Попович Андрій Юрійович (10.01.1993-16.07.2025)

Попович Андрій Юрійович народився 10 січня 1993 року в Костополі. Навчався у місцевій школі №2, згодом здобув фах муляра-штукатура в Костопільському будівельно-технологічному фаховому коледжі. Після закінчення навчання працював за спеціальністю, спершу на приватних підприємствах у рідному місті, згодом за кордоном.
   Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій перебував у Чехії. Проте повернувся додому, щоб підтримати батьків.
   У грудні 2024 року його мобілізували до лав Збройних Сил України.Андрій проходив службу солдатом у складі 225 окремого штурмового полку.
   Андрій Попович загинув 16 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в Сумській області. Андрій, єдиний син у батьків. Полеглого захисника відспівали у Петропавлівському храмі. На майдані Т.Г. Шевченка з ним попрощалася громада.
Поховали Андрія Поповича на «Новому» цвинтарі в Костополі.

Попович Андрій Юрійович нагороджений медаллю ” За оборону рідної держави”

Публікації про Попович А

У суботу, 2 серпня, Костопільська громада проведе в останню путь свого захисника Андрія Поповича, який віддав життя за Україну.

Останній шлях. воїнів : Прапо, Хрести, портрети

Портрет Андрія під час прощальної церемонії

Згадує Тетяни Миколаївни, мама:
«Син був надзвичайно добрим і щедрим. Він постійно допомагав у всьому, а на свята ми завжди разом готували різні смаколики. У моїй пам’яті назавжди залишаться його посмішка та влучні жарти. Син завжди вмів підтримати, коли на душі було тяжко… Його любили й поважали всі сусіди та знайомі, а від однокласників і друзів з училища я чую лише найтепліші й найкращі слова».

«Син був нашим маленьким промінчиком сонця. Він завжди жартував, умів підтримати розмову, дуже любив футбол і риболовлю. Ми ніколи не мали з ним клопоту. Коли 11 грудня 2024 року його мобілізували, він сказав: “Тату, я не буду йти в СЗЧ. Я буду захищати вас із мамою, щоб ви могли спокійно жити…”. На жаль, 16 липня 2025 року Андрій загинув».

Батько також розповідає:

«Про службу він багато не розповідав. Казав, що все добре, аби нас не тривожити. Завжди тримався на позитиві — усмішка не сходила з його обличчя. Він був дуже щирим, добрим, світлим хлопцем. Що можна сказати про сина? Для мене він був найкращим».