Руслан Іванович Ликов народився 26 серпня 1975 року в Хабаровському краї Росії. Коли хлопцеві було три роки, його родина повернулася до Рівного. Тут він навчався у 18-й школі, а згодом закінчив із відзнакою Рівненський економіко-технологічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування (НУВГП) за спеціальністю технолога-налагоджувача.
Згодом Руслан вступив до Рівненської філії Київського інституту права, однак після смерті батька через складні сімейні обставини залишив навчання та почав працювати, щоб допомагати родині.
Працював у будівельній сфері, займався внутрішніми оздоблювальними роботами й був справжнім майстром своєї справи.
Руслан захоплювався читанням, особливо історією України, яку знав надзвичайно глибоко. Міг годинами розповідати про історичні постаті. Щиро пишався тим, що є громадянином України.
У перший день повномасштабного вторгнення Руслан прийшов до територіального центру комплектування, щоб долучитися до захисту країни. Тоді йому запропонували зачекати. У січні 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України.
Під час служби Руслан зазнавав важких поранень, однак завжди повертався до побратимів і продовжував виконувати бойові завдання. За мужність і відданість військовому обов’язку його відзначили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий Хрест».
З кінця липня 2024 року він вважався зниклим безвісти. На початку жовтня 2026 року загибель Захисника підтвердили за результатами ДНК-експертизи.
На жаль,48-річний солдат Руслан Ликов загинув 25 липня 2024 року на Покровському напрямку.
У Руслана залишилися сестра, дружина, племінниця і син.
Прощання із Захисником відбудеться завтра, 28 жовтня, о 10:00 у Свято-Покровському соборі Рівного. Поховають військового на Алеї Героїв кладовища «Нове»
Публікації про Ликов Р.
З військовим Русланом Ликовим попрощалися у Свято-Покровському соборі Рівного 28 жовтня.
«Нечасто, як міг вийти на зв’язок, то телефонував. Про себе нічого не розказував. В нього якесь, видно, табу було на це — своє життя. Але людина хороша», — зазначив колега Руслана Ликова Олександр.
«Чесна, порядна людина. Ніколи нікому ні в чому не відмовив», — зауважила знайома загиблого бійця Тетяна.
«Він коли писав або виходив на за’язок, каже: “Я йду на танці, на дискотеку”. Ми садочком купляли «Mavic», збирали їм, щоб вони бачили, куди вони йдуть. Підтримували як могли», — пояснила хрещена Руслана Ликова Надія.
«Народився в Росії — захищав Україну. І поклав життя. Нехай спочиває з Богом», — додав знайомий бійця Олег.
