Сирочук Олександр Всеволодович народився 29 серпня 1983р., в селі Малий Мидськ Костопільського району Рівненської області. Батько, Сирочук Всеволод Іванович, був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС. Мама Сирочук Галина , працювала в сільсікій раді.
У 1989 р. пішов у 1 клас. Першою вчителькою була Пінчук Люба Миколаївна, яка навчила Сашка читати та писати. Був слухняним учнем, легко засвоював шкільний матеріал. Брав активну участь у шкільних заходах, відвідував гуртки, займався спортом. Мав дуже багато друзів.
У 2000 р. закінчив Маломидську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Згодом вступив до Млинівського державного технікуму ветеринарної медицини за спеціальністю «Ветеринарна медицина» і 23 червня 2003 року здобув кваліфікацію фельдшера ветеринарної медицини.
12 вересня 2003 року був прийнятий на роботу в СВК «Серпанок» обліковцем ферми. А у жовтні – призваний для проходження служби у Збройних Силах України. Під час проходження служби, 20 лютого 2005 року помирає батько Сашка.
З 2007 по 2008 роках працював охоронцем в МПП «Сигнал» м. Костопіль. Згодом повернувся в рідне село. Роботи не було, тому доводилося їздити в різні міста на будівництво.
6 листопада 2022 року був призваний на військову службу у зв’язку з російською агресією. Спочатку проходив військову підготовку у навчальному центрі м. Житомир і закінчив курси «Бойового медика». Молодший сержант Сирочук Олександр був зарахований до військової частини А4355 на посаду бойового медика 2 аеромобільного взводу 7 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону. З 6 березня 2023 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України.
26 травня 2023 року життя нашого Героя обірвалося. При виконанні бойового завдання під час запеклого бою з противником в населеному пункті Бахмут Бахмутського району Донецької області Олександр Сирочук отримав осколкові поранення, які виявились не сумісними з життям. 30 травня Героя поховали на кладовищі в рідному селі Малий Мидськ.
Указом президента України був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня, (посмертно).
Публікації про Сирочука О.
Спогади
Мами Галини Олексіівни:
« Сашко ще й в школу не ходив, а вже навчився їздити на велосипеді. Одного разу, бабуся взяла його з собою на роботу, вона працювала у колгоспі в коморі, то поки бабуся працювала, він поїхав на велосипеді у сусіднє село Ледне, до баби Ліди. Задумав собі сам поїхати в село, ось він це і зробив. Провідав бабусю і повернувся назад. Ще в дуже юному віці дідусь навчив його косити, орати, рубати дрова. Пригадую:» Візьме плужка, ще коли був маленький а той плужок вищий Сашка». У господарстві ми тримали коника, і він любив на ньому покататися. Він всім цікавився і дуже хотів допомогти нам по господарству, так як у селі завжди є робота. Був за вдачею: слухняний, спокійний, розсудливий, компанійський. Мав багато друзів, товаришів, які його любили і поважали. Сашкові завжди вдавалося з друзями гарно провести час, вмів їх розвеселити, пошуткувати.»
Дружини Люби:
« Я познайомилася з Сашою у грудні 2018 року. У 2019 році 14 лютого ми вирішили жити разом. Для нас День Святого Валентина, був найщасливішим днем. Кожного року ми святкували цей день у сімейному колі, Саша дарував мені квіти і подарунки. Прожили ми разом 4 роки і 3 місяці. Нажаль це дуже малий проміжок часу, але я була щаслива… Саша був хорошим сім’янином, батьком та чоловіком. Він замінив моєму сину тата, дав батьківську любов і підтримку.
Саша був дуже хорошою людиною, добряк по життю… Старався всім допомогти. Завжди хотів побути разом з нами, хоча у нього завжди було обмаль часу, але для нас він його знаходив. Ми любили всі разом відпочивати на природі, жарити шашлики. Дуже любив збирати гриби. Разом сином Данилком ходили в ліс, навчав його і показував який гриб можна їсти, а який ні. Чорниці дуже швидко вмів збирати і Данилку допомагав, підсипав у баночку ягідки.
Одного разу на свято 8 -Березня зробив приємний сюрприз: «Вранці коли я прокинулася він мене не привітав зі святом а загадково посміхнувся, я тоді дуже образилася. А ближче до обіду, приніс мені дуже гарний букет квітів».
Він назавжди залишиться в наших серцях, як найкращий чоловік та дуже люблячий тато».
Костопільська громада попрощалась із Олександром Сирочуком
Провести в останню дорогу захисника прийшли його рідні, друзі, побратими, представники влади та жителі громади.
Прощалися із Олександром у рідному селі Малий Мидськ. Чин похорону відбувся у домівці Олександра. А по завершенню Героя провели до місцевого кладовища.
У Мидську на Костопільщині відкрили меморіальну дошку
Меморіальну дошку загиблому захиснику Сирочуку Олександру встановили на фасаді Маломидського ліцею. Право відкрити її надали родинам загиблого воїна Цей памʼятний знак буде нагадувати майбутнім поколінням про мужній подвиг їх земляків. По завершенню заходу присутні відправились на кладовище пішою ходою, аби покласти квіти до могили захисника.
Фото із домашнього архіву
Список публікацій
Костопільська та Головинська громади знову у журбі: [Олександр Сирочук] // Новини Костопільщини. – 2023. – № 22( 3 черв) . – С.4.
На фронті загинув воїн із Костопільщини:[Олександр Сирочук] // Рівне район
Сирочук Олександр Всеволодович // Костопільська міська рада
Костопільська громада попрощалась із Олександром Сирочуком // Костопільська міська рада
На Костопільщині відкрили дві меморіальні дошки загиблим захисникам:[Олександр Сирочук] // Костопільська міська рада: