнів , адже дуже любив займатись спортом. Сергій завжди мав багато друзів ,навіть серед старшокласників , можливо тягнувся до них тому , що тато проживав у другій країні , іншій родині, а йому, підлітку потрібна була підтримка.
Навчався посередньо, а ось в спорті був попереду ,особливо любив грати у футбол, тому у вечірній час його можна було зустріти в шкільному спортзалі. В сім’ї Сергій був середньою дитиною. Коли подорослішав то став опорою і підтримкою для мами та молодшої сестрички, адже почав підробляти і зароблені гроші ніс до своєї родини. З чим радісно ділився з класним керівником , бо ж він тепер головний помічник у родині.
Активний життєрадісний юнак, який тільки-тільки починав будувати свої плани на життя, вдихав кожну мить на повні груди, радував своїх близьких та рідних, мріяв збудувати для родини будинок, був закоханий. Хотів кращого життя, тому пішов добровольцем до лав ЗСУ, щоб боронити свою країну. Він став танкістом з позивним «Теща», бував у різних ситуаціях, виходив переможцем, та, на превеликий жаль, в останньому бою загинув… Він це відчував і говорив під час відпустки що, напевно, я не повернусь живим. А для нас він живий і десь поблизу, у спогадах, в серці… душа завжди жива , вона все знає…
Вічна пам’ять відважному сину українського народу, мужньому захиснику та справжньому Герою!
Світлана Аркадіївна- вчитель, класний керівник
Кохно Сергій Олександрович
15 березня 2023р
.
Для мене Сергій назавжди залишиться Героєм, добрим другом, що вміє вислухати, зрозуміти, підтримати… навіть коли самому було тяжко. Підписав контракт,бо не хотів “просто відслужити рік в армії”.
Йому рано довелось подорослішати. Сімейні обставини склались так,що він, ще коли навчався в школі – почав працювати, а вже в 17років став жити окремо в бабусиній хатині. Мріяв про затишний дім та сім’ю. Оптиміст по життю, мав багато друзів і знайомих, і всі вони в один голос скажуть, що
Сергій був справді добрим, чуйним, відвертим і надійним…був справжнім. Сергія зацікавило моє хоббі – поезія. Він попросив написати про нього вірш.
Спочатку це прохання видалося мені безглуздим жартом, але згодом я зрозуміла,що це не жарт.
Якось, Сергій, написав мені :- “Зайди до мене на сторінку…” в інстаграмі під своїм фото він розмістив один з моїх віршів, “КОМУСЬ ВІЙНА”… Подякував за творчість, а я подякувала за захист… Поспілкувавшись з Сергієм, я зрозуміла, що все ж недарма пишу, що слова та вірші мають значення не тільки для авторів, а й для читачів… тому Сергій та його дівчина стали прообразами для кількох моїх поезій … Мене вразила його сила духу та витримка; життєві переконання та патріотизм; любов до коханої та відданість дружбі; сміливість та героїзм…
Проте реалії війни страшніші… І в дійсності хороші люди – Герої …помирають… Він обіцяв, що буде захищати нас до кінця і нажаль дотримав обіцянки, а я теж дотримала… і написала про нього вірш, та він нажаль не прочитає реквієм…
Наталія Безина
Кохно Сергій Олександрович
Герої не вмирають!!!
Вони стають янголами..
І оберігають!
Ти мій Герой - мій янгол!!
Тебе уже немає...Мене уже немає..
Пробач...Кажуть...усе минає..
Та Біль - Біль допікає!
Не плачу...
Ти спи... Свіча палає...
Світ спокою не знає
Не пробачу!
Пройде...Душа волає!Кричить! Благає!
Не вернути...
Мені не віриться, що мого товариша вже нема... Для мене він назавжди буде
Героєм,адже колись обіцяв, що буде захищати нас до кінця... Він дотримав
обіцянки і від цього, ще більше болить... Спочивай з янголами друже.
Наталія Безина, 29.09.2022/00:55
Список публікацій
Зарічне у скорботі: захищаючи Україну загинув 21-річний Сергій Кохно // Горинь
«Мріяв про вільну незалежну Україну»: загинув 21-річний солдат з Рівненщини // Волинь
На Харківщині від ворожого обстрілу загинув 21-річний солдат із Зарічного // Rivne media