Радько Сергій Радько Сергійч,позивним “Єнот” (22.04.1998 – 21.01.2023)

Народився Сергій у м.Сарни. Навчався у Сарненській ЗОШ№2. Під час навчання в школі зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працеюбний, уважний учень. Після закінчення середньої школи поїхав до Будапешту, де почав працювати на заводі. Тут також був старанним та сумлінним працівником. Сергій був позитивним, працелюбним, ввічливим та цілеспрямованим. У вільний час почав малювати, писати вірші, складати картини з пазлів та займатись спортом. Був комунікабельний та мав багато друзів. Після повернення з-за кордону вирішив вступити на військову службу до ЗСУ, Під час проходження служби отримав військове звання «молодший сержант» Державної прикордонної служби України.

З початком повномасштабного вторгнення 24-річний Сергій Радько став на захист рідної землі ще в березні 2022 року, підписавши контракт, адже був патріотом своєї країни.

Служив сержантом прикордонної служби у Мукачівському прикордонному загоні імені героїв Карпатської Січі. Мав позивний Єнот. Був влучним стрільцем, через що отримав посаду «снайпер». Бойовий шлях Сергія був нелегкий: одинадцять місяців захищав Україну в напрямках Житомир, Лиман, Краматорськ, Харків, Луганськ…

21 січня 2023 року Сергій разом з побратимами перебував на спостережливому пункті поблизу села Кармазинівка Луганської області. У цей час над позиціями завис розвідувальний дрон, готовий коригувати ворожу артилерію. Позаду були розташовані основні позиції підрозділу. Розуміючи це, Сергій Радько вийшов зі сховку і почав рухатись у протилежному напрямку. Дрон полетів за ним. Він деякий час вів його за собою, відволікаючи увагу операторів. Коли ворог зрозумів, що його дурять, – скинув на Сергія боєприпас. Осколок потрапив у серце. Герой врятував життя побратимам і прийняв удар на себе.

У Героя залишилися тато, брат, сестра з племінниками.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

Указом Президента України від 17.03.2023 № 161/2023 ” за заслуги в захисті державного суверенітету та
територіальної цілісності України Радька Сергія Валентиновича відзначено державною нагородою України – орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)

За особисту мужність і самовідданість, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння українському народові сержанта Сергія Радька навічно зараховано до списків особового складу 27-го прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі.

Публікації про Радько С.

Навіть перебуваючи в окопах не покинув своє улюблене заняття – писати вірші:

«Воїн»

…Хочу розповісти історію я 
Щоб ваша душа її прийняла
Про Воїна хочу розповісти
Щоб всі люди знали хто він такий.

І взагалі є в Україні дуже багато таких
Але не як у фільмах, в обладунках крутих
Не такий він, аж ніяк не такий
Воїн це просто простий чоловік

Який життям звичайним жити звик,
Він може бути боксером який винесе в миг
Лікар який лікує в людях жахливий поріг
Музикант спів якого лунає за ріг

Воїном може бути сантехнік і газовик
Навіть жінка яка робить смачний пиріг
І так далі, кожен із них
Чому прості люди спитаєте ви, 
То ось такі то ось такі
Ви думали що він має бути крепкий, здоровий міцний,
А я вам скажу що ні не завжди
Я сам зрозумів тільки хто воїн тоді, 
Коли в нашу країну принесло горе й біду 
І нажаль людську смерть не одну 
Війна Україну вкусила як як змійка гримуча 
Укус для всіх нас був дуже болючий 
Жах для людей неминучий 
Який підкрадався до українців рішуче 
В цьому вина однієї людини жаднючій

Той що вкусив Україну, змій той гримучий 
Вся планета знає що то за змій 
Рідкісний вид, один він такий 
Давайте разом відповімо 
Що це за змій, так це путін ху.ло…

Пам’яті Сергія Радька: воїн-прикордонник із Сарн загинув, відвівши ворожий дрон від побратимів

24-річний сержант у перший день повномасштабного вторгнення на своїй сторінці у Facebook написав: «Страх – це слабкість, а слабкість – це не про нас. Ми сильна і незалежна нація». Свої слова підтвердив відважним вчинком: прийняв на себе удар ворожого дрона, рятуючи побратимів. 21 січня, у річницю з дня загибелі Сергія Радька, вшановуємо пам’ять про Героя.

«Сергійко був позитивним, усміхненим життєрадісним та ввічливим. Він одним із перших, не вагаючись, пішов захищати Україну. Адже був патріотом. Його бойовий шлях був нелегким. 11 місяців захищав Україну на напрямках: Житомир, Лиман, Краматорськ, Харків, Луганськ… Він був справедливим воїном. Ніколи не підводив. Він боронив наші землі та до останнього подиху стояв на захисті держави, захищав нас і весь український народ. Його щира посмішка завжди лишиться в нашій пам’яті», – розповідає сестра Марія Радько.

Рідні загиблого прикордонника збудували на його честь музей у місті на Рівненщині

В день земного народження, 22 квітня 2025 року, в пам’ять Героя Державної Прикордонної Служби сержанта Радько Сергія Валентиновича в рідному м.Сарни, в будинку де він проживав, з’явилася музейна кімната та меморіальна дошка, яку вікрив батько Валентин Радько. Музейна експозиція висвітлює життєвий та військовий шлях Захисника.

…. Ріс без матері, його, а також старших сестру і брата, самотужки виховував батько.

“Це була золота дитина, добрий і життєрадісний, промінчик сонця у нашій родині, — із сумом каже тато воїна Валентин Радько. — Син чудово малював, писав вірші, плавав, займався спортом, мав багато друзів. Для кожного знаходив добре слово і підхід. Здавалося, що наче й дитина перед тобою, а словами, думками та вчинками ніби дорослий”.

Після закінчення 11 класу юнак вирішив спершу заробити власні гроші, стати фінансово незалежним, а згодом й про навчання подумати. Тож відкрив свою ятку на місцевому ринку й продавав каву, чай та квас. Спробував і непростого заробітчанського хліба — працював на заводі в Угорщині.

На своїй сторінці у соцмережі прикордонник тоді написав: “Україна для нас — це не просто земля, це наш дух, наша воля. Україна і ми — одне ціле, що б не сталося. Тримайтеся та вірте один в одного, і ми все подолаємо. Ми не боїмося, тому що страх — це слабкість, а слабкість — це не про нас”.

За день до загибелі боєць розмовляв із рідними, казав, що має ще один вихід, і опісля приїде у відпустку на 20 днів. Попросив сестру, аби приготувала зелений борщ (із щавлю). Але замість довгоочікуваної зустрічі рідні отримали страшну звістку.