Сергійчук Іван Іванович (04.02.1975 – 23.01.2024) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Іван народився та проживав у с.Стрільськ. Тут закінчив 8 класів місцевої ЗОШ та продовжив навчання у Сарненському ВПУ№22. Військової служби в армії не проходив.
У мирному житті — щирий, працьовитий, завжди усміхнений. Любив музику, співав та грав на гітарі, захоплювався плаванням. Згодом одружився, разом з дружиною виховували двох доньок. Працював зварювальником на ТОВ «Завод металевих виробів «Металіст»», їздив на заробітки — дбав про родину. У роботі — професіонал, у житті — простий і добрий чоловік, який не боявся говорити правду й завжди знаходив тепле слово для інших.
Іван Іванович був мобілізований восени 2022 року до складу 38-ї окремої бригади морської піхоти ім.Петра Сагайдачного. Служив навідником 1 десантно-штурмового відділення, 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти в/ч А 4765. Позивний – Сєдой. Був одним із тих, хто тримав лінію на півдні, де не вщухають бої.

«…Я бачив пекло, і назва йому “Кринки”…». Легендарна 38 окрема бригада морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного, в складі якої служив Іван, – одна із тих небагатьох підрозділів сил оборони, які виконували надскладне завдання для Збройних Сил України – як і по плануванню, так і по реалізації: зайняття і утримування плацдарму – села на окупованому лівому березі Дніпра – Кринки. 14 жовтня 2023 року українські військовослужбовці десантувалися в селі і закріпилися в ньому в листопаді. Складність цієї операції полягала в тому, що потрібно було форсувати Дніпро, як і для того, щоб потрапити на позиції, так і для того, щоб евакуювати поранених та загиблих. Логістика відбувалась переважно на човнах під шаленими обстрілами з боку ворога. Били усіма видами зброї так, що навіть вода горіла! Але попри шквал вогню – як і на суші так і на воді, захисники героїчно тримали цей плацдарм до червня 2024 року. Вісім сотень бійців на кінець 2024 року вважалися безвісти зниклими, як і Іван. Повернулося, на жаль, небагато.

Понад півтора року рідні чекали звістки, трималися за надію, та після ДНК-експертизи підтвердили страшну звістку. Матрос Сергійчук Іван Іванович героїчно загинув 23 січня 2024 року, під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Кринки Херсонської області. Йому було 48 років.

У Героя залишились дружина, дві доньки, онуки, брати та сестри.

Похований на кладовищі в рідному с.Стрільськ.

Нагороджений Відзнакою командира 38 окремої бригади морської піхоти (посмертно).

Публікації про Сергійчука І.

Cарненська громада схиляє голову в скорботі. Слова безсилі перед такою втратою, але пам’ять про Івана — житиме вічно. Він поліг за кожного з нас, за Україну, за майбутнє. Вічна пам’ять Герою”, – ідеться в повідомленні.