Олександр народився 14 вересня 1999 року в селі Грушівка Березнівської міської територіальної громади, де і проживав. З 2006 по 2015 рік навчався у місцевій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, а у період з 2015 по 2019 рік – у Рівненському економіко-гуманітарному коледжі, де здобув спеціальність техніка обчислювального центру. З 2019 по 2021 рік навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування, де отримав диплом бакалавра за спеціальністю «інформаційні системи та технології». Працював в компанії «Нова пошта», ПрАТ «Київстар» та на сезонних роботах.
Навчаючись у школі Олександр брав участь у загальношкільних заходах та спортивних змаганнях. Рідні, друзі та вчителі згадують Олександра як світлу та добру людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не залишалася осторонь. Завжди приходив на допомогу, був відкритим та чуйним. Постійно допомагав батькам, був їхньою опорою.
Олександр Козачок захищав Україну з 30 вересня 2024 року у відділенні ударних безпілотних авіаційних комплексів на посаді водія-електрика.
Вірний військовій присязі, Олександр загинув 03 травня 2025 року після обстрілу позицій у Харківській області.
Поховали Захисника зі всіма військовими почестями на кладовищі у селі Грушівка.
У Захисника залишилися батько Віталій Арсенович, мати Жанна Григорівна, сестра Юлія з сім’єю.
Публікації про Козачка О.
У селі Грушівка, що на Березнівщині, попрощалися із Героєм Олександром Козачком.
08 травня 2025 року, з сумом у серці і пекучим болем у душі провели в останню дорогу Героя-земляка Козачка Олександра Віталійовича, який боронив українську землю від російських окупантів.
Прощання з Героєм відбулося у батьківській оселі. Провести Захисника в останню путь прийшли рідні, близькі, друзі, односельчани, представники Березнівської міської ради та жителі громади.
Чин похорону відбувся у Свято-Вознесенському храмі сусіднього села Вільхівка. Поховали Захисника зі всіма військовими почестями на кладовищі у селі Грушівка. Під виконання Державного Гімну України та залпи військового салюту тіло українського воїна віддали в обійми землі. Невимовний біль та непоправна втрата – у вічному смутку рідних. Скорбота і сум завмерли в повітрі.
Рідним вручили Державний Прапор України.
Село хустину чорну одягло,
Від горя почорніли батько й мати,
Серця і душі смутком замело...
Село ГЕРОЯ вийшло зустрічати.
ГЕРОЯ, що загинув у бою,
Ще б жити й жити хлопцю молодому....
Він повернувся в Грушівку свою,
Навіки молодим вернувся він додому.
З глибоким болем і щирою шаною провели в останню дорогу нашого випускника – КОЗАЧКА Олександра.
Щирий, добрий, світлий, життєрадісний...
Він залишив по собі слід у серцях учителів і друзів, які пам’ятають його щирий сміх, готовність підставити плече та вміння знаходити потрібні слова підтримки.
У 2024 році Олександр став до лав захисників України. Він обрав шлях мужності й честі, ставши на варту нашого спокою та майбутнього. Його відданість справі, сміливість і незламність стали прикладом для всіх нас.
Колектив гімназії висловлює щирі співчуття рідним і близьким Героя. Вічна пам’ять тому, хто віддав своє життя за свободу та незалежність України.
Слава Україні! Героям слава!
Катерина Дмитрук
“Ця історія-нагадування про справжню ціну свободи та миру. Дякуємо ГЕРОЮ України за відвагу, доброту, мужність та відданість. Вічна та світла пам’ять. Щирі співчуття батькам та рідним”. (Світлана Дзюбук)
Список публікацій
Стало відомо про смерть восьми військових з Рівненщини // Суспільне Рівне
На Полісся у четвер прибуде скорботний кортеж з воїном, який поліг на Харківщині // Рівне вечірнє
На Рівненщині попрощалися із 25-річним Героєм // ОГО