Олександр Іванович Петрук народився 18 червня 1984 року в с. Лопавше. З 1991 по 2000 рік навчався в Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи вступив в Демидівське Вище Професійне Училище -25 на будівельника.

З 21 жовтня 2003 року по 5 травня 2005 року проходив строкову військову службу у Харківській області, місто Рогань, війська Протиповітряної Оборони.

По закінченню служби працював охоронцем у місті Києві та Луцьку.
У 2010 році одружився, пізніше в подружжя народилася донечка Даринка.
З 2013 року працював за кордоном у Польщі. У січні 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Обірвалося життя захисника, стрільця – санітара, 4 серпня 2023 року, в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області, у бою за нашу Батьківщину..
Страшна звістка про смерть сина чорним крилом огорнула зранене серце матері, очі якої не висихають від сліз, а душа не вгамовується від скорботи. 4 –
го серпня для Руслани Ярославівни та Івана Васильовича світ почорнів, у ньому не стало їхньої рідної кровиночки. Мужньому воїну було лише 39 років

Публікації про Петрука О

Спогади мами Руслани Святославівни:
«Саша був хорошим сином та добрим і щирим братом. Він завжди останнє розділяв з братом, щоб його не образити. В мене два сина, то Саша був як дочка, він всю роботу мені по хаті допомагав робити, а батькові по господарству. А ще, він був турботливим та люблячим татом для своєї донечки Даринки»

Демидівщина провела в останню дорогу Героя Олександра ПЕТРУКА, із прапорами та квітами у руках.

Віддати шану Захиснику прийшли рідні, близькі, друзі, та небайдужі жителі громади.

Усі разом із священнослужителями Православної церкви України молились за душу Героя у місцевому храмі.

Поховали Олександра на кладовищі у селі Лопавше. Там і відлунав сумний збройний салют за вірним сином України, за дорогою дитиною, чоловіком, батьком, земляком…

Тепер Олександр ПЕТРУК – янгол-охоронець, який з неба продовжує оберігати і захищати своїх близьких та Україну. Вічна пам’ять і слава Герою!

Відео

https://www.facebook.com/demydivska/videos/885317389474553/

Могила сина.
Поруч батько й мати.
Порожні очі, скроні - сивий дим.
Судилось долею їм сина поховати,
який пішов у вічність молодим...
Вінки жовто - блакитні
й мертві квіти.
Батько хреста, що сили, обійняв:
- Сину, вставай, тобі ще треба жити!!!!
Чому Господь мене в небо не взяв...
Під хмарами десь журавлі кричали.
Не журавлиним криком, а людським.
Батьки сьогодні, сина поховали,
серце своє і душу поряд з ним..
Журбою й смутком оповита хата.
Голосить мама:
- Де ти, сину мій.
Немає більше друга, батька, брата. Він на світлині залишився молодий.
І в спогадах...
Простий, сільський хлопчина. Який з дитячих літ допомагав.
Слухняним був, веселим, добрим сином і руки золоті від Бога мав.
Бажання не було в
нього навчатись.
Підріс: дрова рубав, косив. Жарти любив
і людям посміхатись. Хоча, багато слів не говорив.
Здобув, як всі, освіту, працював. Легких стежок не звик в житті шукати. Для
донечки, Даринка, татом став. Чуже не брав, останнє міг віддати. 

Війна прийшла.
Він сам пішов на Схід.
Повістку не чекав і не ховався. Перехрестила мама сина вслід.
Не нарікав ніколи, не боявся..
- В мене все добре! - нам завжди казав.
І не любив він про війну розповідати. Ворожий дрон машину розстріляв ми не
могли тіло його забрати...
Тепер, на цвинтарі, похований лежить.
Біля могили брат, не вірить досі. В батька сльоза непрошена біжить, у мами
стали сніжно - білі коси.
За Перемогу кров'ю заплатив. Сльозами мами, доньки, брата й тата. Як мало ти,
синочку з нами жив, а горя й сивини лишив багато
Цю втрату досі не пережили. Вона повік буде усім боліти. Для Перемоги
найдорожче віддали, а мріяли ми старість з ним зустріти.
Шумлять біля могили прапори. Чорні стрічки, жовто - блакитні квіти.
Вітер доносить голос твій згори:
- Якби ви знали, так хотілось жити... 

автор Соломія Українець

Список публікацій

На Запоріжжі загинув захисник із Дубенщини Олександр Петрук // Горинь

У Запорізькій області загинув військовий з Демидівської громади // Сфера -ТВ

У селі Лопавше попрощалися з загиблим Героєм Олександром Петруком // Район.in.ua

Петрук Олександр Іванович (18.06.1984 -04.08.2023)