Лісовський Василь   все життя прожив у Рівному і любив своє місто. Василь свого часу працював у поліції, податковій міліції, а останнім часом у ПриватБанку. Воював в АТО на Сході нашої країни. Тож з початком вторгнення росії , вже 25 лютого прийшов у військкомат. А потім щодня чекав і нервував: чого ж так довго не викликають…Дуже любив собак та риболовлю. А ще багато читав.
Загинув на першій лінії фронту: у Рівному попрощались з військовим Василем Лісовським

 

На майдані Незалежності 26 травня зібралися люди, щоб віддати шану та провести в останню путь військовослужбовця Василя Лісовського.
Панахиду за загиблим героєм відправили у Свято-Покровському соборі.
“Після повномасштабного вторгнення на нашу землю він також не сховався, а одним із перших пішов до військкомату і попросився, щоби його взяли у ряди українських захисників. Він не жалів ні свого життя, ні свого часу. І саме життя — найдорогоцінніше, що є в людини, він віддав заради того, щоби на нашій землі запанував мир“, — каже священник Василь Рудніцький.
“Чого мають йти молоді? Я прожив життя, маю дорослого сина, маю досвід, от такі мають воювати. А молодих тут не треба!”
Ці слова Василя Лісовського, сказані в телефонній розмові з передової, закарбувалися у пам’яті його рідної сестри Інни.
52-річний Василь все життя прожив у Рівному. Дуже любив наше місто, саме тут почувався комфортно, тому навіть думки про те, щоб кудись переїхати, не допускав.
Василь свого часу працював у поліції, податковій міліції, а останнім часом у ПриватБанку.
             “Він дуже любив собак. Навіть коли був на війні, постійно розпитував про свого лабрадора. Любив рибалити, виїхати за місто на берег тихого озерця й ловити рибу. А ще багато читав, ми часто обговорювали книги, обмінювалися ними і враженнями…” – пригадує Інна.
Добряк, дуже простий у спілкуванні, не намагався, як то кажуть, перевершити всіх, безвідмовний, якщо потрібна допомога.
           “Справжній брат, яким він має бути в ідеалі. Від самого малечку я була під його захистом, знала, що ніхто не образить, бо за Василем — як за кам’яною стіною,” – розповіла Інна.
А захищати він умів і не боявся. Вірив, що це повинні робити люди з досвідом. Сам же такий досвід мав — воював в АТО на Сході нашої країни. Тож і цього разу не міг чекати. Вже 25 лютого прийшов у військкомат. А потім щодня чекав і нервував: чого ж так довго не викликають…
Вже перебуваючи “на нулі” у телефонних розмовах, завжди намагався заспокоїти рідних. Запевняв, що все тихо, що береже себе.
          “Я ж не перший раз, не молодий вже, бережу себе, Інночко, не переживай,” – казав щоразу.
А ще до всього ставився з гумором, що додавало сили і йому, і близьким.
     “Казав, що так багато копав, як ніколи в житті. То ми ще разом сміялися, що то тренування перед тим, як картоплю вибирати треба буде… Якось надіслав фото з передової, то я пожартувала, що там погладшав. А він мені каже, що то так від ненависті до москалів розперло,” – розповідає сестра Василя Лісовського.
Та ворог діяв підступно. Старший сержант, командир відділення Василь Лісовський загинув від кулі снайпера, яка поцілила у голову, 23 травня неподалік населеного пункту Павлівка Донецької області…
Не дочекалася чоловіка дружина Олександра, без батьківської поради залишився 24-річний син Героя Назар. Щирі співчуття рідним…
Прощання із Василем Лісовським відбудеться завтра, 26 травня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають Героя на кладовищі “Нове”.

“Сусід наш, вшановуємо пам’ять, що він бідненький пішов за нас усіх вистояв, прийшли вшанувати пам’ять, дуже добрий був, до всіх справедливий, ми його всі знали, всі вшановуємо героя”, – Ольга сусідка

“Він був дуже і дуже добрим, він завжди всім допомагав, немє слів, розумієте з дитинства дружить і…немає слів”, – Лариса подруга

“Це наш брат, троюрідний брат. Славний хлопчина був і як чоловік, і як сім’янин”, – Тетяна троюрідна сестра

 Список публікацій

 

Лісовський Василь Григорович (1969 -22.05.2022)