Сульжик Петро Олександрович (02.06.1974-25.06.2022)
Сульжик Петро Олександрович народився 02.06.1974 року в с. Великі Селища. У 7 років пішов до Великоселищанської восьмирічної школи. У 1989 році закінчив Березнівський лісний технікум, здобувши професію за спеціальністю «Лісове господарство». У 1999 році одружився, батько 3 дітей.
Старший солдат стрілець-помічник гранатометник парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону, 18 травня 2022 року призваний по мобілізації до ЗСУ. Проходив військову службу на Сході України.
27 червня 2022 року сім’я Петра отримала страшне сповіщення про факт зниклого безвісти. У вересні 2022 року тіло Петра було знайдено та 27 жовтня 2022 року похоронено як невідомого солдата Збройних Сил України. Пошук… ДНК- експертизи…і ось у травні 2023 року похоронене тіло невідомого
солдата ЗСУ у м. Дніпро ідентифікували як Сульжика Петра Олександровича.
Петро загинув 25 червня 2022 року під час виконання бойового завдання за призначенням поблизу населеного пункту Мазанівка в Донецькій області, отримавши поранення несумні з життям внаслідок вибухової травми. 07 жовтня 2023 року «На щиті» воїн повернувся до рідного села Великі Селища. 08 жовтня громада провела в останню путь загиблого військовослужбовця.
Відповідно до рішення Соснівської селищної ради від 24.11.2023 №680 присвоєно звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно).
За особисту мужність і героїзм Петро Сульжик від 22 березня 2024 року № 166 посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ
ступеня.
Публікації про Сульжика О,
На Березнівщині прощаються з воїном Петром Сульжиком, який загинув минулого року.
Пройшовши довгий шлях, 7 жовтня бійця нарешті повернули додому. Люди на знак подяки Петру за подвиг ставали на коліна та встеляли останню земну дорогу квітами. До спільної молитви за спочилого воїна-Петра разом із духовенством, родиною, бойовими побратимами стали односельці. Після завершення панахиди у храмі, кортеж з тілом захисника вирушив до кладовища. Державний прапор вручили дружині бійця.
..Три роки…Здається, що то було вчора. Здається, що ще можна почути його голос, побачити усмішку, відчути теплу силу його присутності. А водночас — ніби ці три роки болю тягнуться вічністю.Петро загинув, виконуючи свій найвищий обов’язок — захищати Україну.Не шукав слави. Не ховався за словами. Просто встав і пішов — туди, де страшно, де темно, де кожен день міг стати останнім. Але йшов — з вірою в перемогу, з любов’ю до землі, яку тримав у долонях, як найдорожче. Сьогодні ми несемо в серцях не лише смуток, а й глибоку вдячність.
За його мужність. За його людяність.За те, що був. І за те, ким став — для кожного з нас, а став він Героєм.
Чотири роки болю… Чотири роки пам’яті… Минає четверта річниця від дня, коли у запеклому бою за Україну обірвалося життя нашого земляка, мужнього Захисника – Петра Олександровича Сульжика ….А далі були довгі місяці невідомості. Страшне сповіщення про зникнення безвісти. Болісне чекання, яке не згасало ні вдень, ні вночі. Надія, що жила всупереч усьому. Пошуки… ДНК-експертизи… І лише через рік стало відомо те, чого найбільше боялося серце. Похований у Дніпрі як невідомий Захисник України.
Чотири роки… Для історії — лише мить. Для родини — вічність, наповнена болем, спогадами й невимовною тугою.Світла пам’ять про Петра Олександровича житиме у вдячних серцях земляків, у серцях його дітей, у рідному селі.Схиляємо голови у глибокій шані.
Список публікацій
Шукали більше року: щемлива історія про батька 3 дітей, життя якого забрала війна // Факти
Ще чотири мужніх захисники з Рівненщини поповнили ряди небесного легіону // 0362 Сайт М. Рівнге
На Березнівщині прощаються з воїном Петром Сульжиком, який загинув минулого року // Район. Рівне