Назарчук Павло Володимирович народився у м. Костопіль. Навчався у школі №6, згодом — у Костопільському будівельному коледжі. Працював будівельником за кордоном.
Коли розпочалася війна, Павло не вагаючись, добровольно пішов до ТЦК . У листопаді вступив до лав ЗСУ. А вже у грудні 2022 року був у складі 88-го батальйону 106-ї бригади ТРО на околицях м. Бахмут. Саме там і розпочався його бойовий шлях на посаді стрільця-піхотинця. Більше року його підрозділ перебував у населених пунктах Бахмут, Нове, Щурове, Зарічне, Лиман Донецької області. Саме тут отримав поранення тім’яної частини голови та контузію.
У листопаді 2023 року Павло приїздив додому у відпустку. Тоді, як виявилося, бачився з родиною востаннє. Після відпустки був переведений до 80-ї десантно-штурмової бригади, де захищав українську землю під Красногорівкою. Командир в/ч А7181, де служив Павло, відгукувався про нього позитивно, як про воїна з достатнім рівнем професійних умінь і навичок, відповідального, підготовленого, грамотного. Захисник виявляв на службі розумну ініціативу та вдосконалював свій професійний рівень.
У вересні 2024 року старший солдат Павло Назарчук помер від множинних травм поблизу села Битиця на Сумщині.
Поховали Павла Володимировича Назарчука, на кладовищі «Нове» в Костополі.
Публікації про Назарчука П.
У четвер, 12 вересня 2024 року, Павла Назарчука відспівали у його рідній домівці. Відспівував настоятель храму Петра і Павла отець Володимир. Попрощатися та провести воїна в останню путь прийшли рідні, друзі, знайомі, жителі міста та представники влади.
«Наш син був справжнім героєм Не боявся труднощів, безстрашно йшов назустріч небезпеці, захищаючи те, у що вірив. Був майстром на всі руки, за що б не брався, завжди доводив справу до кінця. Незважаючи на біль втрати, ми пишаємося Павлом. Пам’ять про нього завжди житиме у наших серцях», – сказала мама захисника.
Згадує Мирослави, сестра
«У мами на кухні завжди було особливе світло — не тільки від вікна, а й від нього. Він приходив, як завжди, з усмішкою, з пакетом чогось смачненького. Ставив каву варитися, і поки вона «пихтіла» на плиті, розповідав щось смішне, або просто слухав. Він умів слухати так, що здавалося — весь світ зупиняється, щоб дати тобі слово. Його кава була міцна, як і він сам. І завжди з чимось солодким — бо життя, казав, має бути з балансом. Він пригощав усіх, не забуваючи нікого, і навіть коли сам був втомлений, завжди знаходив сили зробити комусь приємне. Для племінників він був не просто дядьком — він був чарівником. Вони бігли до нього, як до джерела радості, бо знали: буде сміх, буде гра, буде щось смачне, і буде любов. Безмежна, щира, така, що гріє навіть зараз. А для мене він був частиною серця. Той, хто не боявся нічого, і вчив мене бути сильною. Його слова — “Мироська, ти справишся, бо ти моя сестра” — досі звучать у мені, як оберіг.»
“Невблаганна смерть забрала життя ще одного нашого випускника. Назарчук Павло Володимирович. Добровільно долучився в ЗСУ в 2022 році. Двічі поранений, отримав контузію. Має державну нагороду. Чин похорону розпочнеться сьогодні о 12.30 за адресою вул.Соловяненка, 30. Співчуваємо рідним і близьким. Пам’ять про Павла залишиться в наших серцях.”
Список публікацій
Назарчук Павло Володимирович // Костопільська міська рада
Назарчук Павло Володимирович // Вечірній Костопіль
Перша річниця по смерті Павла Назарчука // Костопільська міська рада
У Костополі поховали воїна, який два роки захищав країну від рашистів і зненацька помер:[Павло Назарчук] // Рівне вечірнє: