Цехмістренко Григорій Віталійович, позивний “Грег” (19.02.1994- 15.01.2023)

Григорій Цехмістренко, “Грег”, народився 19 грудня 1994 р. у місті Рівне у доволі заможній родині. Його батько Віталій Цехмістренко – засновник агрохолдингу “Райз”, доларовий мільйонер, один з 200 найбагатших українців, та народний депутат 3-го й 4-го скликань. Багато років тому родина виїхала до Канади. Григорій отримав канадське громадянство, навчався, будував плани на майбутнє…Навчався в школі № 89 Печерського району міста Києва^[3]. З дитинства вивчав англійську та іспанську мови, грав у шахи, регбі та волейбол, займався тхеквондо, плаванням і сноубордингом, ходив на каное та байдарках.

З 2011 року разом з батьком проживав у Канаді та США. У 2013 році сім’я повернулася до України^[6]. Брав участь у Революції гідності^[7].

З початком російсько-української війни намагався потрапити на фронт, однак батько залишив його без документів у Канаді^[6], де проживав спочатку в місті Кіністіно (провінція Саскачеван), а згодом у селищі Порт-Еліс (провінція Британська Колумбія, Ванкувер). У 2019 році набув канадське громадянство^[7][9].

Навчався на військового медика у військовому університеті на Мальті^[10], проходив курси парамедицини і військові тренінги у Польщі, Данії та США. У перервах між навчаннями активно подорожував світом, працював в лікарнях у Мексиці, Танзанії, країнах Південної Африки, допомагав християнам-місіонерам у Зімбабве^[5].

15 січня 2022 року вилетів з Канади, щоб проводити тренінги для парамедиків і стрільців в Україні^[6][11]. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну брав участь у бойових діях у складі полку «Азов».

Брав участь у боях за Гостомель, Мощун та Ірпінь^[12]. Після боїв за Київщину, від квітня 2022 року, — медик-доброволець Інтернаціонального легіону територіальної оборони Збройних сил України, в складі якого брав участь в боях за Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Херсон, Миколаїв, Запоріжжя та Бахмут^[

Загинув у ніч проти 15 січня 2023 року біля міста Бахмут на Донеччині^[1][2], накривши собою поранених побратимів^[14][6]. Похований 20 січня 2023 року в селищі Чабани на Київщині^[7]. Цехмістренко вважається третім канадцем, що загинув на війні Росії проти України^[1

Попрощалися і поховали 28-річного Григорія Цехмістренка 20 січня 2023 р. у Чабанах на Київщині. Під час прощання його друг Антон розповів в інтерв’ю Суспільному, що долучитися до ЗСУ і захищати Україну, ризикуючи своїм життям – це був свідомий вибір Грега: “Мені здається, що його смерть нагадує, що в такі драматичні часи не можна бути осторонь. Кожен мусить зробити свій вибір. І він свій вибір зробив”.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2023, посмертно)

Медаль «За мужність при виконанні спецзавдань» Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Іменем Григорія Цехмістренка названо школу № 89 Печерського району міста Києва, в якій він навчався^[17][18]. Ініціативу підтримав начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-лейтенант Кирило Буданов^[1][16][19].
Григорій Цехмістренко — із героїв виставки «Сталеві титани Бахмута» Національного музею історії України у Другій світовій війні^[1].
До роковин загибелі Григорія Цехмістренка в Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбулася виставка «Україна — розп’яття», що розповідає про російську-українську війну від початку широкомасштабного вторгнення ворожої армії в України.

Публікації про Цехмістренко Г

.Він не був зобов’язаний їхати на війну в Україну як громадянин Канади, однак, очевидно, не зміг просто спостерігати за тим, що відбувається на Батьківщині. Ще під час Революції Гідності він був її активним учасником, був побитий і затриманий поліцією біля Верховної Ради України 18 лютого 2014 р.

У січні 2022 року Григорій знову приїхав в Україну і не побоявся залишитися, коли багато людей з такими статками, як в його родини, поспіхом виїжджали. У лютому він став медиком-добровольцем, вступив до Інтернаціонального легіону ТрО Збройних сил України. Таким чином, від початку повномасштабної російсько-української війни рятував життя українських захисників та мирних мешканців спершу на півночі Київщини, потім – на півдні і сході України – біля Енергодара, Лисичанська, Херсона, Бахмута. Саме біля Бахмута він і загинув у ніч проти15 січня 2023 року.

У Києві попрощалися з загиблим канадським добровольцем Григорієм Цехмістренком

«Ґреґ, нащо ти це зробив? Це ж ворог, який намагався тебе вбити», – рік тому загинув син відомого бізнесмена з м. Рівне

Радіо Трек: НОВИНИ. Джерело:

Григорій Цехмістренко, хлопець з канадським паспортом і українським серцем, загинув у ніч на 15 січня 2023 р.

15 січня 2023 року в боях під Бахмутом загинув 28-річний Григорій Цехмістренко, син відомого бізнесмена з Рівного, власника фірми «Райз», й екснардепа Віталія Цехмістренка. Обоє давно жили в Канаді. Перед повномасштабним вторгненням Григорій повернувся в Україну. Був бойовим медиком, а ще – нераціонально людяним та жертовним.

Яким був Григорій, згадує у Фейсбуці Христина Коціра. Її допис подаємо без змін:

На лівому березі Дніпра вони взяли в полон кількох росіян. Один із них мав серйозне поранення живота. Парамедик Ґреґ перевірив: «Лишилося недовго, незабаром помре». Сіли в човни, почали відпливати на правий берег. Поранений окупант став несамовито кричати від болю.

«Дозвольте повернутися і вколоти йому морфій» — звернувся Ґреґ до командира. Стріляла арта, повертатися на берег було фактично самогубством. Він вернувся. Вколов морфій ворогу, що ще кілька хвилин тому міг прицільно стріляти конкретно в нього. Коли нарешті дістався на протилежний берег, побратими спитали: «Ґреґ, нащо ти це зробив? Це ж ворог, який намагався тебе вбити». «Бо він — також людина» — відповів Ґреґ.

Григорій Цехмістренко, хлопець з канадським паспортом і українським серцем, загинув у ніч на 15 січня 2023 р. Сьогодні, щоб його згадати, в Києві зібралися його друзі, родичі, побратими. Нераціонально людяний, жертовний і добрий. Казали про нього всі не тому, що про померлих не прийнято говорити погані речі. А тому, що він допомагав бездомним на вулицях і навіть зробив останні хвилини життя росіянина безболісними. Бо так відчував. Це йому здавалося правильним.

Я знаю, що про такі речі зараз не прийнято говорити, бо всі ми справедливо заряджені ненавистю до росіян. Але от зустрівся мені Гриша. На жаль, зустрівся уже після своєї загибелі. Щоб упевнити мене, що людяність — це таки не слабкість, а сила. І що в жахливих нелюдських умовах війни є Люди, які здатні цю людяність зберігати.

“Нам попри все треба не стати такими як вони – злими, жорстокими, безсилими і безправними.

Тому Грек все зробив правильно, бо він Людина, а не оте все”, – Демчук Вікторія

“Замало значків у ФБ! Тут і печаль, і біль, і світла радість, що був такий ЧОЛОВІК! Забути не можна! Шанувати треба і почесті віддавати! Хоча б це! Де це місце поховання? Може вдасться прийти і вклонитися”, – Людмила Поліщук

Друзі, це Григорій Цехмістренко.

Він громадянин Канади.

Він син Мультимільйонера.

І він віддав своє життя за Україну

Молодий 28-річний хлопець, він міг спокійно жити в Канаді, куди багато років тому переїхала його Родина.

І не просто жити, а жити дуже і дуже Заможно.

Бо він – син засновника агрохолдингу “Райз” і чоловіка, який входив у перелік 200 найбагатших Українців.

Його статки оцінювали в 291 мільйон. Доларів.

Але не дивлячись на це, Григорій приїхав в Україну у січні 2022 року, коли у новинах почали з’являтися перші натяки на Війну.

Ну а коли ворог прийшов на нашу рідну землю, він став медиком-добровольцем та вирушив на Фронт.

Григорій Цехмістренко загинув у Бахмуті, виконуючи бойове Завдання

Просто неймовірний Хлопець.

Справжній Герой.

Справжній Патріот.

Пам’ять про якого, ми просто забов’язані зберегти НАВІКИ.

Михаил Шнайдер

Пам’яті Григорія Цехмістренка

Зустріч у Національний музей історії України у Другій світовій війні відбулася до роковин загибелі військовослужбовця: загинув у бою 15 січня 2023 р. поблизу м. Бахмут. Родина та бойові побратими ділилися спогадами про світлу й теплу людину.

Мама, сестра, тітка, побратими й однокласники – усі згадують про нього як про надзвичайно світлу, чуйну людину, яка завжди знаходила час на спілкування, підтримку, турботу. Про його самопожертву й готовність до важкої роботи задля вищої мети. Сестра Аліса пригадала, як Григорій виховував племінників: «Хлопці, хоч би де ви були, пам’ятайте хто ви, бо ви – українці. Пишайтесь тим, що ви українці. Бо ми відвоюємо Україну, а вам її відбудовувати й розвивати».

Під час заходу Григорієва класна керівниця Марія Олександрівна повідомила, що в його рідній школі № 89 учні, вчителі та однокласники звернулися до владних органів із проханням присвоїти навчальному закладу ім’я загиблого героя. Цю ініціативу підтримали представники Київради. Тож незабаром школа, в якій навчався захисник України, вже матиме його ім’я.