Дмитро Рицький народився 8 листопада 2000 року вм. Костопіль у дружній багатодітній сім’ї . В 2016 році закінчив Костопільську ЗОШ №2, вступив на навчання до Костопільського будівельно – технологічного коледжу, провчився лише півтора місяця, сказав, що це не його справа. В мирний час працював на будівництві.
З 2019 року був учасником антитерористичної операції на Сході України, пішов служити у ЗСУ за контрактом. Дмитро був стрільцем, помічником гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону, старшим солдатом в/ч А 1008 14 – ої ОМБР, учасником АТО, ветераном бойових дій.
Військовослужбовець загинув 18 травня 2022року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу с. Яковлівка Донецької області Бахмутського району.
Посмертно солдат Рицький нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
. У Дмитра залишилися мама, дві сестри та двоє братів.
.
Публікації про Рицького Д
«Його знали як доброго, чуйного, веселого та відповідального бійця. Дуже любив свою маму, братів, сестер. Любив життя, будував плани на майбутнє, ніколи нічого не боявся. Його життєвим кредо було гасло «Рухатися тільки вперед!». Він багато чого не встиг і так багато зробив для рідної землі! Кажуть, якщо для когось назавжди заходить сонце, на небі обов’язково з’являється нова зірочка, яка яскравим промінчиком завжди нагадуватиме нам, що Герої не вмирають», – зазначили у Костопільській міській раді.
Спогади Мами:
Спогади мами Валентини Олександрівни :
« Син мав веселу вдачу змалечку, не міг всидіти на місці. У школі часто бешкетував, постійно щось вигадував на уроках, тож за це його часто викликали до директора.Зростав він у дружній багатодітній родині, де кожен відчув тепло, турботу і підтримку. Серед п’ятьох моїх дітей Дмитро четвертий і наймолодший з братів. Він дуже любив своїх братів і сестер. Найбільше переживав і піклувався про молодшу сестричку. Подобалося йому готувати, особливо випікати вироби з тіста
Ще в 7 класі, на день народження молодшої сестрички, він разом зі мною спік смачний великий торт. Це було приємно.Коли вже Дмитро виріс, їздив з братами на заробітки у Київську область. Він жив поблизу військової частини, очевидно звідси інтерес до військових. Тому й сам вирішив піти у ЗСУ на військову контрактну службу. Любив життя, будував плани на майбутнє.
Спогади сестри Віти :
«Брат був товариським, доброзичливим, чуйним. Мав багато друзів, був оптимістом. Підтримував своїх побратимів, коли вони були виснажені після бою дотептим жартом, додаючи бадьорості та оптимізму і тоді втома зникала, у бійців з’являвся піднесений настрій. Сам, будучи позитивним, він випромінював і поширював цю рису на інших. Огортав своїм теплом племінника Дениса і залюбки проводив з ним вільний час.
Захищати країну став з 27 лютого 2019 року, відтоді, як уклав 3 – річний контракт. Боронив від ворожої орди Сєвєродонецьк, Маріуполь, Донецьк. Контракт закінчувався 27 лютого 2022 року. Мріяв повернутися додому, одружитися, створити сім’ю, виховувати власних дітей… Оскільки розпочалася повномаштабна війна, додому не повернувся, продовжував захищати рідну землю. Там, у горнилі, світлим променем торкнулося молодих сердець щире кохання. Дарина, бойовий медик, і Дмитро зустріли один одного і покохали. Попросив товариша надіслати обручки. Освідчився Дарині у суботу, а в середу наступного тижня загинув… Його кохана отримала тяжкі поранення, тому не змогла провести Дмитра в останню дорогу. Жорстока, людиноненависницька війна знищила їхнє кохання і розлучила навіки.
В Ізюмі ворог скидав на українських бійців фосфорні бомби. Дмитро тоді телефонував і запитував: – Сестричко, ми знаходимося серед поля. У бійців висока температура, рвота. Що робити ? Я одразу ж – на « Швидку». Отримані рекомендації передала брату. Через дві доби їх стан покращився.
Про останній бій поблизу с. Яковлівка Донецької області Бахмутського району розповіли побратими. Їх було дванадцять. Ворог взяв бійців у кільце і нещадно обстрілював. Всіх поскидали на купу – і поранених і мертвих. П’ять діб без медичної допомоги провели захисники. П’ятеро загинули, серед них і Дмитро, семеро отримали поранення. Зв’язку з ним не було, а потім мамі зателефонували з його номера, та голос був побратима. Він сповістив трагічну звістку – 18 травня 2022 року Дмитро загинув, сказав, щоб пишалися сином і братом, котрий завжди був попереду і нічого не боявся. Упізнати брата було нелегко, бо ворог підірвав БТР, не лишилося ні речей, ні документів, Коли вдалося отримати « зелений коридор» стали забирати загиблих. Опізнали його по татуюваннях на руці. Осколки потрапили в голову, кулі пронизали тіло. Ми втратили дорогого брата і сина. Він любив нас усіх, любив життя, та понад усе -Україну».Спогади сестри Анастасії:
« Дмитру я довіряла усі свої таємниці. Брат знав про мене все, підтримував, давав поради. Перебуваючи на війні, писав, щоб ми не плакали, якщо щось трапиться, а товариша просив, у такому випадку, потурбуватися про мене. Побратимам наказував не покидати маму. Мені й досі не віриться, що ніколи не побачу улюбленого брата. Дмитро колекціонував монети і купюри, любив грати у комп’ютерні ігри, захоплювався футболом, сам тренувався. Любив відпочивати з друзями на природі. Хотів придбати автомобіль».«Пишаюся, що маю такого брата! Йому був лише 21 рік, а ця клята війна забрала його у нас… Він був прекрасним сином, дуже хорошим братом і дядьком для своїх племінників, який завжди підтримував і не дозволяв падати духом. Небеса забирають найкращих, проте Герої не вмирають! Слава Україні!» – розповіла рідна сестра загиблого Анастасія.
Світлини із домашнього архіву
У Костополі відкрили меморіальну дошку в пам’ять про Дмитра Рицького
8 листопада Дмитро мав би святкувати свій 23-й день народження. Тому, саме цього дня рідні загиблого військового вирішили відкрити меморіальну дошку в пам’ять про сина, брата, дядька та вірного захисника країни.
Дмитро зростав у будинку на Грушевського, 4, де і розмістили дошку. Вшанувати пам’ять героя прийшли рідні воїна, друзі, сусіди, представники влади та духовенства. Право відкриття надали братові та племінниці Дмитра. А освячували дошку місцеві священники ПЦУ на чолі із Митрополитом Іларіоном Рівненським і Острозьким.
Відтепер портрет усміхненого воїна щодня нагадуватиме костопільчанам про подвиг Дмитра і його внесок у спільну боротьбу всіх українців! Вічна слава Дмитру Рицькому!
Список публікацій
Війна завадила здійснення мрій Дмитра // Новини Костопільщини. – 2022/ 28 травня/. – С.2.
.Надєждіна А. Веселим, життєрадісним, товариським назавжди залишиться у нашій пам’яті Дмитро Рицький // Новини Костопільщини. – №34/ 24 серпня/. – С. 3.
.Відкрили меморіальну дошку загиблому Герою : [Дмитро Рицький ]// Новини Костопільщини. – № 44-45/ 11 листоп/. – С.4.
Рицький Дмитро Володимирович // Костопільська міська рада
У Костополі відкрили меморіальну дошку в пам’ять про Дмитра Рицького // Рівненські новини