Матеяш Олександр Володимирович (11.08.1992-28.09.2024) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Олександр Матеяш народився 11 серпня 1992 року в селищі Квасилів. По завершенню школи опанував фах електрогазозварювальника у Квасилівському професійному ліцеї. Працював за фахом на цементно-шиферному заводі.

Отримавши повістку в 2024-му році, прагнучи захистити свою державу та свій народ, без жодних сумнів вступив до лав ЗСУ. Після проходження базової військової підготовки був направлений розвідником до 253-го окремого штурмового батальйону.

Військова служба для нього була не лише обов’язком, а й постійним шляхом розвитку. Олександр наполегливо навчався, удосконалював свої навички, пройшов сержантські курси та мав отримати призначення на посаду сержанта … однак не встиг. Він завжди дбав про побратимів, переживав за них. А ще ніколи не перекидав завдання на інших – завжди йшов першим.

Олександр завжди дбав про побратимів, переживав за них. А ще ніколи не перекидав завдання на інших: завжди сам йшов першим на виконання.

32-річний солдат Олександр Матеяш загинув 28 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в Курській області.

За відвагу нагороджений відзнакою “Золотий хрест”

Поховали захисника на кладовищі села Здовбиця, Здовбицької територіальної громади

Публікації про Матеяша О

«Він дуже цінував сім’ю, це для нього було найдорожче. Коли Саша отримав повістку в 2024 році, без зайвих вагань чи запитань пішов служити. Прагнув понад усе захистити свою родину. Впертий, завжди добивався свого, якщо мав мету – йшов до неї, справжній чоловік. А ще дуже справедливий», – каже старший брат Героя Анатолій.

«Саша дуже любив автівки та мотоцикли, гарно розбирався у них, міг відремонтувати. Вправний водій, сам називав себе гонщиком… Хороший хлопець, себе не дасть образити, і за інших міг постояти», – розповідає тато Героя Володимир

.«У нашій родині вдома одні дівчата полишалися – всі чоловіки служать, захищають країну… Тому повідомлення були короткі – «все нормально». Для нас це було звично, бо в тих умовах не дуже поговориш, і не завжди є така можливість. Всі це розуміємо, бо всі воюємо – я, старший син, зять, ще одного зятя вже поховали, а тепер Саша…», – каже батько.

У Рівному попрощалися з військовим Олександром Матеяшем

Прощання із Героєм відбулося , 4 жовтня, о 9.30 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна службу проведено у Свято-Покровському соборі. Поховали захисника на кладовищі села Здовбиця…

“Я його знаю майже все життя. Він, по-перше, не тільки мій кум, а ще й мій однокласник, друг. Він мого старшого сина хрестив — Максима. Залишилась мама, батько, Толік — старший брат і Валя — менша сестра. Всі ми зібралися. Мені дуже прикро, що такі обставини нас за останній час зібрали”, — розповів кум загиблого військового Назарій.

“Він, мабуть, пішов служити на початку травня, був у Донецькій області. Телефонував мені, казав, що не дуже там у них були справи. Потім його сюди забрали на реабілітацію. Він був поранений, лікувався трішки. Потім пройшло трохи часу, я йому телефоную, запитую: «Де ти? Що ти?». Він каже: «Я їду в Англію на навчання». Через місяць часу він казав, що заїде, але так і не заїхав, поїхав одразу туди”, — поділився кум Олександра Матеяша.