Революція гідності. Війна. Рівненщина

Мельникович Сергій Миколайович народився 14 липня 2004 року в селі Дібрівськ Зарічненського району Рівненської області.
З  2010 року навчався у Дібрівській ЗОШ І-ІІІ ступенів,  закінчив 9 класів. 
У 2019 році,  вступив до Костопільського обласного ліцею-інтернату спортивного профілю (КОЛІСП) на відділення футболу. У ліцеї Сергій грав на позиції воротаря, хоча в матчах з друзями міг виступити і в ролі форварда чи захисника. Впродовж навчання неодноразово з командою брав участь у змаганнях, де вони здобували призові місця. Після закінчення ліцею, отримав І спортивний розряд з футболу.
У вересні 2021 року вступив до  Тернопільського національного  педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на спеціальність «фізична реабілітація». 
Із початком повномасштабного вторгнення,  Сергій  говорив, що його ставлення до життя змінилося.  На  3-мукурсу, у віці 19 років, він пройшов відбір та добровільно доєднався до лав 12-ої бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.
Про свої наміри хлопець  нікого не повідомляв, адже хвилювався, що рідні намагатимуться його відмовити. Але для нього, як згодом казав, це рішення не було спонтанним – він довго і потайки зважував його, готувався та особливо активно працював над своєю фізичною підготовкою.… Читати далі

Народився  Олександр Стецівко 5 квітня 1968 року в смт Зарічне. Навчався у Зарічненській школі. У 1983 році закінчив 8 класів. Після школи отримав спеціальність тракториста-машиніста. Працював в Зарічненському РТП автопарк, маслозавод, колгосп. Полюбляв малювати, різьба по дереву, особливо проявляв любов до гри на
баяні та гармошці.
В 1986 році служив в 60 танковій дивізії військова частина 73835 Д Нижній –  Новгород. Мав четверо дітей. Старший син у 2012 році помер.
12 березня 2022 року уклав контракт і пішов на захист України. Загинув сержант Стецівко Олександр 13 березня 2023 року у селищі Білогорівка Луганської області.
Похований у селищі Зарічне на місцевому кладовищі.

Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
22 грудня 2024 року було встановлено меморіальну дошку на фасаді Опорного закладу Зарічненського ліцею №2.

… Читати далі

… Читати далі

Антон Полюхович народився 8 вересня 2000 року в селі Серники Зарічненського району Рівненської області. Дитинство Антона пройшло в селі.
З 2006 по 2017 рік навчався у місцевій школі, де проявив себе як щирий, добрий та цілеспрямований учень.
Після закінчення Серницької загальноосвітньої школи у 2017 році Вступив до Рівненського національного університету водного господарства та природокористування на спеціальність «Комп’ютерна інженерія». З часом зрозумів, що це не його шлях, і у 2019 році приймає сміливе рішення змінити напрям – вступає до того ж університету на юридичну спеціальність, до якої відчував справжній поклик. Паралельно з навчанням працював,
проявляючи відповідальність і наполегливість.
У 2022 році з початком повномасштабного вторгнення, думка про те, щоб стати на захист, не покидала його. Він прагнув бути там, де потрібен, – захистити рідних, допомогти людям, стати опорою для інших.
У 2023 році переїжджає до Києва, де активно відвідує церкву (християнська Церква «Соборна» @soborna_church), заходить духовну опору та влаштовується на роботу в юридичну компанію.
У 2024 році розпочинає служіння військовим разом з групою капеланів на Донбасі, Краматорську.… Читати далі

Народився Палій Сергій Володимирович 03 серпня 1974 року в селі Річиця Зарічненського району Рівненської області в багатодітній родині. Він був наймолодшим з дітей і в 4 рочки залишився навівсиротою ( мама померла).
В рідному селі пройшли його шкільні роки. Проявив себе як добрий,чесний, дружелюбний,вихований учень та однокласник. З 1992 по 1994 роки відслужив строкову службу, після якої знову повертається до роботи у рідному селі. Сергій дуже любив працювати на землі: вирощувати овочі, саджати сад, рибалити, збирати гриби.
У 1998 році одружився. Став батьком сина Станіслава і доньки  Вероніки. Донька для нього була його всесвітом. Ніби відчуваючи майбутні події , він навчив донечку з малих років кермувати мотоциклом та трактором. Для всієї родини був надійним, люблячим чоловіком, татом, сином і братом. Сергій був веселою, життєрадісною, розсудливою, щирою та чесною людиною. Завжди приходив на допомогу рідним, сусідам та друзям, будував плани на  майбутнє. Але все змінила війна…

19 грудня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Попередньо проходив навчання в Румунії. За два з половиною роки пройшов чимало гарячих точок Донеччини: Олексієво-Дружківка, Лиман, Костянтинівка.… Читати далі

Михайло народився 20 листопада 1995 року в селі Річиця Зарічненського району Рівненської області. З дитинства був добрим, щирим і відповідальним, завжди підтримував батьків і молодших братів. Навчався у Річицькій ЗОШ І–ІІ ступенів, а згодом — у Зарічненській ЗОШ ІІ–ІІІ ступенів.

У 2012–2017 роках здобував вищу освіту в Національному університеті водного господарства та природокористування в місті Рівне за спеціальністю «Економіка підприємництва». Пройшов навчання на військовій кафедрі та отримав офіцерське звання командира механізованого взводу на БМП-2.

Михайло був людиною з активною життєвою позицією. Під час Революції Гідності прагнув поїхати на Євромайдан, а згодом — вступити до добровольчого батальйону. Любив подорожувати Україною, займався спортом, захоплювався фотографією, самостійно вивчав іноземні мови.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, перебуваючи за кордоном, Михайло без вагань повернувся на Батьківщину. 4 березня 2022 року був призваний до лав Національної гвардії України, служив у в/ч №3055 на посаді командира взводу матеріально-технічного забезпечення.

Згодом добровільно перевівся до в/ч №3018 (бригади «Рубіж») у смт Гостомель, де став командиром кулеметного взводу 3-го батальйону оперативного призначення «Свобода».… Читати далі

Тарасіч Олександр Олександрович – народився 1 травня 1989 року у місті Вараші. У 2017 році закінчив приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет»
14 лютого 2022 року його було зараховано на роботу у Вараську міська публічну бібліотеку на посаду провідного інженера з програмного забезпечення комп’ютерів.

Він був не просто працівником бібліотеки — він був серцем команди. Талановитий програміст, уважний колега, добрий і щирий чоловік, який завжди вмів знайти рішення і підтримати інших.
В особовій справі родинний стан: мама Тарасіч Валентина Владиславівна, та син Тарасіч Антон Олександрович. Він дуже любив бабусю й дідуся, вони були для нього тим затишним світом, де пахне дитинством.

34-річного молодшого сержанта, жителя Вараша, мобілізували на захист України у січні 2023 року, де він мужньо виконував військовий обов’язок. Тарасіч Олександр Олександрович був командиром відділення однієї із рот 95-ої окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув Олександр 5 червня 2023 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мар’їнка Донецької області.

Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища у селі Стара Рафалівка.

Без батька зростатиме його син.… Читати далі

Народився Ярослав у Вараші, до 7-го класу вчився у Вараському ліцеї №1, далі продовжив навчання у футбольно-спортивному клубі «Явір». У 2014 році закінчив Миколаївський фаховий коледж фізичної культури.

Захоплювався футболом та барною справою. Працював барменом, барменеджером, був амбасадором і волонтером.

З перших днів повномасштабної агресії рф активно працював над міцним тилом для наших захисників та створив свою волонтерську групу. А уже у вересні 2023 року підписав контракт й сам приєднався до лав ЗСУ.. Службу проходив у 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Був командиром стрілецького відділення. Отримав відзнаку «За честь і звитягу»

Молодший сержант Ярослав Кашуба на псевдо “Rex” поліг 10 червня 2024 року при виконанні бойового завдання біля села Водяне, що на Донеччині. Він загинув в результаті атаки FPV-дрона противника. Воїну тепер назавжди 27.

27-річний командир стрілецького взводу 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців загинув 11 червня  під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району, Донецької області.

Вдома на Ярослава Кашубу чекали батьки та сестра…

Поховали нашого Захисника на Алеї Героїв кладовищі у с.Стара… Читати далі

Карпенко Олександр Вікторович – старший навідник міномета мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону Сухопутних військ Збройних сил України, старший солдат.

Народився 25 грудня 1985 року у місті Нововолинськ, Волинської області. Закінчив Вараський ліцей №5, затим навчався у Вараській філії ПВНЗ “Європейський університет”. Працював за кордоном, але з початком повномасштабного вторгнення, не зміг стояти осторонь та пішов захищати рідну землю.

27 лютого 2022 року Вараським районним центром комплектування та соціальної підтримки мобілізований до лав Збройних Сил України. Упродовж 2016-2018 років брав участь у АТО/ООС. Під час служби отримав нагороду “Учасник АТО”. Служив старшим навідником міномета мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону військової частини А0409.

12 травня 2024 року старший солдат Олександр Карпенко загинув внаслідок мінометного та артилерійського.

У Захисника залишилася мати.

Нагороджений відзнакою Міністра оборони України “Захиснику України”. (посмертно)            

Почесний громадянин Вараської міської територіальної громади (посмертно)  

… Читати далі

Народився Юрій Миколайович 06 травня 1984 року в селі Вовчиці. Свої шкільні роки здобув неповну середню освіту в Вовчицькій школі, повну середню освіту здобув в Дібрівській школі. Далі був призваний на строкову службу АР Крим (м.Феодосія) з 05 листопада 2003 по 05 травня 2005р. Після армії працював на ФГ “Вікторія”. Юрій проявив себе як хороший, дружелюбний, привітний та вихований.
Проживав у багатодітній сім’ї. Батьки Юрія – Микола та Марія, брати -Олександр та Іван, сестри – Валентина, Катерина. Одружився на Тетяні та мав доньку Соломію. Також в нього була донька від першого шлюбу Єлизавета. Юрій разом з дружиною та донькою довгий час проживав в м.Андрушівка, Бердичівського району, Житомирської області. Там і працював на фермерському господарстві до мобілізації.
Був призваний по мобілізації 08 вересня 2022року. Служив та був оператором зенітного ракетного взводу, зенітної ракетної батареї, зенітного ракетно-артилерійського дивізіону. Відповідально та впевнено ніс службу. Був хорошим другом та побратимом.

Загинув виконуючи бойове завдання 23 березня 2023 року, під час здійсненого обстрілу з боку збройних сил російської федерації поблизу населеного пункту Міньківка, Донецької області захищаючи волю та незалежність України.… Читати далі