Сергій Лук’янчук народився 27 травня 1981 р. в селищі Мізоч Здолбунівського району Рівненської області.
В 1987-1998 роках навчався в Мізоцькій середній школі.
Після закінчення школи, у 1998 році вступив у залізничне ПТУ №2 в м. Здолбунові, де навчався на помічника машиніста тепловоза і електровоза.
В 1999 році був призваний на службу в армію. Спочатку потрапив у Хмельницький учбовий корпус І ракетної дивізії, де вчився на сержанта. Після отримання звання був відправлений в бойову частину у Білу Криницю на посаду – оператор ракетного комплексу «Точка «У».
Після служби в армії відновив навчання в залізничному ПТУ №2, яке закінчив у 2002 р. З 2003 р. по 2009 рік працював в ТзОВ “Мехтрансбуд” на буровій установці. З 2010 р. працював в ТОВ “БУ-1 Прилуки”.
В 2014 році був призваний на службу в зону АТО. Коли закінчився термін служби – підписав контракт на службу в Збройних Силах України до кінця особливого періоду. 3 вересня 2019 р. старшина, головний сержант групи бойового управління військової частини А 1232 Лук’янчук Сергій Васильович брав участь в операції із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії у Донецькій та Луганській областях у складі сил оперативно-тактичного угруповання «Схід».
Старшина Лук’янчук Сергій 19 травня 2020 року, перебуваючи у військовій частині, виконуючи свій військовий обов’язок, раптово помер.
21 травня Мізоч прощався з своїм героєм. Похований в селищі Мізочі.
За особисті заслуги перед Батьківщиною, мужність і відвагу під час виконання своїх обов’язків, самовідданість і стійкість під час проходження військової служби сержант запасу Лук’янчук Сергій Васильович 13 жовтня 2015 р. був нагороджений заохочувальною відзнакою начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України нагрудним знаком «Учасник АТО».
Публікації про Лук’янчука С. В.
Солдат із Здолбунівщини помер у військовій частині
Помер військовослужбовець Сергій Лук’янчук із селища Мізоч Здолбунівського району.
Як повідомляє Мізоцька міська бібліотека уFacebook, смерть була раптовою у військовій частині.
Довідка: Лук’янчук Сергій Васильович
Народився 27 травня 1981 р. в селищі Мізоч
В 1987-1998 роках навчався в Мізоцькій середній школі.
По закінченні школи – в 1998 році вступив у залізничне ПТУ, де навчався на помічника машиніста.
В 1999 році був призваний на службу в армію. Спочатку потрапив у Хмельницький учбовий корпус І ракетної дивізії, девчився на сержанта.
Після отримання звання – був відправлений в бойову частину у Білу Криницю на посаду – оператор ракетного комплексу «Точка «У».
Після служби в армії працював на бурових установках.
В 2014 році був призваний на службу в зону АТО. Коли закінчився термін служби – підписав контракт на службу в Збройних Силах України до кінця особливого періоду.
В 2018 році, маму бійця Лук’янчук Тамару Феодосіївну було нагороджено « Орденом матері бійця АТО» від Всеукраїнського об’єднання громадян «Країна», а також «Подякою», за гідне виховання сина Сергія, що надійшла із військової частини, де він служив.
21 травня Мізоч прощався із своїм героєм. Віддати останню шану Сергію Лук’янчуку прийшли його побратими, рідні, близькі, друзі, знайомі.
23 січня 2021 року до Мізоча приїжджали побратими Сергія Васильовича. Бойові товариші, повертаючись із зони проведення операції об’єднаних сил на території Донецької та Луганської областей у свою військову частину, відвідали маму Сергія – Тамару Феодосіївну, щоб вручити їй «Лист вдячності» від командування та особового складу військової частини А 1232 за вклад у патріотичне виховання справжнього сина українського народу, гідного громадянина своєї країни.
Побратими вшанували пам’ять свого бойового товариша Сергія Лук’янчука, та поклали квіти на його могилі. А також вшанували всіх мізочан, героїв АТО, що віддали своє життя за волю і незалежність рідної землі.
Мама Сергія Лук’янчука – Тамара Феодосіївна звертається до всіх, хто розділив її горе із словами вдячності: «Шановні земляки-односельчани, друзі, бойові побратими! Великий доземний уклін всім вам за те, що розділили наше горе, відгукнулися та допомогли у тяжкий для родини час – втрату сина, брата Лук’янчука Сергія Васильовича. Я, як мама дякую щиро за підтримку мене у важкий час. Для мене безцінна ваша увага та допомога! Нехай ваша душа багатіє добрими справами. Нехай на вашому шляху зустрічаються люди, гідні вашої людяності, такі ж щирі і надійні, як ви. Хай Всевишній завжди оберігає вас і нашу Україну! Вічна пам’ять нашому Сергію! Хай пам’ять про нього залишиться у серцях тих, хто його знав і любив.»
Лук’янчук Сергій Васильович
Народився Сергій 27 травня 1981 р. в селищі Мізоч Здолбунівського р-ну, Рівненської обл. В 1987-1998 роках навчався в Мізоцькій середній школі. По закінченні школи – в 1998 році вступив у залізничне ПТУ №2 в м. Здолбунів, де навчався на помічника машиніста тепловоза і електровоза. В 1999 році був призваний на службу в армію. Для цього довелося на рік перервати навчання. Спочатку потрапив у Хмельницький учбовий корпус І ракетної дивізії в/ч А 4578, де вчився на сержанта.
Після отримання звання – був відправлений в бойову частину в/ч А 1290 у Білу Криницю Глибоцького р-ну, Чернівецької обл. на посаду – оператор ракетного комплексу «Точка «У».
Після служби в армії в 2001 р. відновив навчання в залізничному ПТУ №2, яке закінчив у 2002 році. 15 червня 2001 р. Сергію Васильовичу було присвоєно кваліфікацію «Помічник машиніста тепловоза і електровоза; слюсаря з ремонту рухомого складу четвертого розряду». З 2003 р. почав працювати водієм у приватного підприємця.
Був добрим, компанійським, роботящим хлопцем. Брався за всяку роботу. Допомагав батькам по господарству, дуже любив куховарити. Після роботи разом із друзями ходили відпочивати до лісу чи на Мізоцький став. Любив жартувати, подорожувати. Любив хокей. Часто разом із друзями їздив до Києва дивитися хокейні матчі на стадіоні та вболівати за улюблену команду.
Був активним учасником подій на Майдані Незалежності під час Революції Гідності в 2004 році.
З 2004 по 2008 рр. працював на ПП «Дебют» автослюсарем та слюсарем з ремонту автокранів та машин в ТОВ «Еталон-П», а в 2009 р. – слюсарем четвертого розряду в ТзОВ (товариство з обмеженою відповідальністю) в «Мехтрансбуд» (м. Новодністровськ, Чернівецької обл.). За сумлінну працю, високий професіоналізм та вагомий внесок у будівництво Дністровської ГАЕС нагороджений подякою генерального директора ТзОВ «Мехтрансбуд» М. Лутчака. З 2009 по 2012 рр. працював на буровій установці в ТОВ «БУ-Прилуки».
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 р. був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період до Збройних сил України у складі команди В 2988 в/ч В 2968 25 березня 2014 р. З 16 листопада 2014 р. по 1 квітня 2015 р. брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, сувернітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей – згідно з: Розпорядженням Генерального штабу від 19.10.2014 р., Наказом керівника сектору «А» № 116 від 16.11.2014 р; та Наказом керівника сектору «А» № 92 від 01.04.2015 р. – про завершення операції. Посвідчення про відрядження в зону проведення антитерористичної операції Сергію Васильовичу видано від 20.10.2014 р. (№ 343).
Після закінчення терміну служби в 2015 р. підписав контракт на службу в Збройних Силах України в в/ч А 1232 до кінця особливого періоду. 13 жовтня 2015 р. сержант запасу Лук’янчук Сергій Васильович був нагороджений заохочувальною відзнакою начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України нагрудним знаком «Учасник АТО» «За особисті заслуги перед Батьківщиною, мужність і відвагу під час виконання своїх обов’язків, самовідданість і стійкість під час проходження військової служби».
В жовтні 2018 р. старшина, головний сержант групи бойового управління військової частини А 1232 Лук’янчук Сергій був направлений до складу сил оперативно-тактичного угруповання «Північ» для участі в операції із забезпечення національної безпеки і оборони країни. Тоді ж матері Сергія Васильовича – Тамарі Феодосіївні Лук’янчук командиром військової частини А 1232 підполковником В. Волощуком надіслано «Подяку» за гідне виховання сина, який чесно і сумлінно виконував свій військовий обов’язок із захисту суверенітету і територіальної цілісності України. Сама ж Тамара Феодосіївна була нагороджена «Орденом матері бійця АТО» Всеукраїнським об’єднанням громадян «Країна» (2018 р.).
3 вересня 2019 р. старшина, головний сержант групи бойового управління військової частини А 1232 Лук’янчук Сергій Васильович брав участь в операції із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії у Донецькій та Луганській областях у складі сил оперативно-тактичного угруповання «Схід».
В 2018 році, маму бійця Лук’янчук Тамару Феодосіївну було нагороджено «Орденом матері бійця АТО» від Всеукраїнського об’єднання громадян «Країна»,
а також «Подякою», за гідне виховання сина Сергія, що надійшла із військової частин и, де він служив.
Колишня сусідка Тамари З. Г. Білецька 30 жовтня 2018 р. писала: «Жителька нашого селища Мізоч, що на Рівненщині Лук’янчук Тамара Феодосіївна, одна із перших нагороджена Всеукраїнським об’єднанням громадян «Країна» відзнакою «Орден матері бійця АТО», а командування та особовий склад військової частини, де служить син Сергій, надіслали подяку за гідне виховання сина, який чесно і сумлінно виконує свій військовий обов’язок із захисту Незалежності України.
Народилась Тамара Феодосіївна 24 лютого 1961 р. в сім’ї простих робітників. Нелегко жилося. В сім’ї зростало четверо дітей, яких з малечку привчили до праці. Навчалася Тамара Феодосіївна в Мізоцькій середній школі, по закінченні 10 класів – про вищу освіту не могла і мріяти, а тому пішла учнем слюсаря-складальника на Завод електроосвітлювальної арматури, що був у Мізочі. Там пропрацювала 16 років – до закриття заводу.
А далі – Здолбунівський центр зайнятості, робота лісокультурником, потім 6 років підсобним працівником при Мізоцькій селищній раді. З 2016 року працює на сезонних роботах у фермерському господарстві «Гураля», де її цінять, як хорошого сумлінного працівника. Так і перебивається на тимчасових заробітках…
Виховала Тамара із чоловіком Василем двох синів-соколів. Ось уже минає восьмий рік, як чоловік відійшов у вічність і Тамара Феодосіївна мусить із усім справлятися сама.
Коли на рідну землю ступив ворожий чобіт, старший син Сергій пішов без вагань боронити рідну землю. Вже чотири роки Сергій знаходиться на службі в Збройних Силах України за контрактом до кінця особливого періоду.
Молодший син Юрій також вже рік служить в Збройних Силах України.
Кожного дня у матері тривога на серці і одночасно гордість, що сини – захисники Вітчизни.
У Тамари Феодосіївни дуже лагідна вдача і добре серце. Вона небайдужа до чужої біди, завжди прийде на допомогу стареньким, хворим…
Щоденно мама молиться Богу, щоб її синочки здоровими вернулися додому і щоб кожна мати дочекалася повернення свого сина живим і здоровим.
Дай Боже миру і добра Україні! Пам’ятаймо: «Хто іде з мечем – від меча загине» Слава Україні!»
І от, 19 травня 2020 року мізочани отримали страшну звістку – на 38 році життя, перебуваючи у військовій частині, виконуючи свій військовий обов’язок, раптово помер військовослужбовець – старшина Лук’;янчук Сергій Васильович.
21 травня Мізоч прощався із своїм героєм. Віддати останню шану Сергію Лук’янчуку прийшли його побратими, рідні, близькі, друзі, знайомі…
За матеріалами, підготовленими завідуючою Мізоцькою міською бібліотекою Оксаною Пальчевською на основі спогадів мами Сергія – Тамари Лук’янчук
Список публікацій
Пальчевська О. Пишаємося земляками / О. Пальчевська // Нове життя. – 2018. – № 86/87/9 листоп./. – С. 6.
Матір військовослужбовця Сергія Лук’янчука із селища Мізоч Здолбунівського району Тамара Лук’янчук отримала нагороду – “Орден матері бійця АТО” від Всеукраїнського об’єднання громадян “Країна” та Подяку з військової частини, де служить її син.
11-класниця з Мізоча присвятила вірш загиблим односельцям // Нове життя. – 2021. – № 33/27 серп./. – С. 4.
Учениця навчально-виховного комплексу селища Мізоч, що в Рівненському районі, присвятила вірш загиблим в АТО односельцям: Тарасу Якимчуку, Сергію Шолудьку та Сергію Лук’янчуку.
Відомі люди селища // Мізоч історичний
Солдат із Здолбунівщини помер у військовій частині // Рівне вечірнє
Рівненчанин виконуючи свій військовий обов’язок раптово помер // Рівне1
Кущ С. “Захищав Батьківщину з 2014 року”: раптово обірвалося життя українського героя // Politeka
Раптово помер військовий з Мізоча // Нове життя