Шум Віталій Андрійович (14.06.1999-17.12.2025)

Шум Віталій Андрійович народився 14 червня 1999 року у місті Дубно. Зростав у родині, був єдиною дитиною. Навчався в Дубенському вищому художньо-професійному училищі, де здобув професію зварювальника.

Після закінчення навчання пройшов строкову військову службу в Національній гвардії України. Саме під час служби здобув перший військовий досвід, опанував основи військової підготовки, дисципліни та відповідальності.

Після демобілізації працював у Києві та за кордоном, зокрема в Польщі. Планував створити сім’ю, облаштувати власний дім і працював задля досягнення цієї мети.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну перебував на Київщині. Уже 25 лютого 2022 року повернувся додому та добровільно звернувся до військкомату, щоб стати на захист України.

Спочатку проходив службу в роті охорони міста Дубно, а згодом був переведений до 14-ї окремої механізованої бригади.

16 червня 2022 року у складі бригади вирушив до району виконання бойових завдань на Донеччині. Згодом виконував бойові завдання на Харківському напрямку.

Військову службу розпочав як піхотинець. Пізніше опанував спеціальність оператора безпілотних літальних комплексів, зокрема FPV-дронів. Завдяки професійним якостям, відповідальному ставленню до служби та набутому досвіду був призначений командиром відділення — командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів.

Під час проходження військової служби користувався повагою серед побратимів і командування. Разом із військовослужбовцями Ігорем (Щіпляним), Віталіком Булачком та Михайлом (Мажором) виконував бойові завдання на найскладніших ділянках фронту. У різний час вони загинули, захищаючи Україну: Віталік Булачок — 7 лютого 2024 року, Ігор (Щіпляний) та Михайло (Мажор) — 10 травня 2025 року.

За сумлінне виконання військового обов’язку, мужність і професіоналізм Віталій Шум був нагороджений почесним нагрудним знаком «Відзнака командира 14 ОМБр», медаллю «Ветеран війни», а також неодноразово відзначався командуванням військової частини.

17 листопада 2025 року старший солдат Шум Віталій Андрійович загинув під час виконання бойового завдання із захисту незалежності України в районі села Курилівка Куп’янського району Харківської області внаслідок ворожого обстрілу.

До останнього дня Віталій залишався вірним своїй присязі та Україні. Він віддав найдорожче — своє життя, захищаючи свою землю, своїх рідних і майбутнє своєї країни.

Публікацій про Шума В.

Прощання з Героєм відбулося 21 листопада, о 13.30 годині на майдані Незалежності міста Дубно. Після цього у Свято-Вознесенському храмі (Підборці) було звершено чин похорону.

24 лютого 2024 року Віталій одружився зі своєю коханою Іриною. 28 лютого 2024 року вони повінчалися. Мріяли про своє майбутнє, хотіли придбали власну квартиру та створити затишний дім. Разом хотіли мати дітей.

Віталій дуже мріяв про донечку — маленьку світлу радість у своєму житті, яку хотів любити всім серцем, навчати добру та захищати. Він уявляв, як росте його дівчинка, як разом вони сміються, граються та відкривають світ. Ця мрія залишалася його найтеплішою, найсокровеннішою надією, і навіть у найважчі моменти фронту він беріг її у своєму серці.

За свідченнями побратимів, Віталій був світлою, щирою та життєрадісною людиною в повсякденному житті — мудрим, виваженим і завжди готовим прийти на допомогу.
На позиціях він проявляв себе як надійний воїн, на кого можна було покластися в будь-якій ситуації. Побратими згадують, що Віталій завжди виконував завдання чітко та якісно, ділився останнім, приносив воду й їжу, підтримував товаришів і ніколи не залишав їх наодинці.

Його друзі по службі називають Віталія справжнім побратимом, поруч із яким було спокійніше навіть у найнебезпечніших умовах, бо він завжди приходив на допомогу.
Втрату Віталія вони переживають як втрату члена родини, адже для них він став частиною другої сім’ї, якої, на жаль, майже не залишилося.

Світлини із домашнього архіву