Павлюк Тарас народився 12 лютого 1969 року в селі Рясники Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Закінчив Рівненське СПТУ-38, де опанував фах слюсаря-сантехніка. Строкову службу проходив в Прикордонних військах. Після закінчення інституту працював на Бабино-Томахівському заводі, остання посада на цьому підприємстві – начальник ТЕЦ. Брав участь в Революції гідності, АТО, вступивши 2014 р. в добробат “Азов”.
Працював водієм-далекобійником у Бельгії. Після 24 лютого 2022 року розірвав контракт з роботодавцем та повернувся в Україну, щоб захищати рідну землю, оскільки вже мав воєнний досвід.
27 травня 2022 року Тарас Павлюк загинув поблизу селища Комишуваха, що на Луганщині, у результаті масованого артилерійсько-мінометного обстрілу.
Поховали Героя 1 червня 2022 року в рідному с. Ріясники.
У Тараса Павлюка залишились дружина, донька і син.
Публікації про Павлюка Т.
Учора, у селі Рясники попрощалися з 53-річним захисником Тарасом Павлюком. Він загинув в бою у районі Комишувахи, що на Луганщині. Тарас Павлюк працював водієм-далекобійником у Бельгії. Після 24 лютого розірвав контракт з роботодавцем та повернувся в Україну. Воював у 24-ій бригаді імені короля Данила. У захисника залишились дружина, донька і син.
До слова, дід Тараса Павлюка – відомий український поет, прозаїк, перекладач Антін Павлюк, який у 1919 році був у полку Січових стрільців Євгена Коновальця Армії УНР.
Війна родини Павлюків за Україну триває вже понад 100 років…
Світла пам’ять Герою!
Співчуття рідним та близьким!
З Facebook-сторінки групи “Рідний край”
Від УНР до “Азову” – столітня війна Павлюків
«Все життя боремося за українську державність, така в нас родина. А коли загинув брат Тарас, то разом з ним і діда Антіна увічнили — нехай молодь пам’ятає, якою ціною дається свобода», — сумно каже Ігор Павлюк. Минулої п’ятниці на стіні школи у селі Рясники на Гощанщині за його ініціативи відкрили меморіальну дошку двом патріотам. Унікальність її в тому, що вона присвячена двом чоловікам з однієї родини, які загинули в боротьбі за Україну — але з різницею майже в 100 років. Бо Антін Павлюк був сучасником і соратником Євгена Коновальця в армії УНР, а його нащадок Тарас пішов добровольцем на фронт у путінській війні. І загинув 27 травня цього року у боях на Луганщині.
— Мій брат Тарас був неймовірним. Мав твердий, «керівницький» характер, але завжди стояв за справедливість. Раніше Тарас був підприємцем, пробував себе в різних сферах. Але коли росіяни напали 2014-го, він залишив все і пішов добровольцем в «Азов», був водієм-механіком у танковій роті. Вернувся додому, а потім вирішив поїхати в Європу водієм-далекобійником, щоб забезпечувати родину. Коли почалося вторгнення 2022-го, брат був у Бельгії. Але дізнавшись про напади 24 лютого, миттю розірвав контракт з роботодавцем і рвонув додому. Тільки й переночував, а на ранок уже побіг до центру комплектування. Хотів знову до побратимів в «Азов», але тоді не було можливості до них потрапити. Тож його відправили у 24-ту окрему механізовану бригаду Короля Данила бригадним розвідником. Незадовго до загибелі перестав виходити на звя’зок. А 27 травня поліг в районі Попасної — біля Комишувахи у Луганській області. Тоді там точилися тяжкі бої, загинуло багато хлопців…
Думаю, він і не міг інакше вчинити, бо така вже в нас родина. Боролися за державність наші діди. А 1990-го ми з однодумцями, Тарасом та нашим батьком стали засновниками Гощанського осередку Народного руху України, — згадує брат загиблого.
У загиблого 53-річного бійця залишилися удова та двоє дітей — донька Ольга та молодший син Антон. Як розповідає Ігор Павлюк, Антон — їхнє родове ім’я. Його рідного діда звали Антоном, тітку — Антосею, а двоюрідного діда — Антіном.
Саме Антіну Павлюку присвячена друга половина дошки, бо він був одним із Січових стрільців. Але про це стало відомо лише нещодавно, завдяки відомому рівненському історику Андрію Жив’юку.
— Дід Антін був поетом, прозаїком, перекладачем. Його хрещеними батьками були син Костянтина Ушинського та Наталія Скоропадська — двоюрідна тітка гетьмана Скоропадського. Але ми не знали, що він ще й був у Січових стрільцях. Це вдалося дізнатися завдяки Андрію Жив’юку. У Чехії він знайшов документ — реєстраційну карточку, де написано, що Антін Павлюк був поручиком четвертого полку Січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця! Був учасником Другого зимового походу. В тій же реєстраційній картці вказано, що він воював із 1917 року по 1921 рік, в яких таборах він сидів… Бо по завершенні воєнних дій він вернувся до Острога і був заарештований. Сидів у в’язниці, у таборах. Після звільнення переїхав до Львова, а потім жив в еміграції в Празі, але у 1932-му повернувся в радянську Україну. Згодом його заарештували і вислали у Казахстан, до Семипалатинська. Там його у 1937-му засудили вдруге, як антирадянський елемент, до 10 років виправно-трудових таборів, де він і загинув. А про Пилипа Павлюка, який був батьком Антіна, є стаття у Вікіпедії — він був відомим краєзнавцем та громадським діячем.
Список публікацій
Вічна слава нашим Героям! Рівненщина продовжує втрачати на війні своїх кращих синів і доньок! // Вісті Рівненщини. – 2022. – 10 черв. – С. 2.
Васильчук В. Стоп’ятилітня війна рясниківців Павлюків / В. Васильчук // Рідний край. – 2022. – 8 черв. – С. 1, 5.
Васильчук В. Пошанували в столиці / В. Васильчук // Рідний край. – 2022. – 12 жовт. – С. 2.
Ракс О. Від УНР до “Азову” – столітня війна Павлюків / О. Ракс // Рівне вечірнє. – 2022. – 19 жовт. – С. 12.
родина воює понад 100 років: на Рівненщині попрощалися із військовим, який загинув на війні // ITV media group
В Рівненському районі попрощалися із загиблим військовим // Рівненських новин