Народився Дмитро та проживав у м.Сарни. Випускник Сарненського ліцею № 1 імені Тараса Григоровича Шевченка, а згодом Луцького східно-європейського університету імені Лесі Українки, приватний підприємець міста Сарни. У свій вільний час любив займатися спортом, ремонтувати техніку. Дмитро був гордістю батьків, прикладом для молодшого брата, щирим та сміливим, надійним другом для побратимів, людиною слова та честі.
З мрією працювати та жити у мирній та вільній Україні, 25 лютого 2022 року Дмитро став до лав Збройних сил України. Вірно ніс службу в 104-тій окремій бригаді територіальної оборони. Був командиром взводу.
“Звір” – таким був позивний у Героя, проявив себе як відповідальний військовослужбовець, який може виконати будь-яке завдання. Щоб не траплялося на його шляху, він говорив «Вирішу!».
Діма ніколи не скаржився, не нарікав на труднощі. Щиро вірив, що правда на нашому боці. За сумлінну службу у війську, Дмитра було нагороджено відзнакою начальника регіонального управління Сил територіальної оборони «Захід» та медаллю «Ветеран Війни – Учасник Бойових Дій».
Старший лейтенант Свирид Дмитро Ігорович загинув 20 лютого 2024 року поблизу н.п. Табаївка Купянського району Харківської області, виконуючи бойове завдання по захисту України.
У Героя залишились батьки та брат.
Похований на Алеї Героїв у м.Сарни
Публікації про Свирида Д.
«…Так сталося, що спілкувалися з Дмитром, коли вже вони були на передовій. Не бачивши і не знавши людину, лише по телефону, враження склалося дуже позитивне. Молодий впевнений голос, чітке розуміння ситуації і найбільше хвилювання за своїх бійців. Ваш син – справжній командир і ГЕРОЙ УКРАЇНИ!!! Наостанок скажу словами побратимів: Наш Дімон красавчик і найкращий командир, він на позиціях був з нами до кінця…», – Лілія Ткачук
25 лютого в Сарнах прощалися з військовими Дмитром Свиридом
По-позивному - просто Звір.
А так - веселий молодий хлопчина.
Нашого взводу був він командир.
Уклін батькам за сина.
Ішов у бій на рубежі.
Разом навалу орків відбивали.
Хоч сили були майже на межі,
Та все ж, ми до останнього стояли.
Всі труднощі разом ділили.
Допомагав завжди в усьому.
На яких дорогах не були,
Він йшов вперед, незважаючи на втому.
Свою країну, рідний край
В бою він захищав.
Та обстріли і «град»
Його життя навіки обірвав.
За Україну він життя віддав.
На щиті повернувся героєм.
Щоб кожен памʼятав,
Якою здобуто все ціною.
Він буде завжди поряд з нами:
Завзятий, веселий, молодий.
Ангелом з небес нас буде захищати.
Разом триматимемо стрій.
Звір- так звично вже по-позивному
У спогадах залишиться назавжди.
Нашому командиру та побратиму -
Памʼять, честь і слава навіки!
Автор - молодший сержант, бойовий медик,
3-ій взвод, 1-ша стрілецька рот
За матеріалами Книги памяті “”Вічні захисники“
Список публікацій
На фронті загинули Олександр Гаврильчик, Дмитро Свирид та Ігор Мазепа з Рівненщини // Суспільне Рівне
У Сарнах попрощалися з воїнами «Поліських Вовків» Олександром Гаврильчиком і Дмитром Свиридом // СарниNews.City
На Куп’янському напрямку загинули два бійці «Поліських вовків» // Район. Сарни