Революція гідності. Війна. Рівненщина

Микола Швед народився 3 травня 1990 року в мальовничому селищі Зарічне, що на Рівненщині. Зростав у люблячій родині разом із батьками — Оленою Федорівною та Іваном Миколайовичем, а також старшою сестрою Іриною.

З 1997 по 2007 рік  навчався у Зарічненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. У школі  хлопець вирізнявся серед інших: був активний та   цілеспрямований.  Учасник спортивних змагань,   не один раз захищав честь своєї школи. Любов до спорту визначила і його подальший шлях: у 2007 році Микола вступив до  Рівненського державного гуманітарного університету (РДГУ),  де здобував освіту за спеціальністю «Фізична культура та спорт».

Микола мав велике, добре і чуйне серце. Його знали як працьовиту людину, котра ніколи не цуралася жодної роботи. Протягом тривалого часу він проживав у місті Сарни, та  згодом повернувся до рідного селища Зарічне.

Микола був одружений та виховував донечку, яка була для нього найбільшою гордістю та радістю. Окрім родини та роботи, у його житті було особливе захоплення — риболовля. Цю пристрасть він успадкував від батька та дідуся. Саме на березі річки, серед тиші рідної природи, він знаходив спокій, відраду та відновлював сили після важких робочих буднів.… Детальніше

Іван народився та проживав у селі Соломир. У 2009 році Іван прийшов до п’ятого класу Серницької ЗОШ. Був спокійним, врівноваженим, доброзичливим та вихованим.  ВВічливий, завжди усміхнений. Улюбленіший предметом була  історія України. Це й не дивно, адже він дуже любив рідну землю та людей. Мав багато друзів. За життєвих обставин подорослішав раніше однолітків. Тому рішення у проблемних ситуаціях приймав миттєво. 

Йому було 26 років – вік, коли людина починає будувати життя, втілювати мрії та плани. Він не встиг створити сім’ю, але встиг залишити по собі дуже багато: добру пам’ять, повагу і любов усіх, хто перетинався з ним у житті.

Служив інспектором прикордонної служби 3-ї категорії у 105-му прикордонному загоні імені князя Володимира Великого. Загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрона 29 жовтня 2025 року поблизу Шахового Покровського району Донецької області. Поховали воїна у селі Серники Зарічненсько територіальної громади.

За свободу та незалежність України заплатив найвищу ціну – життя.  Світлий спомин про Івана назавжди залишиться в серцях учителів, друзів та односельців.

Вічна слава і пам’ять Герою України!… Детальніше

Мовчун Євгеній, народився та виріс у селищі Зарічне Вараського району (до 2021 р. – Зарічненський район). Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. У 2002 р. закінчив Зарічненську загальноосвітню школу. Прагнучи здобути професійні знання та навички, вступив до Рівненського професійного ліцею, де опанував професію верстатника широкого профілю та здобув кваліфікацію токаря і фрезерувальника ІІІ розряду.  Свій трудовий шлях Євгеній розпочав у Зарічненському держлісгоспі, працюючи за токарем.

З початком повномасштабної російської агресії проти України,  солдат  Мовчун Є.М. був мобілізований до лав ЗСУ 5 жовтня 2022 року. Згодом, пройшовши відповідні навчання та, здобувши військову спеціальність – сапер, був направлений у зону бойових дій на Донеччину для захисту нашої країни від ворожого окупанта.

У серпні 2024 року, під час ворожого обстрілу та влучання у бліндаж, Євгеній виявився єдиним серед свого підрозділу, кому вдалося вижити. Попри надважкий стан він виявив незламну волю до життя: переніс десятки складних операцій, проходив тривале лікування та реабілітацію як в Україні, так і в закордонних клініках. Увесь цей час поруч із ним були дружина та донька.… Детальніше

Масюк Руслан Іванович народився 19 жовтня 1977 року в селі Іванчиці Зарічненського, нині Вараського району Рівненської області. Там же закінчив школу, а згодом навчався в Мирогощанському сільськогосподарському технікумі, де здобув фах електрика. Працював на різних роботах, створив сім’ю, в якій народилось двоє доньок: Діана і Софія.

Народився Віктор 18 серпня 1986 року в селі Іванчиці тодішнього Зарічненського району Рівненської області у звичайній українській родині. У сім’ї він був середнім сином.

У 1992 році Віктор пішов до першого класу Іванчицької загальноосвітньої школи, яку закінчив у 2001 році. Після закінчення навчання одразу розпочав трудову діяльність, адже змалку відчував велику відповідальність за добробут своєї родини.

У найважчий для України час, з перших днів повномасштабної війни, він без вагань став на захист рідної землі. Спочатку служив у складі добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ). Під час служби неодноразово відвідував зону бойових дій у складі волонтерської групи, доставляючи допомогу до Бахмута, Часового Яру, Дружківки та інших населених пунктів. Водночас брав участь у будівництві оборонних рубежів на сході України, зокрема в Покровській агломерації. Згодом разом із побратимами з ДФТГ та прикордонниками самовіддано працював над облаштуванням державного кордону, займаючись будівництвом загороджень і встановленням інженерної загорожі «Єгоза».

Маючи незламний дух і загострене почуття справедливості, Віктор завжди був поруч із тими, хто підтримував Збройні Сили України, допомагав військовослужбовцям, долучався до гуманітарних місій.… Детальніше

Нізелюк  Петро Станіславович народився 12 липня 1992 року в селищі Зарічне. Його життєвий шлях — це історія людини честі, сили духу та безмежної любові до рідної землі.

Своє дитинство Петро провів у рідному краї, де зростав у працьовитій і люблячій родині. У 2007 році він закінчив Зарічненську загальноосвітню школу І–ІІ ступенів, а у 2009 році — Зарічненську загальноосвітню школу ІІ–ІІІ ступенів.

З юних років Петро вирізнявся щирістю, добротою та відповідальністю. Він був дуже працьовитим, любив землю, ліс і річку. Ще зовсім маленьким робив собі власне «поле», на якому вирощував різні культури, з дитинства привчаючи себе до праці.

Він був вправним рибаком, любив збирати гриби та ягоди, добре знав і відчував природу. Для батьків був надійною опорою і помічником, завжди готовим підставити плече.

Особливе місце у його житті займала молодша сестра. Для неї він був не лише братом, а й справжнім другом, захисником і наставником — вчив її всьому, що вмів сам, передавав свій досвід, підтримував і оберігав.

Його поважали за відкритість, щирість і добре серце.… Детальніше

Мельникович Сергій Миколайович народився 14 липня 2004 року в селі Дібрівськ Зарічненського району Рівненської області.
З  2010 року навчався у Дібрівській ЗОШ І-ІІІ ступенів,  закінчив 9 класів. 
У 2019 році,  вступив до Костопільського обласного ліцею-інтернату спортивного профілю (КОЛІСП) на відділення футболу. У ліцеї Сергій грав на позиції воротаря, хоча в матчах з друзями міг виступити і в ролі форварда чи захисника. Впродовж навчання неодноразово з командою брав участь у змаганнях, де вони здобували призові місця. Після закінчення ліцею, отримав І спортивний розряд з футболу.
У вересні 2021 року вступив до  Тернопільського національного  педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на спеціальність «фізична реабілітація». 
Із початком повномасштабного вторгнення,  Сергій  говорив, що його ставлення до життя змінилося.  На  3-мукурсу, у віці 19 років, він пройшов відбір та добровільно доєднався до лав 12-ої бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.
Про свої наміри хлопець  нікого не повідомляв, адже хвилювався, що рідні намагатимуться його відмовити. Але для нього, як згодом казав, це рішення не було спонтанним – він довго і потайки зважував його, готувався та особливо активно працював над своєю фізичною підготовкою.… Детальніше

Народився  Олександр Стецівко 5 квітня 1968 року в смт Зарічне. Навчався у Зарічненській школі. У 1983 році закінчив 8 класів. Після школи отримав спеціальність тракториста-машиніста. Працював в Зарічненському РТП автопарк, маслозавод, колгосп. Полюбляв малювати, різьба по дереву, особливо проявляв любов до гри на
баяні та гармошці.
В 1986 році служив в 60 танковій дивізії військова частина 73835 Д Нижній –  Новгород. Мав четверо дітей. Старший син у 2012 році помер.
12 березня 2022 року уклав контракт і пішов на захист України. Загинув сержант Стецівко Олександр 13 березня 2023 року у селищі Білогорівка Луганської області.
Похований у селищі Зарічне на місцевому кладовищі.

Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
22 грудня 2024 року було встановлено меморіальну дошку на фасаді Опорного закладу Зарічненського ліцею №2.

… Детальніше

… Детальніше

Антон Полюхович народився 8 вересня 2000 року в селі Серники Зарічненського району Рівненської області. Дитинство Антона пройшло в селі.
З 2006 по 2017 рік навчався у місцевій школі, де проявив себе як щирий, добрий та цілеспрямований учень.
Після закінчення Серницької загальноосвітньої школи у 2017 році Вступив до Рівненського національного університету водного господарства та природокористування на спеціальність «Комп’ютерна інженерія». З часом зрозумів, що це не його шлях, і у 2019 році приймає сміливе рішення змінити напрям – вступає до того ж університету на юридичну спеціальність, до якої відчував справжній поклик. Паралельно з навчанням працював,
проявляючи відповідальність і наполегливість.
У 2022 році з початком повномасштабного вторгнення, думка про те, щоб стати на захист, не покидала його. Він прагнув бути там, де потрібен, – захистити рідних, допомогти людям, стати опорою для інших.
У 2023 році переїжджає до Києва, де активно відвідує церкву (християнська Церква «Соборна» @soborna_church), заходить духовну опору та влаштовується на роботу в юридичну компанію.
У 2024 році розпочинає служіння військовим разом з групою капеланів на Донбасі, Краматорську.… Детальніше