Віталій Магель народився у селі Привільне на Дубенщині. Тут же ходив до школи, а за тим вступив до Національного університету водного господарства та природокористування на кафедру “Водопостачання та водовідведення”.
Старанний, ерудований, життєрадісний юнак поєднував навчання за спеціальністю із військовою кафедрою. Після закінчення з відзнакою магістратури, Віталій залишився працювати в університеті.
У  2014 був мобілізований у ЗСУ, у 2018 році підписав контракт із ЗСУ, пройшов АТО — учасник бойових дій.

З перших хвилин повномасштабного наступу рф на українські землі, Віталій був на службі. Був начальником штабу 56 батальйону, 104 Рівненської бригади тероборони. Згодом в рамках ротації був переведений на Харківщину.

У час повномасштабної війни, на Харківщині потрапив у засідку. Життя 31-річного начальника штабу — першого заступника командира військової частини, майора Віталія Магеля, обірвалося під час бойових дій поміж селами Амбарне та Мілове на Харківщині…

Публікації про Магеля  В.
“Віталій був начальником штабу 56 батальйону, 104 Рівненської бригади тероборони. Пригадую, як ми збиралися на наради, формували батальйон. Вирішували питання по приміщеннях. Віталій завжди був активний, завжди. Фактично 56 батальйон тероборони було його дітище, вони несли службу на ділянці державного кордону”, — зазначив міський голова Олександр Третяк.
“Ми з ним познайомилися минулого року, коли він організовував цей батальйон. Тому я бачив, як він старається, як він робить все можливе. Він брав участь в контрнаступі на Харківщині. Наскільки я знаю, вони потрапили в засідку ворога”, — розповів знайомий загиблого Павло Алексєвич.
        “Він завжди відкликався, завжди допомагав. Таких людей дуже мало. Він завжди таким був, він завжди за всіх заступався, завжди всім допомагав, нікого в біді не залишав, максимально був відкритий до всіх і його всі любили. Не було таких людей, які б про нього могли сказати щось погане”, — каже одногрупниця загиблого Катерина.

“Усі думали, що він будуватиме кар’єру саме в науковому напрямі, адже все гарно вдавалося, був хорошим спеціалістом. Але Віталій вирішив інакше — спершу його мобілізували у 2014. А вже у 2018 році повністю підписав контракт із ЗСУ, пройшов АТО — учасник бойових дій. Йому дуже подобалась армія, можна навіть сказати, що мріяв про службу, але швидше за все це було його покликання,” – розповідає дружина Віталія Оксана.

Віталій завжди старався бути чимось корисним — тому його телефон вкрай рідко замовкав. Він завжди прагнув допомогти, зарадити. Відкрита, щира людина, яка ніколи й нікому не хотіла зла, навпаки — всіляко підтримував та надихав.

Віталій любив бувати поряд у батьків, які живуть на Дубенщині. Саме тут намагався реалізувати різноманітні задуми — купив овець, аби зайнятися вівчарством. А перед цим опановував бджільництво.

“Віталій зумів поєднати у собі багато різноманітних якостей завжди прагнув спробувати щось нове. Він все знав, всім цікавився і не хотів зупинятися. Та найцінніше — це Матвій. Синочок-першокласник. Для нього Віталій був готовий на все. Взагалі для чоловіка завжди на першому місці була сім’я — ми з сином, батьки, брат… Але через цю війну вимушений був відсунути нас та на перший план вивести роботу…” – продовжує Оксана.

З перших хвилин повномасштабного наступу рф на українські землі, Віталій був на службі. Тоді ще виконував обов’язки начальника штабу тероборони Рівненщини. Спершу старався бувати вдома хоч зрідка, але врешті…

“Останні пів року ми майже не бачилися. Він був весь в роботі. Спілкувалися при найменшій нагоді. Віталій завжди намагався мене заспокоїти, вберегти, відмежувати від поганих думок. У нього завжди все добре, всі проблеми він вирішить сам… Та й взагалі, він не з тих людей, хто буде розповідати про труднощі чи негаразди. Жодного слова про це, так само і про службу… Головне, аби ми береглися, аби ми не хвилювалися. Така порожнеча залишилась, невисловленість…” – каже дружина Героя.

Життя 31-річного начальника штабу — першого заступника командира військової частини, майора Віталія Магеля обірвалося під час бойових дій поміж селами Амбарне та Мілове на Харківщині…
Прощання із Героєм відбулося 19 жовтня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали його на малій батьківщині — у селі Привільне.

 Список публікацій

Ничипорук І. Віталій Магель не жив. Він горів невгамовним життям [Текст] / І. Ничипорук // Сім днів [Рівне]. – 2022. – № 43/27 жовт./. –
С. 2.
Рівняни попрощались з 31-річним майором Віталієм Магелем, який загинув в бою з російськими окупантами на Харківщині. Поховали його на малій батьківщині – у селі Привільне Дубенського району

У Рівному прощалися із 31-річним майором: Віталій Магель народився у селі Привільне, на Дубенщині (ВІДЕО) //Рівне 1

У Рівному в останню дорогу провели майора ЗСУ (ФОТО) // Рівне  вечірнє 

Був відкритою та щирою людиною: У Рівному попрощаються з 31-річним майором //

Радіо Трек: новини

Магель Віталій ( ??? )))