Мулявка Ярослав Петрович, позивний “Jango” (15.01.1992 – 29.12.2022) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився Ярослав у с.Ремчиці. Після закінчення середньої школи продовжив навчання у Рівненському Національному університеті водного господарства та природокористування, за спеціальністю «Геоінформаційні системи і технології», який закінчив у 2014 році. Пізніше, Ярослав працював у БТІ та розробляв складну технічну документацію для Рівненської та Хмельницької АЕС.

З перших днів війни записався до тероборони у Рокитному, де проживав разом із дружиною. Згодом підписав контракт та служив у військовій частині на кордоні з білоруссю. Піти на передову вирішив сам, не чекаючи виклику. Говорив: «Якщо не я, заберуть когось іншого». Це те, що найкраще говорить про нього як про Людину совісну, справедливу, сміливу, щиру та відданого патріота.

За кілька тижнів вивчився на аеророзвідника і став одним із найкращих у своїй команді, був керівником розрахунку з позивним Jango. Кожного дня обстріли були все ближче, але щоразу вони їхали на завдання в найгарячіші точки, обороняючи Бахмут.
Загинув Ярослав Петрович 29 грудня 2022 року під Бахмутом, у священній битві, пліч-о-пліч, зі своїми побратимами за вільну та незалежну Україну.

У Героя залишилися: мама, дружина Вікторія, брат і маленький племінник.

Похований на кладовищі у рідному с. Ремчиці.

Солдат Мулявка Ярослав Петрович, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила, нагороджений орденом «Хрест Героя» (посмертно).

Публікації про Мулявку Я.

У Сарненській громаді попрощалися з захисником Ярославом Мулявкою, який загинув 29 грудня.

ВІДЕО: https://www.facebook.com/watch/?v=135211299535205

«Піти на передову вирішив сам, не чекаючи виклику. «Якщо не я, заберуть когось іншого», – це найкраще говорить про нього як про людину совісну, справедливу, щиру, патріотичну. В усьому, за що брався, він був чесним, старанним, успішним і скромним. Людина слова. Хотів жити у справедливій, вільній, безпечній країні і робив для цього все до останнього подиху», – зазначив його брат Вадим.

«У всьому, за що він брався, він був чесним, старанним, успішним. І скромним. Людиною слова. Був також на Майдані у його розпалі. Хотів жити у справедливій, вільній, безпечній країні і зробив для цього все. Коли ми пропонували шукати можливості спрямувати його звідти кудись інакше, сказав, що не може залишити хлопців. Був з ними до кінця. Разом вони і загинули. Кожного дня останнім часом обстріли були все ближче, але щоразу вони їхали на завдання в найгарячіші точки. А ще у нього були мрії, плани на майбутнє, — розповідає брат Вадим. — Ще до лютого він почав вивчати ІТ-технології, англійську! Ніколи не боявся роботи, просто брав і робив. З весни 2022 ми мали б шукати йому співбесіди та роботу, можливості для тих змін, до яких він йшов. Ярослав — найчесніша і найдобріша людина, яку я знав…».

«Ярослав, потрапивши до мене на навчання на аеророзвідку, з перших днів занять став одним з найуспішніших студентів, як у розвідці, так і на скидах. Коли нас відправили на Схід, він не лякався і не ховався від недалеких приходів ворожих снарядів. Виявивши його моральну і психологічну стійкість і нахили до керування, а також гарні навички пілота, ми зробили його керівником групи виїзду. Група, під його керівництвом, допомогла знищити більше сотні окупантів, корегуючи вогонь нашої артилерії. Побратими ж відзначали його як гарного і розуміючого керівника.

В день загибелі, його група окрім розвідки і корегування займалася і скидами, знищуючи ворогів за допомогою дронів. Група Ярослава потрапила під артилерійський обстріл 122 та 152 калібром та з 2С7 Піон, що призвело до повного руйнування будівлі, де вони перебували. Джанго, Вікінг, Сом та Літо назавжди в строю. Вічна памʼять та слава воїнам.»

Командир Ярослава, позивний Кристал

«Ярослав – найчесніша і найдобріша людина, яку я знав. Згадайте та згадуйте про нього усі. Будьте гідні його життя! Я, ми всі, будем пам’ятати про тебе все життя, та пронесемося памʼять про тебе крізь життя. Честь і вічна слава тобі, Воїне!»