Юрій  Кубай     народився у Бабині Гощанського, нині Рівненського району, проте більшу частину життя провів у Рівному, де мав улюблену роботу та будував сімейне щастя. У 2015 році він боронив країну на Луганщині. Юрій захоплювався риболовлею. Працював на будівництві, займався оздобленням фасадів,  мав свою бригаду, Навесні 2022 року  знову отримав повістку з військкомату.

Юрій  Кубай загинув   10 червня  у бою поблизу Комишувахи, на Луганщині. Поховали Героя у Бабині, де живуть рідні. Йому було 37 років

 

 

“Хотів помститися за все зло”. У Рівному попрощалися з Героєм

У міськраді розповідають його історію:

“Ти був для мене прикладом. Я дуже тебе люблю та шаную. Вічна пам’ять, ти завжди є і будеш для мене Героєм,” – слова, від яких на очах з’являються сльози, написав на своїй сторінці у соцмережі 15-річний Дмитро, адже його тато тепер охороняє нас усіх з небес…

Юрій Кубай народився у Бабині, проте велику частину життя провів саме у Рівному. Тут насолоджувався улюбленою роботою, тут же будував сімейне щастя.

“У Юри були просто золоті руки, він міг зробити все, що завгодно. І немає значення це для роботи чи вдома, все у нього в руках просто “горіло”, все виходило,” – розповідає дружина Героя Ірина.

Юрій працював на будівництві, займався оздобленням фасадів, мав свою бригаду. І роботу цю він надзвичайно любив, бо ж робив місто кращим — сучаснішим, яскравішим, красивішим.

“

 

Війна прийшла до Юрія Кубая не один раз, а двічі. Спершу у 2015 році довелося боронити країну на Луганщині. Повернувся додому з контузією, але живий… А вже навесні цього року знову отримав повістку з військкомату.

“Він не міг дочекатися виклику, не міг, як то кажуть, всидіти, просто рвався туди… Він не міг спокійно слухати про те, що там робиться, не міг спокійно сприймати історії дітей. Це його злило найбільше… Юра любив свою країну, і хотів нас захистити, вберегти, хотів помститися за все зло проти тих, хто цього не може захиститися сам…” – пригадує Ірина.

Добрий, веселий, щирий Юрій просто заворожував людей навколо, мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та підняти настрій. Надзвичайно любив дітей, щойно з’являвся поруч хрещеники світилися від щастя, та й сам залюбки проводив із ними час, і навколо завжди лунав дитячий сміх. А ще налагоджував стосунки з рідним сином Дмитром…

Юрій захоплювався риболовлею. Мріяв, що повернеться з війни, візьме вудку і гайда на рибу…

“Я у будь-якому випадку повернуся!” – повторював дружині щоразу, телефонуючи з війни, повторював щиро, з усмішкою та упевненістю в голосі, що буде саме так…

Життя снайпера Юрія Кубая обірвалося на 37 році. Він загинув 10 червня біля Комишувахи на Луганщині, де минула велика частина його Героїчної боротьби за Україну…

Вічна слава Герою!

Владислав Рактар

 

Кубай Юрій Сергійович ( -10.06.2022 )